Роман Коцик

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Урядник ЗУНР та УНР, агроном, пластун
Роман Коцик
Народження: 1.12.1895
с. Хмелева, Заліщицький район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 11.4.1970
м. Рочестер, штат Нью-Йорк, США
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща → size США
Родина: батько — о. Іван Коцик, матір — з Александровичів, дружина — Теодозія з Гафтковичів, дід — о. Іван Аленксандрович
Освіта: ц.-к. Кіцманська та Перемиська гімназії з руською (українською) мовою навчання, Висока агрономічна школа у Відні
Робота: урядник ЗУНР, член Польської державної помологічної комісії
Творчість: автор спогадів
У спорті: член спортового гуртка «Сянова Чайка»
Примітки: греко-католик

Роман Коцик (1 грудня 1895, с. Хмелева, нині Україна — 11 квітня 1970, м. Рочестер, штат Нью-Йорк, США) — український агроном-дослідник, інженер, громадсько-політичний діяч, урядник ЗУНР та УНР, пластун, автор спогадів та нарисів.

Життєпис

Роман Коцик народився 1 грудня[1][2] 1895 в с. Хмелеві Заліщицького повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині Заліщицького району на Тернопільщині, Україна) у сім'ї греко-католицького священика о. Івана Коцика, зятя[3] місцевого греко-католицького пароха[4] у 1867—1911 р.[5] о. Івана Александровича (за спогадами самого Р. Коцика, уродженця м. Бучача[6][7]). Роман мав брата Володимира[8].

Навчався у цісарсько-королівських Кіцманській та Перемиській гімназіях з руською (українською) мовою навчання. Під час навчання у Перемишлі (цю гімназію закінчив 1914 р.) був провідником другого гуртка Пласту 12-го відділу «Сянова Чайка»[9]. 1927 р. закінчив Віденську високу агрономічну школу.

Разом з Іваном Гафтковичем у Відні.

Під час І-ї світової війни — вояк армії Австро-Угорщини, потрапив до російського полону, звідки 1917 р. втік. Після утворення УНР — секретар обласного комітету Селянської спілки в м. Балті на Одещині. Брав участь в українізації гімназії та комерційної школи, в якій викладав. Дописував до місцевої української преси[10].

Після проголошення ЗУНР працював урядовцем Державного повітового комісаріату в Заліщиках. Пізніше — на посаді начальника відділу Міністерства фінансів УНР, урядовець з особливих доручень при Міністерстві Внутрішніх Справ УНР (м. Кам'янець-Подільський)[11].

Після того, як Іван Гафткович у Бучачі організував фірму «Podole» («Поділля»), працював у її віденському представництві (разом з Корнилом Крушельницьким, Б. Зонтаґом), яка розширювала ринок збуту безрог (свиней) з Бучацького повіту[12]. 1929 р. (очевидно, після закінчення студій) повернувся до Хмелеви, де заснував приватну шкілку плодових[13] дерев та кущів[14]. З 1932 р. працював у Кураторії рільничо-дослідної станції, яка постала 1931 р. на терені Шутроминської фундації, де 1934 р. заснували шкілку плодових дерев та кущів[15]. У 1936–1939 р. був членом Польської державної помологічної комісії на території південного Поділля[10][16]. Був власником однієї з двох більших посілостей (земельних ділянок) у Хмелівці[17].

Після більшовицької анексії 1939 р. очолив Рільничу та дослідну станцію в Шутроминцях. Однак через байдужість та злочинність влади (місцевої та обласної) вони так і не запрацювали, а сам Роман Коцик з метою уникнення переслідувань потайки[18] після більшовицької «націоналізації» маєтку[10] виїхав до Німеччини. 1949 р. переїхав до США (м. Меріленд, Рочестер у штаті Нью-Йорку), де працював у галузі городництва. Брав участь у політичному та громадському житті українців у США.

Помер у суботу 11 квітня 1970[8] в м. Рочестері[10], очевидно, похований у США.

Літературний та науковий доробок

Проводив наукові дослідження як агроном, дописував до українських журналів «Сільський господар», «Практичне садівництво», «Жіноча доля», «Наше життя», є автором праць з помології. Брав участь у написанні історично-мемуарних збірників «Бучач і Бучаччина» (1972), «Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копиченці, Борщів, Заліщики» (1974), для яких написав кілька нарисів та спогадів та подав відомості. Серед його доробку, зокрема:

  • Бучач при кінці XIX і з початком XX ст. // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 175—178. — (Український архів, т. XXVII).
  • Пам'яті визначного промисловця // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 388—389. — (Український архів, т. XXVII).
  • Кооперація в Заліщицькім повіті перед Першою світовою війною // Чортківська округа… — С. 702—705.
  • Заліщицький повіт наприкінці XIX і з початком XX століття // Чортківська округа… — С. 711—713.
  • Садівництво і шкілкарство на півдні Галицького Поділля // Чортківська округа… — С. 713—716.
  • Городок (подав відомості разом з інж. Степаном Кушеєм) // Чортківська округа… — С. 776—777.
  • Хмелева // Чортківська округа… — С. 834—838.
  • Фундація в Шутроминцях // Чортківська округа… — С. 850—854.
  • Перші пластові гуртки в Перемишлі // Пластовий Шлях. — 1999. — Ч. 1 (121). — С. 46—47.[19].

Родина

Дружина — Теодоз[c]ія (Зиновія) Коцик з Гафтковичів (21 червня 1903, Бучач[20]9 березня 1978, Рочестер) — очільниця «Союзу Українок» у Хмелеві[21]. Дочка — Анізія[8] (Ніза) Коцик-Манзій, 1959 р. заснувала з Оксаною Смішкевич-Кузьмак курінь «Дніпровські хвилі», виховник пластового вишколу[22]. Онук — д-р Адріян Манзій (Adrian Mandzy, асоційований професор Морегедського університету[23]).

Примітки

  1. Roman Kocyk (англ.)
  2. Коцик Роман Іванович // Тернопільщина. регіональний інформаційний портал. — 2018. — 11 квітня.
  3. Коцик, Р. Садівництво і шкілкарство на півдні Галицького Поділля // Чортківська округа… — С. 714.
  4. Xmeleva [Chmielówa], Zališčyky // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 1 : Адміністрація і парохії. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 848. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. Aleksandrovyč Ivan // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 11. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  6. Бучач при кінці XIX і з початком XX ст. // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 175. — (Український архів, т. XXVII).
  7. Щоправда, за даними Р. Коцика, він народився 4 листопада 1832, а помер 27 квітня 1927 (див.: Коцик, Р. Бучач при кінці XIX-го і з початком XX-го століття // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 175. — (Український архів, т. XXVII).), а в о. Дмитра Блажейовського — 1835 та 21 березня 1927 відповідно.
  8. 8,0 8,1 8,2 Некролог // Свобода. — Джерзі ситі і Ню Йорк, 1970. — Ч. 76 (30 квітня). — С. 5.
  9. Пласт у Перемиській українській гімназії // Пластовий портал.
  10. 10,0 10,1 10,2 10,3 Барна, Мельничук, с. 205.
  11. Коцик, Р. «Генерал КРАВС не винен…» (лист до редакції) // Вісті Комбатанта. — 1969. — № 6.
  12. Коцик, Р. Пам'яті визначного промисловця // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 389. — (Український архів, т. XXVII).
  13. У книзі — довоєнне визначення як «овочевих»; див.: Коцик, Р. Садівництво і шкілкарство на півдні Галицького Поділля… — С. 715.
  14. Коцик, Р. Садівництво і шкілкарство на півдні Галицького Поділля… — С. 715.
  15. Коцик, Р. Фундація в Шутроминцях // Чортківська округа… — С. 851.
  16. За його словами, шкілкарство на Заліщиччині тоді давало місцевим селянам роботу і більшу, ніж на панських ланах, оплату праці; див.: Коцик, Р. Садівництво і шкілкарство на півдні Галицького Поділля… — С. 715.
  17. Чортківська округа… — С. 838.
  18. Коцик, Р. Фундація в Шутроминцях // Чортківська округа… — С. 853—854.
  19. Перші пластові гуртки в Перемишлі
  20. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 780. — (Український архів, т. XXVII).
  21. Село Хмелева
  22. Свобода. — 1979. — № 151.
  23. Mandzy, Adrian. (англ.)

Джерела та література

Посилання

Зауваги