Роман Завадович

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Поет, письменник, освітянин
Роман Завадович
Роман Завадович
Роман Завадович
Псевдо: Роман зі Плавної, Фортіссімо, Роляник, Володимир Переіславець, М. Маморський, М. М.
Народження: 18 грудня 1903
с. Славна, нині Зборівський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 31 травня 1985
м. Чикаґо, США
Громадянство: size ЗУНР size Польща size ЗУНР
Родина: батько — Михайло, матір — Олена, дружина — Ганна, син
Освіта: Золочівська, Перемишльська, Тернопільська українська гімназії, Український таємний університет у Львові, Львівський університет
Робота: журналіст, надзвичайний професор Українського католицького університету в Римі
Творчість: автор книг, поезій
Відзнаки: Почесні грамоти за творчу працю для української молоді, «Українець року», медаль-хрест за літературну працю на користь української визвольної ідеї

Роман Завадович (псевдоніми та криптоніми — Роман зі Славної, Фортіссімо, Роляник, Володимир Переіславець, М. Маморський, М. М. та ін.; 18 грудня 1903, с. Славна, нині Україна — 31 травня 1985, м. Чикаґо, США) — український письменник, поет, журналіст, редактор, культурно-освітній діяч, освітянин. Надзвичайний професор мови та літератури Чиказької філії Українського католицького університету в Римі. Його ім'я присвоєно Зборівській гімназії.

Життєпис

Роман Завадович народився 18 грудня 1903 в с. Славній[1] Золочівського повіту[2] в коронному краї Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині Зборівського району на Тернопільщині, Україна) в родині Михайла Завадовича та його дружини Олени. Його дитинство минуло у с. Пліснянах і Присівцях в околиці Зборова, Ремезівцях в околиці Золочева на Львівщині[1]. У 1912—1914 роках під час канікул перебував у Криворівні, де мешкав під одним дахом з Іваном Франком, якому показав власні твори[3].

Початкову школу закінчив у Присівцях[4], навчався в Золочівській, Перемишльській[1] та Тернопільській українській гімназії (тут, зокрема, 1920/1921 навчального року з відзнакою закінчив VI клас[5], 1923[6], очевидно, склав матуру). Навчався в Українському таємному університеті (Львів), від 1925-го вивчав славістику у Львівському університеті ім. Яна Казимира (нині ім. Івана Франка). Займався культурно-освітньою працею у селах Золочівщини. Від 1937 — співробітник журналу для дітей "Малі друзі" (м. Львів). У 1939—1941 учителював у Золочівській середній школі, у 1942—1943 — в учительській семінарії.

1944 року з матір'ю, дружиною Ганною та малим сином виїхали з Ремезівців до Австрії[3] (за іншими даними, до Німеччини). У 1945–1948 працював як викладач таборової гімназії у м. Бад-Верісгофені. 1947-го став співзасновником Об'єднання працівників дитячої літератури. 1949-го емігрував до США. У м. Чикаґо викладав у Школі українознавства[6] й на педагогічних курсах імені П. Могили[3] (1951–1956), від 1952 — у філії Українського католицького університету (УКУ) в Римі. 1954 року увійшов до складу редакційної колегії журналу для дітей «Веселка» (м. Джерсі-Ситі, штат Нью-Джерсі). 1975 став надзвичайним професором мови та літератури Чиказької філії УКУ в Римі[6].

Працював як редактор книг у видавництві М. Денисюка в Чикаґо, редактор мови журналів «Овид», «Церковник», «Лікарський вісник», «Інформаційний вісник» та інших періодичних видань[1].

Помер 31 травня 1985 в м. Чикаґо, США.

Доробок

1920 року дебютував у літературі[1]: у львівському часописі «Світ дитини» під псевдонімом Роман зі Славної опублікував перший вірш — «Святий Миколай»[3]. Твори публікував у журналах «Дажбог», «Дзвони», «Літературно-науковий вісник», «Молода Україна» (всі у Львові), «Сонечко», «Юні друзі» (Лондон), «Євшан-зілля» (Торонто), «Мій приятель» (Вінніпег), «Овид», «Церковний вісник» (обидва — Чикаго), «Вільне слово» (Сидней) та інших, у газетах, календарях, альманахах.

Автор книг «Рицар Лесь» (1924), «Казка про царевича Івана» (1925), «Через файку» (1927), «На дворі царя Гороха» (1935), «Пісня про княжу Україну» (1938), «Чародійні музики» (1943), «Казка-вигадка смішна про ведмедя-ласуна» (1947), «Хлопці з зеленого бору» (1948), «Діва Марія допомогла» (1951), «Кобзарева гостина» (1956), «Марушка Чепурушка і Лесь Побігдесь» (1969) і «Карпатський чарівник» (1980) та інших, виданих у Львові, Вінніпезі, Джерсі-Ситі, Кракові, Мюнхені, Нью-Йорку, Реґенбурзі, Торонто, Чикаго — всього 50.

Книга «Пригоди гномика в Ромтомтомика» перевидана у Тернополі (1995, 2003), «Гоца Драла» — 2004. У 2001 і 2003 роках тернопільські видавництва «Економічна думка» і «Збруч» випустили його вибрані твори. 1995 року за казкою «Пригоди гномика Ромтомтомика» у Тернопільському театрі актора і ляльки поставлений спектакль «Добродушко».

Вшанування

  • Почесні грамоти: за творчу працю для української молоді (1960), «Україець року» (1978)
  • Медаль-хрест за літературну працю на користь української визвольної ідеї
  • З нагоди 90-річного ювілею Романа Завадовича його ім'я присвоєно Зборівській гімназії

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Мельничук, с. 590.
  2. Sławna, wś, pow. złoczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew. — S. 787. (пол.)
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 Костишин, Л. Воскреслий із забуття. Повернення Романа Завадовича // Молодіжне перехрестя. — 2016. — 6 вересня.
  4. Біографія Романа Завадовича // Only Art.
  5. Звіт дирекції державної ґімназії з українською викладовою мовою в Тернополи за шкільний рік 1920/21. — Тернопіль, 1921. — С. 21.
  6. 6,0 6,1 6,2 Сніцарчук, с. 35.

Джерела

Посилання

Зауваги