Роман Барановський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Державний і громадський діяч,
ветеринар
д-р Роман Барановський
Роман Барановський
Роман Барановський
Инші імена: Roman Baranowski
Псевдо: Стрілець (у Пласті)
Народження: 12.06.1905,
м. Галич, нині райцентр Івано-Франківської области, Україна
Смерть: 23.01.2006,
м. Кергонксон, округ Ольстер, штат Нью-Йорк, США
Громадянство: size ЗУНРШаблон:ПОЛsize Українська держава (1941)size США
Родина: батько — о. Евстахій Барановський, мати — Софія з Нестайків, дружина — Стефанія з Дмоховських, діти — Юрій, Віра, дід — о. Денис Нестайко, двоюрідний брат — Всеволод Нестайко
Освіта: народна школа і державна гімназія в Бучачі, Академія ветеринарної медицини у Львові
Робота: редактор журналу
Військова служба: мобілізований до польського війська
Наукова діяльність: член НТШ, УВАН у США
Політична діяльність: заступник міністра зовнішніх справ уряду УНР в екзилі, голова УНДО
Громадська діяльність: Голова Об'єднання українських ветеринарних лікарів в Америці
Відзнаки: доктор «honoris causa» Львівського НУВМБ імені Степана Гжицького

д-р Роман Барановський (пластове псевдо — Стрілець; 12 червня 1905, м. Галич, нині Україна — 23 січня 2006, м. Кергонксон, США) — український ветеринарний лікар, державний (в екзилі), політичний і громадський діяч, редактор, публіцист. Віце-президент Української Національної Ради УНР в екзилі, заступник міністра зовнішніх справ уряду УНР в екзилі, голова Об'єднання українських ветеринарних лікарів в Америці, президент Головної ради асоціацій українців в Америці, секретар Американсько-Української Координаційної Ради, кавалер Мальтійського ордену, багаторічний автор «Свободи». Доктор ветеринарії, почесний доктор Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького імені Степана Гжицького. Член НТШ, УВАН у США. Внук о. Дениса Нестайка.

Життєпис

Роман Барановський народився 12 червня 1905 в м. Галичі[1][2] Станиславівського повіту[3] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині центр однойменного району Івано-Франківської области України) в сім'ї священника УГКЦ, катехита Бучацької цісарсько-королівської гімназії[4] о. Евстахія Барановського (1877[5]—1945)[6] та дочки пароха Бучача о. Дениса Нестайка Софії. Проживав у м. Бережанах, с. Рукомиші[7].

Під час визвольних змагань і виникнення Української Народної Республіки нелегально перейшов за Збруч і записався добровольцем до військового шпиталю[8].

У Бучачі закінчив народну школу[8][9], 1921 року — VI кляс місцевої польськомовної державної гімназії[10], 1924 — навчальний заклад[11], 1931 — Академію ветеринарної медицини у Львові (нині Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького).

Був діяльним у товаристві «Пласт» (псевдо — «Стрілець»)[12]. У вересні 1939 мобілізований до польського війська, невдовзі потрапив до німецького полону, де перебував до 1940 року. Після звільнення працював у військовому шпиталі в Зґєжу біля Лодзя, потім — міським ветлікарем у Ставішині біля Каліша. 1945-го з родиною переїхав до Мюнхену, учителював в українській таборовій гімназії, викладав хірургію на ветеринарному факультеті Українського Технічно-господарського інституту. Захистив докторську дисертацію в університеті Максиміліяна Людвіга.

1949-го емігрував до США (м. Чикаґо). Спочатку кілька місяців працював фізично, потім отримав державну посаду в Комісії з перевірки якости м'яса. Від 1963 року до виходу на пенсію (1977) працював у Федеральній адміністрації харчів і ліків (м. Вашингтон).

Був головою Об'єднання українських ветеринарних лікарів в Америці (1950, 1961—1963), президентом Головної ради асоціяцій українців в Америці, віце-президентом Української Національної Ради УНР в екзилі (1967—1971), заступником міністра зовнішніх справ уряду УНР в екзилі (до 1969)[11]. Брав активну участь у житті УНСоюзу і Союзівки[8]. Один з організаторів та член Президії З'їзду бучачан в Українському Народному Домі м. Рочестера, (штат Нью-Йорк, США) 30 травня — 1 червня 1969, де, зокрема, проголосив його закриття[13].

Редактор ветеринарного журналу «Інформативний листок» (1950—1963). Член редколегії історично-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина»[11]. Упорядник і редактор спогадів членів Пластового куреня «Лісові чорти», від 1982 року і до смерти — секретар і пресовий референт Української Американської Координаційної Ради (УАКРада)[8].

У суботу 20 жовтня 1984 у приміщенні Інституту совєтських і східньо-европейських студій при Джан Керрол університеті в Клівленд відбулася річна нарада представників Конференції Центральних Українських Академічних Професійних Товариств Америки (ЦУАПТА, об'єднання професійних академічних товариств українців), на якій д-р Р. Барановський став головою Президії цієї організації[14]. Певний час був головою УНДО[15].

Помер 23 січня 2006 в м. Кергонксоні (округ Ольстер, штат Нью-Йорк)[8][16]. Панахида відбулася 27 січня 2006 в «Humiston Funeral Home», похоронні обряди — 28 січня в українській католицькій церкві Пресвятої Трійці в Кергонксоні[17].

Родина

1937 року одружився з лікаркою-дентисткою Стефанією з Дмоховських[8], дочкою д-ра Степана Дмоховського (1879[18] або 1875, Яксманичі — 1959, Чикаґо[19], зубного лікаря, громадського, освітнього, спортового діяча в Перемишлі, Львові[8], світляра-любителя, співзасновника та першого голови Українського фотографічного товариства (УФОТО)[20]. Діти:

  • Юрій (нар. 1938)
  • Віра (нар. 1944)[8].

Доробок

Є автором нарису «Пласт у Бучачі (спогад)» у збірнику «Бучач і Бучаччина»[21].

У газеті українців США «Свобода» надруковано, зокрема:

  • 5 лютого 1986 — статтю «До справи оборони доброго імени Українців»[22];
  • 12 березня 1986 — подяку жертводавцям потреби УАКРади та СКВУ, серед яких був д-р Р. Барановський[23], який пожертвував 1985 року 20 дол. на потреби УАКРади та 10 — СКВУ[24];
  • 14 листопада 1991 — допис «Вшановано 50-ту річницю похідних груп ОУН і Буковинського куреня»[15].

Примітки

  1. Ґелета, с. 234.
  2. У 1-му т. ТЕСу (Дуда, с. 80.) подано, що народився на Бучаччині.
  3. Halicz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. — S. 15. (пол.)
  4. Dodatek do spisu nauczycieli szkół średnich w Galicyi i na Śląsku zawierający uzupełnienia oraz zmiany, dokonane w ciągu roku 1909. — Lwów, 1910. — S. 22. (пол.)
  5. За иншими даними — 1876; див.: Померлі священики.
  6. Шипилявий, С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 393. — (Український архів, т. XXVII).
  7. Барановська, С. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина… — С. 371.
  8. 8,0 8,1 8,2 8,3 8,4 8,5 8,6 8,7 Помер д-р Роман Барановський… — С. 3.
  9. Правдоподібно, школу «на бараках», де певний час катехитом працював його батько (див.: Островерха, М.. Обніжками на битий шлях. — Ню Йорк, 1957. — С. 28—29.; Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1908. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1908. — S. 566. (пол.); Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1909. — Lwów, 1909. — S. 615. (пол.) тощо).
  10. Sprawozdanie Dyrekcji Gimnazjum Państwowego w Buczaczu za rok szkolny 1920/21. — Buczacz, 1921. — S. 15. (пол.)
  11. 11,0 11,1 11,2 Дуда, І. Барановський Роман // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 80. — ISBN 966-528-197-6.
  12. О-ка. Про стрільця, що перестав стріляти // Свобода. — 2006. — Ч. 4. — С. 6.
  13. Колцьо, В. З перших починів нашого комітету // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 890–900. — (Український архів, т. XXVII).
  14. Д-р Р. Барановський очолив конференцію українських професіоналістів // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1984. — Ч. 218 (15 лист.). — С. 1, 3.
  15. 15,0 15,1 Барановський, Р. Вшановано 50-ту річницю похідних груп ОУН і Буковинського куреня // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1991. — Ч. 217 (14 лист.). — Р. XCVIII. — С. 5.
  16. У ТЕСі — 1986 року в США → див.: Дуда, с. 80.
  17. Свобода. — 2006. — Ч. 4. — С. 25.
  18. Цінний дар для УВУ св. п. Дмоховських // Свобода. — Джерзі ситі і Ню Йорк, 1983. — Ч. 4 (8 січ.). — С. 3.
  19. Пундій, П. Дмоховський Степан // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ин.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2008. — Т. 8 : Дл — Дя.— С. 31. — ISBN 978-966-02-4458-0.
  20. Воробкало, Д. Українська фотографія Львова у персоналіях. Портрет другий: Степан Дмоховський // Фотографії старого Львова. — 2016. — 7 трав.
  21. Д-р Барановський, Р. Пласт у Бучачі (спогад) // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 277—280. — (Український архів, т. XXVII).
  22. Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 23. — С. 2.
  23. З міста чи штату Ню Йорк.
  24. Подяка за пожертви на УАКРаду та СКВУ // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 47. — С. 3.

Джерела

Зауваги