Роман Барановський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Громадський та державний (в екзилі) діяч, ветлікар
д-р Роман Барановський
Baranovs'ky R. 3.jpg
Народження: 12.6.1905
м. Галич, нині райцентр Івано-Франківської області, Україна
Смерть: 23.1.2006
м. Кергонксон, округ Ольстер, штат Нью-Йорк, США
Громадянство: size ЗУНРsize Польща → size Українська держава (1941)size США
Родина: батько — о. Евстахій Барановський, матір — Софія з Нестайків, дід — о. Денис Нестайко, кузин — Всеволод Нестайко
Освіта: Бучацька державна гімназія, Академія ветеринарної медицини у Львові
Робота: редактор журналу
Наукова діяльність: член НТШ, УВАН у США
Політична діяльність: заступник міністра зовнішніх справ уряду УНР в екзилі
Громадська діяльність: Голова Об'єднання українських ветеринарних лікарів в Америці
Відзнаки: доктор «honoris causa» Львівського НУВМБ імені Степана Гжицького

д-р Роман Барановський (12 червня 1905, м. Галич, нині Україна — 23 січня 2006, м. Кергонксон, США) — український ветеринарний лікар, громадський діяч, редактор, публіцист, діяч «Пласту», секретар Американсько-Української Координаційної Ради, кавалер Мальтійського ордену, багаторічний автор «Свободи». Доктор ветеринарії, доктор «honoris causa» Львівського НУВМБ імені Степана Гжицького. Член НТШ, УВАН у США. Внук о. Дениса Нестайка.

Життєпис

Народився 12 червня 1905 в м. Галичі[1][2], нині райцентрі Івано-Франківської області, Україна (тоді коронний край Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) у сім'ї священика УГКЦ о. Евстахія Барановського (1877[3]—1945)[4], учня Бережанської гімназії[5], катехита Бучацької цісарсько-королівської гімназії[6], та дочки пароха Бучача о. Дениса Нестайка Софії. Проживав у м. Бережанах, Рукомиші[7].

Під час визвольних змагань і виникнення Української Народної Республіки нелегально перейшов за Збруч і записався добровольцем до військового шпиталю[8].

У Бучачі закінчив народну школу[8], 1921 року — VI кляс місцевої польськомовної державної гімназії[9], 1924 — навчальний заклад[10], 1931 — Академію ветеринарної медицини у Львові (нині Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького).

Був діяльним у «Пласті» (псевдо — «Стрілець»)[11]. У вересні 1939 мобілізований до польського війська, невдовзі потрапив до німецького полону, де перебував до 1940 року. Після звільнення працював у військовому шпиталі в Зґєжу біля Лодзі, потім — міським ветлікарем у Ставішині біля Каліша. 1945-го з родиною переїхав до Мюнхену, учителював в українській таборовій гімназії, викладав хірургію на ветеринарному факультеті Українського Технічно-господарського інституту. Захистив докторську дисертацію в університеті Максиміліяна Людвіга.

1949-го емігрував до США (м. Чикаґо). Спочатку кілька місяців працював фізично, потім отримав державну посаду в Комісії з перевірки якости м'яса. Від 1963 року до виходу на пенсію (1977) працював у Федеральній адміністрації харчів і ліків (м. Вашингтон).

Голова Об'єднання українських ветеринарних лікарів в Америці (1950, 1961—1963). Президент Головної ради асоціацій українців в Америці. У 1967—1971 роках — віце-президент Української Національної Ради УНР в екзилі, заступник міністра зовнішніх справ уряду УНР в екзилі (до 1969)[10]. Брав активну участь в житті УНСоюзу і Союзівки[8]. Один з організаторів та член Президії З'їзду Бучачан в Українському Народному Домі м. Рочестера, (штат Нью-Йорк, США) 30 травня—1 червня 1969, де, зокрема, проголосив його закриття[12].

Редактор ветеринарного журналу «Інформативний листок» (1950—1963). Член редколегії історично-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина»[10]. Упорядник і редактор спогадів членів Пластового куреня „Лісові чорти", від 1982 року і до смерти — секретар і пресовий референт Української Американської Координаційної Ради (УАКРада)[8].

Газета українців США «Свобода» 1986 року надрукувала:

  • 5 лютого — його статтю «До справи оборони доброго імени Українців»[13]
  • 12 березня — подяку жертводавцям потреби УАКРади та СКВУ, серед яких був д-р Р. Барановський[14], який пожертвував 1985 року 20 дол. на потреби УАКРади та 10 — СКВУ[15].

Помер 23 січня 2006 в м. Кергонксоні (округ Ольстер, штат Нью-Йорк)[8][16]. Панахида мала відбутися 27 січня 2006 o год. 18 год у «Humiston Funeral Home», похоронні обряди — 28 січня в українській католицькій церкві Пресвятої Трійці в Кергонксоні[17].

Сім'я

З лікарем-дентистом Стефанією з Дмоховських одружився 1937 року. Діти:

  • Юрій (нар. 1938)
  • Віра (нар. 1944)[8].

Примітки

  1. Ґелета, с. 234.
  2. У ТЕС-1 (Дуда, с. 80.) подано, що народився на Бучаччині.
  3. За іншими даними, 1876; див.: Померлі священики.
  4. Шипилявий, С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
  5. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum Wyższego w Brzeżanach za rok szkolny 1895. — Brzeżany, 1895. — S. 84 [53].
  6. Dodatek do spisu nauczycieli szkół średnich w Galicyi i na Śląsku zawierający uzupełnienia oraz zmiany, dokonane w ciągu roku 1909. — Lwów, 1910. — S. 22.
  7. Барановська, С. Рід Нестайків // Бучач і Бучаччина… — С. 371.
  8. 8,0 8,1 8,2 8,3 8,4 8,5 Помер д-р Роман Барановський… — С. 3.
  9. Sprawozdanie Dyrekcji Gimnazjum Państwowego w Buczaczu za rok szkolny 1920/21. — Buczacz, 1921. — S. 15.
  10. 10,0 10,1 10,2 Дуда, І. Барановський Роман // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 80. — ISBN 966-528-197-6.
  11. О-ка. Про стрільця, що перестав стріляти // Свобода. — 2006. — Ч. 4. — С. 6.
  12. Колцьо, В. З перших починів нашого комітету // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 890–900.
  13. Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 23. — С. 2.
  14. З міста чи штату Ню Йорк.
  15. Подяка за пожертви на УАКРаду та СКВУ // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 47. — С. 3.
  16. У ТЕСі — 1986 року в США → див.: Дуда, с. 80.
  17. Свобода. — 2006. — Ч. 4. — С. 25.

Джерела та література

Зауваги