Підлісся
| Село | ||
|---|---|---|
| Підлісся | ||
 |
||
| Розташування: | Бучацький район, Тернопільська область,  Україна
| |
| Перша згадка: | 1782 | |
| Територія: | 0,45 км² | |
| Населення: | 422 | |
| Поштовий індекс: | 48423 | |
| Телефонний код: | 03544 | |
| Сільська рада: | Підзамочківська сільська рада | |
| Сільський голова: | Іван Лепак [1] | |
| Контакти: | 2-49-42, 2-44-45 | |
| Координати: | 49°03′54″ пн. ш., 25°24′57″ сх. д. | |
| Відстань до обласного центру: | бл. 70 км | |
| Відстань до райцентру: | 2 км | |
| Відстань до сільради: | бл. 3 км | |
| Залізниця: | Пишківці, 2 км | |
| Примітки: | код КОАТУУ — 6121285405 | |
Підлі́сся — село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської области.
Назва походить від місця розташування — «під лісом», що добре видно на мапі Фрідріха фон Міґа. .
Зміст
Географія
Село розташоване за 2 км від районного центру і 2 км від найближчої залізничної станції Пишківці. Розташування села біля підніжжя пагорба сприяє тому, що тут швидше висівають і висаджують овочі й картоплю; мешканці села є основними постачальниками ринку Бучача.
Географічні координати — 49°03′54″ пн. ш.,
25°24′57″ сх. д.. Територія — 0,45 кв².
На південній околиці села пролягає дорога Т-20-01 «Бучач — Скала-Подільська», яка поблизу села збігається з бучацькою вулицею Генерала Шухевича, що й відділяє село від міста.
Історія
Перша письмова згадка — 1782 року, коли Східна Галичина входила до складу Габсбурзької монархії. Відоме від XVIII ст., на мапі Фрідріха фон Міґа позначене як пол. Podleszy.
У 1804—1867 роках село входило до складу Австрійської імперії, від 1867 до 1918 — Австро-Угорської монархії (Австро-Угорщини). Від листопада 1918 — у складі Бучацького повіту ЗУНР. Від липня 1919 до 18 вересня 1939 — у складі Польської Республіки (за винятком серпня—вересня 1920, коли входило до складу так званої Галицької Радянської Соціялістичної Республіки).
1880 року входило до складу ґміни Медведівці[2]. На основі польського Закону про тимчасову організацію адміністративної влади ІІ інстанції (воєводств) на теренах колишнього Королівства Галичини та Володимирії і на теренах Спишу та Орави, які входять до складу Польської Республіки[3], зокрема, статті 103, від 3 грудня 1920, увійшло до складу Бучацького повіту Тернопільського воєводства[4]. Певний час, зокрема, у 1920-ті роки, село було центром ґміни Підлісся[5], яка 1 серпня 1934 увійшла до складу ґміни Підзамочок на основі розпорядження міністра внутрішніх справ Мар'яна Зиндрама-Косьцялковського від 21 липня 1934[6].
1921 року в селі був 61 будинок, 1931 — 90. У селі переважало польське населення, яке 1945 року вивезене в Польщу. Протягом 1945—1946 років у Підлісся були поселені українці з Лемківщини і Надсяння (нині Польща, зокрема, сіл Панкної, Ямни Горішньої, Кописна).
1947-го створено колгосп, який 1950 року приєднано до колгоспу в Підзамочку. Від 1954 року село підпорядковане Підзамочківській сільській раді.
Значна частина сучасних будинків зведена переважно у 1965–1995 роках. На початку 1990-х село газифіковано, проведено водогін.
Частина вулиць — заасфальтовані, зокрема, в першій половині 2019 року[7].
Релігія
Є капличка. У селі немає й, очевидно, не було ні церкви, ні костелу.
1880 року в селі було 292 римо-католиків, які належали до бучацької парафії, також 21 греко-католик (належали до парафії в Медведівцях)[2].
Є два пам'ятні хрести.
Шкільництво
У часи Австро-Угорщини в селі діяла одноклясна школа, яка в довіднику «Шематизм Королівства Галичини та Володимирії з Великим Королівством Краківським» уперше згадується 1904 року. Учителями в ній працювали: 1904 — Леон Возьнічка (тимчасовий)[8], 1905 — Станіслав Турчаньський (тимчасовий)[9], 1906—1907 — Каспер Молчановський[10], Міхал Креховіч — у 1908—1914 [11]. У 1913—1914 як надетатова[12] вчителька працювала Наталія Гессель[13].
У 1944—1945 роках у початковій школі навчалося 73 учні[14].
Соціяльна сфера
Є клуб, який не діє більше 10 років. У цьому приміщенні давніше діяла бібліотека, пізніше — магазин. В останні роки тут під час всеукраїнських та місцевих виборів діє дільнична виборча комісія[15].
Населення
- 1870 — 231 особа;
- 1880 — 318, з них 11 українців, 294 поляки, 13 євреїв;
- 1900 — 432, з них 7 українців, 409 поляки, 16 євреїв;
- 1939 — 10 українців, 540 поляків, 10 євреїв;
- 2007 — 419;
- 2011 — 404, дворів — 114.
Відомі люди
Народилися
- Ігор Гамеляк (нар. 1963) — український освітянин, доктор технічних наук, академік, винахідник, літератор[16];
- Сергій Магерович[7] (нар. 1975) — український футболіст[17];
- Леся Мацьків (сценічний псевдонім — Леся Горлицька, нар. 1978) — українська співачка, освітянка, диригентка, композиторка, ведуча концертних програм, лавреатка всеукраїнських пісенних конкурсів і фестивалів, виконавиця лемківських пісень;
- Михайло Мовчан (нар. 1964) — український футболіст[18], освітянин[7];
- Іван Стребков[7] (нар. 1991) — український спортовець, майстер спорту з легкої атлетики[19].
Поховані
- Петро Босаків (1906[20]/1911[21] — 3.04.1940[22]) — бучацький районовий провідник ОУН, у квітні 1940 був похований на місцевому цвинтарі, 1942-го перепохований у рідному селі Жизномирі[14].
- Григорій Гамеляк (1925—1949) — вояк УПА, убитий енкаведистами в Бучачі[7].
Власники маєтку
- Миколай Чайковський — власник маєтку в розташованих неподалік Медведівцях[23];
- Владислав Віктор Чайковський — син Миколая, власник від 1868 року[24];
- Еміль, Артур, Оскар Потоцькі — графи, брати, були співвласниками табулярних маєтностей Нагірянка, Бучач, Підлісся i Підзамочок, зокрема, 1902 року[25].
Див. також
Примітки
- ↑ Підзамочківська сільська рада // Сайт Бучацької районної ради.
- ↑ 2,0 2,1 Podlesie, s. 423.
- ↑ Своєю чергою, він прийнятий на основі тимчасового Закону від 2 серпня 1919.
- ↑ Ustawa z dnia 3 grudnia 1920 r. o tymczasowej organizacji władz administracyjnych II instancji (województw) na obszarze b. Królestwa Galicji i Lodomerji z W. Ks. Krakowskiem oraz na wchodzących w skład Rzeczypospolitej Polskiej obszarach Spisza i Orawy // Dziennik Urzędowy. — 1920. — № 117. — Poz. 768. (пол.)
- ↑ Podział administracyjny województwa tarnopolskiego na powiaty i gminy (Stan z dnia 1 października 1929 r.) // Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. — 1929. — № 26 (1 grud.). — S. 275. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu buczackiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie // Dziennik Urzędowy. — 1934. — № 168. — Poz. 631. (пол.)
- ↑ 7,0 7,1 7,2 7,3 7,4 Власне дослідження Дмитро Лоґуш.
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1904. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1904. — S. 545. (пол.)
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi… 1905… — S. 545. (пол.)
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi… 1906… — S. 568. (пол.); Szematyzm Królestwa Galicyi… 1907… — S. 568. (пол.)
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi… 1908… — S. 568. (пол.); Szematyzm Królestwa Galicyi… 1909… — S. 617. (пол.); Szematyzm Królestwa Galicyi… 1910… — S. 617. (пол.); Szematyzm Królestwa Galicyi… 1911… — S. 655. (пол.); Szematyzm Królestwa Galicyi… 1912… — S. 654. (пол.)
- ↑ Що за слово?
- ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi… 1913… — S. 718. (пол.); Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1914… — S. 728. (пол.)
- ↑ 14,0 14,1 Лепак, Мельничук, Уніят, с. 639.
- ↑ Інформація від Лесі Мацьків.
- ↑ Кострицький, В. Гамеляк Ігор Павлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 133. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Гравці. Магерович Сергій (1975) // Український футбол.
- ↑ Мовчан Михайло (1964) // Історія та статистика українського футболу.
- ↑ Легкоатлет з Тернополя Іван Стребков – шостий на командному чемпіонаті Європи // Галичина спортивна. — 2019. — 23 черв.
- ↑ Мизак, Н. За тебе, свята Україно. — Кн. 4 : Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА. — Чернівці : Букрек, 2004. — іл. — С. 330.
- ↑ Мизак Н. За тебе, свята Україно… — С. 103.
- ↑ Ковалишин, М., Мизак, Н., Павлишин, С., Уніят, В. Жизномир // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 606. — ISBN 978-966-457-228-3.
- ↑ Tyrowicz, M. Czajkowski (Czaykowski) Michał Alfons, h. Gryf (1846—1892) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 159. (пол.)
- ↑ Pohorecki, F. Czajkowski (Czaykowski) Władysław Wiktor h. Gryf // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 160. (пол.)
- ↑ Właścicieli dóbr tabularnych w Galicji rok 1902. (пол.)
Джерела
- Підлісся // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 627. — (Український архів, т. XXVII).
- Лепак, І., Мельничук, Б., Уніят, В. Підлісся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 639. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Слюсарчук, П. Підлісся // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 84. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Podlesie, rus.Pidlisie 8.), wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1887. — T. VIII : Perepiatycha — Pożajście. — S. 423. (пол.)
- Podlesie / opr. Ewa Nowak // Cmentarze dawnego powiatu buczackiego / pod. red. Anny Sylwii Czyż, Bartłomieja Gutowskiego. — Warszawa, 2017. — S. 559—562. — ISBN 978-83-62622-57-3. (пол.)
Посилання
- Підлісся // Облікова картка на сайті ВР України.
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля».
