Пьотр Мьончинський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, військовик, урядник, благодійник РКЦ і ГКЦ
Пьотр Міхал Мйончиньський
Инші імена: Пйотр Міхал Мйончинський, Piotr Michał Miączyński
Народження: 1695
Смерть: 1776
Громадянство: size Республіка Обидвох Націй
Родина: батько — Атаназій Мйончинський, мати — Гелена Лушковських, дружини — Антоніна з Жевуських, Маріанна з Вежбовських, діти — Юзеф, Анеля, Петронеля, Анна Констанція
Військова служба: полковник королівських військ (Й, К. М,)
Політична діяльність: сенатор Республіки Обидвох Націй
Громадська діяльність: благодійник РКЦ і ГКЦ
Відзнаки: ордени Святого Станіслава, Білого Орла

Пьотр Міхал Мьончиньський, або Пйотр Міхал Мйончинський (пол. Piotr Michał Miączyński; 1695 – друга половина 1776) — польський шляхтич, державний, політичний і військовий діяч Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої). Представник шляхетського роду Мьончиньських гербу Сухекомнати, граф Священної Римської імперії. Дідич маєтностей на Тернопільщині, благодійник РКЦ і ГКЦ.

Життєпис

Графський герб Мйончинських

Народився 1695 року[1]. Був молодшим сином Атаназія Валентія Мьончиньського, луцького старости, який 2 жовтня 1683 отримав титул графа Священної Римської імперії[2] та його дружини Гелени Лушковської, братом Антонія Мьончиньського. Очевидно, що отримав добру освіту.

Від батька отримав 14 червня 1711 року староство Каменопольське. Був холмським каштеляном (14 серпня 1725–1735), чернігівським воєводою (8 липня 1737–1776), сенатором, старостою кшепіцьким (з 12 листопада 1711), рокитницьким (1730), маковецьким (1738). Більшість староств передав синам, собі до смерті залишив Каменопольське.

У серпні 1720 р. був послом на сейм від Волинського воєводства; в 1720 р. — капітан драгунів. 1722 р. посол на сейм від Брацлавського воєводства. 1725 р., правдоподібно, брав участь у Люблинському коронному трибуналі. Ротмістр гусарської корогви (з 19 травня 1728[3]). 1741 р. виступав проти спроб великого коронного гетьмана Юзефа Потоцького створити конфедерацію проти королівського двору. 1750 р. був прихильником Потоцьких. 1753 р. підписувався як полковник королівських військ.

3 серпня 1740 нагороджений орденом Білого Орла, 10 травня 1774 — орденом святого Станіслава. 7 травня 1764 року підписав маніфест, що визнавав незаконним конвокаційний сейм, що проходив за присутності російських військ. Під тиском Ніколая Рєпніна (погрожував пограбувати маєтки, в тому числі Мацеїв військом) став брати участь у Радомській конфедерації[3].

Помер у другій половині 1776 року (4 липня того року король Станіслав Авґуст писав до нього лист, доручаючи особисто допильнувати сеймика Чернігівського воєводства).

Маєтності

Резиденція — замок у Мацеєві (Maciejów; містечко у Волинському воєводстві, центр маєтностей, нині смт Луків). Часто перебував у власному палаці в Люблині. Відомий багатством; був власником багатьох земельних посілостей, які купив головно в Люблинському та Волинському воєводствах. З найважливіших земських комплексів Завепшице Люблинське та Люборадзь. 1730 року закінчили будівництво костелу в Киянах (парафія Завепшице).

Був дідичем Зарваниці (нині Теребовлянського району); добре ставився до її мешканців;[4] надав кошти на будівництво та оформлення інтер'єру, підтримував матеріяльно церкву Пресвятої Трійці в містечку[5], був її найбільшим благодійником[6].

Для збагачення використовував посадові можливості, відданих йому людей. Активно торгував (збіжжя, вино з Угорщини), через що часто мав конфлікти з сусідами. В 1725—1726 роках польний коронний гетьман Станіслав Матеуш Жевуський закидав йому привласнення теренів, що належали Любомльському староству. Багато років мав судову суперечку з братом Антонієм — каштеляном підляським — через поділ спадку батька (1755 року справу розглядав Люблинський трибнал).[3]

Родина

Вважається засновником волинської гілки роду Мьончинських. 1724 року одружився із Антоніною з Жевуських гербу Кривда, дочкою підляського каштеляна Адама Жевуського (?—бл. 1730; вдова Зигмунта Блешинського, польного коронного писаря, генерал-майора військ коронних і саських)

  • Юзеф — дідич Завепшице, генерал-майор коронних військ, староста маковецький, роктницький, каменопольський, ленчицький
  • Анеля — дружина хорунжого великого литовського Героніма Радзивілла; князя Максиміліяна Воронецького — старости звенигородського і рожнівського
  • Петронеля — дружина Онуфрія Сплавського, тарговицького старости
  • Анна Констанція — черниця-візитка в Люблині.

З другою дружиною Маріанною з Вежбовських (Marianna Wierzbowska) — старостянкою шадковською, вдовою волинського каштеляна Адама Ледуховського — дітей не мав.[3]

Примітки

  1. Dunin-Borkowski, s. 606—607.
  2. Dunin-Borkowski, s. 606—607.
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 Sowa, A. Miączyński Piotr Michał… — S. 565.
  4. о. Фірман, с. 9.
  5. о. Фірман, с. 11.
  6. Квич, Л. М. З Історії Марійського духовного центру Зарваниця // Наукові записки Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. — Серія «Історичне релігієзнавство». — 2011. — Вип. 5. — С. 115.

Джерела

  • о. Фірман, В. Зарваниця. — Тернопіль, 2008. — 60 с.
  • Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 610. (пол.)
  • Sowa, A. Miączyński Piotr Michał // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 564—566. (пол.)

Посилання

Зауваги

Дмитро Лоґуш.