Прокатедральний собор Преображення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Картка
Зборів Костел.jpg

Прокатедральний собор Преображення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, або церква Преображення Господнього — культова споруда, діючий храм у м. Зборові на Тернопільщині, Україна. Відомий чудотворною іконою Розп'ятого Христа та її списком.

Відомості

За оповідями, на місці храму стояла дерев'яна церква, збудована 1494 року. Припускають, що церква Преображення Господнього існувала у Зборові практично від часу заснування міста (перша письмова згадка про поселення датується 1624-м). На карті-схемі Зборівської битви, складеної 1649 року, вона розташована саме на тому місці, де й нині. Поряд із церквою одразу ж проходив міський вал зі стіною, коло неї була і західна міська брама.

Мурований з каменю храм постав, швидше за все, 1670 року (під час недавніх робіт з відновлення храму знайшли цю цифру, вибиту на наріжному камені)[1].

1710 року[2] коштом зборівських міщан церква перебудована. Дерев'яний храм стояв на дубових підвалинах, мав три бані. При церкві була дзвіниця із чотирма дзвонами.

1757 року до храму Преображення Господнього урочисто перенесли Зборівську чудотворну ікону Розп'ятого Христа, яка до цього часу зберігалася в домі о. Олексія Липинського. 1755-го, на свято Архистратига Михаїла, на зображенні Христа з'явилися краплини крові. 10 січня 1757 року, спираючись на висновки духовно-світських комісій, Львівський унійний єпископ Лев (Шептицький) проголосив своєю Грамотою ікону Розп'ятого Христа чудотворною і розпорядився перенести її до храму Преображення Господнього. В тому самому документі встановлено відпусти на такі свята: Різдво Івана Хрестителя, Святих апостолів Петра й Павла, Преображення Господнє, Різдво Пресвятої Богородиці, Успіння Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста.

1794[3] року на місці старої дерев'яної церкви старанням о. Стефана Зарудського споруджений новий однойменний храм, який освятив Львівський унійний єпископ Микола (Скородинський), уродженець Зборова. На думку Олександра Чоловського-Саса, взірцем, за яким споруджували церкву, був бароковий зборівський костел святої Анни[4] (нині греко-католицька Церква новомучеників українського народу).

Храм пережив разом з містом усі лихоліття — пожежі та війни, ніколи не закривався й завжди був центром духовного життя української громади. Поряд із церквою була дзвіниця святого Стефана, але за радянської влади її знищили місцеві партійні активісти. «Фігуру» святого вдалося зберегти: сьогодні вона перебуває в музеї «Зборівська битва». На церковному подвір'ї стоять хрест на честь скасування панщини 1848 року, хрест Святої Тверезости, пам'ятний знак на честь 500-річчя Берестейської церковної унії, каплиця Пресвятої Богородиці.

Чудотворна ікона Розп'ятого Христа зберігалася у храмі до Першої світової війни. Під час відступу її вивезли із собою російські офіцери. Нині в Прокатедральному соборі встановлена копія (список) цієї ікони.

Примітки

  1. Вітюк, У. Висповідайся Ісусу й помолися… — С. 2.
  2. Церква Преображення Господнього.
  3. До складу входили парафії Озерна, Кокутківці, Мильне, Оліїв, Мала Плавуча, Поморяни, Великий Тростянець, Залізці; див.: Nestorow, R. Kościół parafialny p.w. Św. Anny w Zborowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, Drukarnia Narodowa S. A., 2005. — T. 13. — S. 332. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-25-X. (пол.)
  4. Czołowski, A. Przeszlość і zabytki województwa Tarnapolskiego. — Tarnopol, 1926. — S. 164. (пол.)

Джерела

  • Вітюк, У. Висповідайся Ісусу й помолися // Моя сповідь. — 2016. — № 10 (58). — С. 2.
  • Zborów 2.) Z., miasteczko, w pow. złoczowskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo – Żyżyn. — S. 525—526. (пол.)

Посилання

Information icon4.svg