Петро Сорока

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Особа

Шаблон:Не плутати Петро́ Іва́нович Соро́ка (нар. 6 січня 1956, с. Грицівці Збаразького району Тернопільської області) — український письменник, літературознавець, редактор, видавець. Член Національної спілки письменників України (1994), міжнародного ПЕН-клубу (2002). Кандидат філологічних наук (1994). Секретар Тернопільської обласної організації НСПУ.

Премії

Життєпис

На відкритті музею «Літературне Тернопілля»

Закінчив Кременецьке медичне училище (1975), філологічний факультет Тернопільського педагогічного інституту (1986, нині ТНПУ).

Працював у редакціях районної газети «Колгоспне життя» (1986—1990) і газети «Гомін» (1990—1993; обидві  м. Збараж). Викладач, від 2001 — доцент кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства ТНПУ.

Голова правління обласного літературно-просвітницького товариства «Галицько-Волинське братство». Засновник і редактор просвітницько-видавничого товариства «Пегас» (обидва  від 1990), приватного видавничого підприємства «СорокА» (від 2005), співзасновник (1999) і головний редактор журналу «Сова», редактор літературно-мистецького альманаху «Курінь» (від 1992), газети «Дзвони Лемківщини» (1994—1999).

Доробок

Художні книги

  • «Секрет довгожителя» (1988)
  • «Горобці про літо мріють» (1989)
  • «Я так люблю» (інтимна лірика, 1990)
  • «Сповідь сатирика» (гумор і сатира, 1991)
  • «Крона роду» (1994)
  • «День чудес» (1995)
  • «Чернігівська Січ» (1998)
  • «Сповідь сльозою» (2000)
  • «На ясні зорі Запорожжя» (повість, 2000)
  • «Пам'яті навперейми» (2001)
  • «Душа при свічці» (2001)
  • «Рік подвійних райдуг» (2003)
  • «Пригоди кота Патріка» (2005)
  • «Янгол у шибці вагону»
  • «Маленькі секрети щастя і успіху» (2010)
  • «Таємниці краси та любові» (2010)
  • «Ладан осені» (вірші, 2011)
  • «Шедевр» (повість, оповідання, оддробини, 2014)[3]

Денники

  • «Пам'яті навперейми» (2001)
  • «Найкраще помирати в понеділок: денники 2001 р.» (2002)
  • «Голос із притвору» (2004)
  • «Денники 2004—2005» (2006)
  • «Застиглий вогонь» (2007)
  • «Знак серця: Денники 2008 року» (2009)
  • «Натщесерце: денники 2009 року»
  • «Дерево над водним потоком» (2012)

Монографії

  • «Дух і форма, або Іван Мердак» (2005)
  • «Душа при свічці (Діяріюш Федора Жученка)» (2002)
  • «Секрет вічності, або Ліра і терни: Десять етюдів про Бориса Демківа» 2000

Автор численних монографій, статей в українських і закордонних виданнях.

Громадська діяльність

Член журі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2016).[4]

Примітки

  1. Премія імені Іванни Блажкевич.
  2. «ЛітАкцент». «Оголошено імена письменників, нагороджених медаллю Івана Мазепи». 06.07.2016. Прочитано 10.07.2016
  3. Шовкошитний, В. «Шедевр» Петра Сороки: текст і надтекст / Володимир Шовкошитний // Літературна Україна. — 2015. — № 13 (26 бер.). — С. 12 — (Над прочитаним).
  4. Шаблон:Cite web

Джерела

Посилання