Петро Левицький

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Лікар, спортовець, освітянин
Петро Левицький
Петро Левицький
Петро Левицький
Народження: 11.06.1970
с. Лисин, Млинівський район, Рівненська область, нині Україна
Громадянство: українець
size УРСР → size Україна
Родина: батько — Ростислав, дружина — ?, сини — Сергій та Максим
Освіта: Ківерцівське медичне училище, Тернопільський медичний інститут
Робота: головний лікар «Тернопільського міського лікувально-діагностичного центру»
Військо: 1989—1991, прикордонні війська, Казахстан
Наукова діяльність: кандидат медичних наук, доцент ТНМУ
У спорті: карате, кікбоксинг; Майстер спорту України; чемпіон України
Відзнаки: медаль «За врятоване життя»
Контакти: Петро Левицький у Фейсбуку.
Вікісховище
У «Тернопільській енциклопедії» є статті про инших людей з прізвищем Левицький.

Петро Левицький (нар. 11 червня 1970, с. Лисин, Україна) — український фахівець у галузі медицини, спортовець, освітянин, підприємець. Кандидат медичних наук (2006). Головний лікар «Тернопільського міського лікувально-діагностичного центру».

Життєпис

Петро Левицький народився 11 червня 1970 року в Лисині Млинівського району Рівненської области (нині — Україна) в родині Ростислава Левицького.

Після здобуття неповної середньої освіти[1] навчався в Ківерцівському медичному училищі на Волині, яке закінчив 1989, у 1998 — Тернопільський медичний інститут (нині Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського).

1989-го працював фельдшером терапевтичного відділення Луцької районної лікарні. У 1989—1991 роках проходив строкову службу в прикордонних військах у Казахській РСР (нині — Казахстан). У 1991 працював фельдшером швидкої допомоги, масажистом на Волині (с. Липини Луцького району).

Від 1992 — масажист фізіотерапевтичного відділення Тернопільської клінічної лікарні № 2. У 1998—1999 — лікар-рефлексотерапевт у м-ку Березному Рівненської области, лікар-терапевт Тернопільської обласної організації східних бойових мистецтв.

Від 2000 — в Тернопільській державній медичній академії (нині ТНМУ): асистент катедри фізичного виховання, катедри медицини катастроф та військової медицини, заступник завідувача катедри (від 2006), доцент (2013). 2001 року заснував підприємство «Інтекс». Виконавчий директор благодійного фонду «Лікарняна каса в Тернопільській області». Волонтер, член громадської організації «Всеукраїнська Гвардія Революції».

У 2013 — головний лікар «Станції швидкої медичної допомоги», також працював заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення ТМКЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги», за сумісництвом — лікарем виїзної бригади швидкої допомоги.

У серпні 2014 року два тижні[2] перебував добровольцем у зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, де у складі виїзної бригади обслуговував цивільне населення та військовослужбовців.

Від січня 2016 року очолив комунальне підприємство Тернопільської міської ради «Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр» на базі колишньої «Відділкової клінічної лікарні станції Тернопіль ДТГО „Львівська залізниця“».

Родина

З дружиною познайомилися в автобусі[2]. Разом виховують двох синів — Сергія та Максима. Сергій — срібний призер чемпіонату України, багаторазовий чемпіон области з боксу; Максим здобув 36 нагород, зокрема, п'ятиразовий чемпіоном України з кікбоксингу, бронзовий призер Чемпіонату світу. Проживають у Чистилові біля Тернополя[2].

Захоплення

Творить плетені вироби з рослинних матеріалів[2].

Науковий доробок

Автор понад 20 наукових праць.

Спортивні досягнення

  • Майстер спорту України з контактного карате (1994).
  • Чемпіон України, член збірної команди України (1994—1996), учасник і призер чемпіонатів Европи та світу.
  • Голова Тернопільської обласної федерації кікбоксингу (версія IAKSA, від 2007).
  • Суддя національної категорії.
  • Член Головної суддівської колегії.
  • Голова медичної комісії з контактного карате та кікбоксингу.

Нагороди

  • Медаль «За врятоване життя» (2015)[3].

Примітки

  1. ↑ Власне дослідження автора(ів).
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 Гадомська, Л. У світі захоплень — Петро Левицький // Тернопільська філія НСТУ. — 2017. — 22 черв.
  3. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 367/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України».

Джерела

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Гадомська, Л. У світі захоплень — Петро Левицький // Тернопільська філія НСТУ. — 2017. — 22 черв.

Зауваги

Information icon4.svg Першу версію цієї статті створив Микола Василечко.
Ambox content.png Шановні читачі! Ви можете допомогти виправити в тексті граматичну, стилістичну чи фактологічну помилки, неточности, доповнити статтю новими чи невідомими фактами.
Information icon4.svg Текст статті написаний в основі за правилами клясичного українського правопису 1929 року. Нові слова, що ввійшли в ужиток пізніше, — за новим правописом 2019. Власні назві — зазвичай за правописом, що діяв на час створення твору, заснування організації тощо.
Отримано з http://ternopedia.te.ua/index.php?title=Петро_Левицький&oldid=40675