Передмістя

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Передмістя
Країна: size Україна
Область: size Тернопільська область
Район: size Бучацький район
Тип: село
Основні дані
Географічні дані
Місцева влада

Передмістясело Бучацького району на Тернопільщині, Україна. Центр села розташований на відстані близько 1 км від територіяльної дороги Т 2016.


Назва

Назва села походить від того, що тривалий час воно було складовою частиною та передмістям Язловця.

Географія

Село розташоване у південній частині Бучацького району та Тернопільської області. Через село протікає потік Язлівчик, який у Язловці впадає у р. Вільховець, ліву притоку Стрипи.

Історія

Середньовіччя

Перша письмова згадка про село походить з 1436 року про передмістя Язловця[1]. 3 лютого того року дня дідич Теодорик з Бучача гербу Абданк у присутності кількох високопоставлених церковних сановників та феодалів, зокрема, кам'янецького латинського єпископа Павела з Боянчиць, земського кам'янецького посла Бартломея з Блізньова, Миколая з Познані[2], у місті Заліссі між Бучачем та Язловцем[3] записав фундуш для парафіяльного костелу Марії Маґдалени[2]. Жнибороди згадані в документі як село Незбороди Червоногродського повіту Подільської землі[2], очевидно, до складу цієї адмінодиниці входив і Язловець з передмістями.

1672 року дідичем села Передмістя Велике був Станіслав Конєцпольський[4], майбутній подільський воєвода, син Александера Конєцпольського[5], особистого ворога Богдана Хмельницького.

За даними, наведеними в «Географічному словнику Королівства Польського», метричні книги села мали записи, починаючи з 1721 року[6].

1744 року дідичем села був невідомий на ім'я шляхтич Дзєржек (Dzierżek)[7], жидачівський ловчий[8], очевидно, гербу Нечуя[9].

Окремою адміністративною одиницею стало в середині XVIII ст. під час занепаду міста Язловця[1].

У складі Габсбурзької монархії

15 березня 1800 місто Язловець та села Передмістя, Броварі, Дуліби, Базар, Новосілка, Вільховець перейшли до Кшиштофа Грудніцького[10] від представників роду Потоцьких[11].

У складі Австрійської імперії, Австро-Угорщини (з 1867 р.)

Власником маєтку в селі був граф Владислав Кшиштоф[12] Волянський[6] — зять графа Мавриція Ігнація Дідушицького[13].

1880 року діяла греко-католицька церква святого Михайла — філіяльна від церкви у Язловці. Храм був дерев'яним[6].

Перед І-ю світовою війною діяла філія українського товариства «Просвіта». 1908 року філія налічувала 116 членів, книгозбірня — 137 книжок, мала крамницю. Голова філії — Максим Лоґуш[14].

Близько 1913 р. споруджено будівлю Народного Дому, яка однак згоріла під час І-ї світової війни; 11917 р. — відбудована.
До 1919 р. навчання в сільській школі велось українською мовою; після окупації, з 1920 р. — польською.
Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сільський господар», «Рідна школа»; Каса Райффайзена, хор.

1914 року відсвяткували 100-у річницю з дня народження Тараса Шевченка[15]

На заробітки виїжджали до Німеччини, США, Канади, Боснії.
Була 1 корчма.[15]

Перша світова війна

У лавах УСС було 4 чоловіків.
У лавах війська Австро-Угорщини загинуло 12 осіб, 5 — повернулись інвалідами.
Через село проходила лінія фронту. Половина села була знищена, 50 господарств спалені.

Період Української Революції

У роки визвольної війни 1918—1920 років у лавах УГА служили представники наступних родин: Саранчуків, Ваславських, Кривовичів, Лоґушів, Пастущаків, Дідухів. Загинули 8 осіб[15].

У складі ІІ Речі Посполитої

Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», гуртки товариств «Рідна школа», «Сільський Господар», Секція Господинь.
Господарську діяльність вели кооператива, кредитівка (кредитна каса), молочарня.
Мешканці села організували хор, аматорський гурток. Працював дитячий садок.
Вся громадська робота проводилася в приміщенні Народного Дому.

Відзначили 70-річчя Матірного Товариства «Просвіта», проведено шкільний плебісцит, протиалкогольна акція, насипана символічна могила в честь полеглих за волю України. Під час пацифікації у Галичині 1930 року постраждали 5 осіб.

На заробітки виїжджали: до США — 3, Канади — 8, Франції — 3, Латвії — 3 осіб. На еміґрацію виїхали до 150 осіб[15].

Середню та вищу освіту осягнули: Володимир Лоґуш — адвокат, Омелян Лоґуш — інженер-агроном, Ярослав Лоґуш — агроном, дві дочки Кривовича — учительки.

Жителі села не допустили відновлення роботи корчми.

Мешкальних домів: 1921 р. — 111, 1931 р. — 204[16].

«Совіти»

Після приходу других «совітів»:

  • частина мешканців були репресовані НКВД-истами та МБ-стами:
    • Михайло Дідух (вояк УПА, заарештований НКВД 1944 р., загинув у Чортківській тюрмі 1945 р.), Антон Дідух, Евгенія Коженьовська, Григорій Лоґуш(закатований у Чортківській тюрмі 1940 року), Теодозія Павлишин, Дмитро Лоґуш, син Івана, Ієронім Пастушак (розстріляний без суду 20 липня 1941 р. в Уманській тюрмі), Ганна Ралько, Дмитро Ралько[17]
  • церкву було перетворено на склад збіжжя.

Частина мешканців еміґрували (зокрема, Омелян Лоґуш — член проводу бандерівського крила ОУН (ОУН(б)).

1947 року на землях села було організовано колгосп «Золотий колос»[18].

Період відновлення незалежности України

Відновленно придорожню «фігуру» поблизу перехрестя дороги Т-2016 з дорогою до центру села.

У 1990-х роках припинив існування колгосп «Золотий колос», його землі розпаювали.

Релігія

Переважна частина мешканців села є парафіянами храму святого Архистратига Михаїла Бучацького благочиння Тернопільської єпархії УПЦ КП Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Пам'ятки

Наявні

  • Церква святого Архистратига Михаїла (1928 року, кам'яна, мурована як греко-католицька, нині православна)
  • капличка (1995 р., мурована)
  • «фігура» (статуя) Божої Матері з Ісусом (2000).

Не збереглись

На місці теперішньої церкви святого Архистратига Михаїла розташовувалася дерев'яна, старовинна, рік побудови якої невідомий[15]. Метричні книги парафії мали записи з 1721 року.

Опікуном греко-католицької парафії був граф Владислав Маврицій Волянський, розстріляний більшовиками у Києві[19] (його дружина — графиня Юлія Пінінська[20], небога намісника Галичина Лєона Пініньського).

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП. Є футбольне поле.

Господарство, торгівля

Певний час земельні паї мешканців села орендували фермерське господарство «Передмістя» та ТзОВ «Агрополіс». Станом на 2014 р. діяли млин, чотири торгівельних заклади.

Населення

Переписи

  • 1841 — мешкали 256 українців.
  • 1857 — 458 осіб[6].
  • 1870 — 506 осіб[6].
  • 1880: всього — 579 жителів. з них: 471 (81,3 %) українець, 78 (13,5 %) поляків, 30 (5,2 %) юдеїв.
  • 1900: всього — 738 жителів. з них: 604 (81,9 %) українці, 77 (10,4 %) поляків, 57 (7,7 %) юдеїв.[16]
  • 1914 р. — 808 осіб.[21]
  • 1915 р. — 800 осіб[1].
  • 1921: всього — 741 осіб, з них 396 (53,4 %) українців, 345 (46,6 %) поляків; греко-католиків — 492, римокатоликів 241, юдеїв — 8.
  • 1931 — всього 979 осіб[22].
  • 1939: всього — 1060 осіб, з них 920 (87,0 %) українців, 130 (12,2 %) поляків, 10 (0,8 %) юдеїв[16].
  • 2007 — 359 осіб.
  • 2014 — 346 осіб[1].

Відомі люди

Народилися

  • Елеонора Вербицька (з дому — Ґодзінська) — українська громадська діячка в Арґентині[23]
  • Мирослав Гребеньовський — музикант, композитор, директор Бучацької дитячої музичної школи
  • Анатолій Логуш — випускник Бучацького радгоспу-технікуму, переможець районної першости з настільного тенісу.
  • Володимир Лоґуш — адвокат, громадський діяч, доктор права[24].
  • Дмитро Лоґуш, син Олекси — вивезений на роботи до Третього Райху, звідки утік додому, вояк штрафного підрозділу Червоної армії, контужений, працював лісником.
  • Омелян Лоґуш — член проводу ОУН(б), батько українського мецената Юрія Лоґуша.
  • Ярослав Лоґуш, син Олекси — вояк штрафного підрозділу Червоної армії, загинув та похований в Естонії.

Працювали(-ють)

  • Василь Вовк — український господарник та управлінець, голова місцевого колгоспу.
  • о. Михайло Мойсей — протоієрей, парох церкви святого Архістратига Михаїла, уродженець с. Зубреця

Проживали(-ють)

  • о. Зеновій Войтюк — священик УГКЦ, настоятель церкви святого Миколая в Язловці, бучацький декан.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Таняк, Б., Уніят, В. Передмістя // Тернопільщина. Історія міст і сіл… — С. 633.
  2. 2,0 2,1 2,2 Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia Zakładu narodwego im. Ossolińskych, 1862. — S. 26—28. (пол.), (лат.)
  3. Михайловський, В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI ст. — К. : Темпора, 2012. — іл. — С. 128. — ISBN 978-617-569-060-4.
  4. Pamiętniki o Koniecpolskich: przyczynek do dziejów polskich XVII. wieku / wydał S. Przyłecki. — Lwów : drukarnia Piotra Pillera, 1842. — S. 367. (пол.)
  5. Przyboś, А. Koniecpolski Aleksander h. Pobóg (1620—1659) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIII/4, zeszyt 59. — S. 513—516. (пол.)
  6. 6,0 6,1 6,2 6,3 6,4 Przedmieście… — S. 138.
  7. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 169.
  8. Там само. — S. 170.
  9. Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1902. — Cz. 1. — T. 5. — S. 193. (пол.)
  10. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 215.
  11. Jazłowiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. — S. 539. (пол.) — S. 539.
  12. Władysław Krzysztof Wolański (пол.)
  13. Maurycy Ignacy Aleksander hr. Dzieduszycki z Dzieduszyc h. Sas (ID: 5.396.184). (пол.)
  14. Колцьо, В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 257.
  15. 15,0 15,1 15,2 15,3 15,4 Лоґуш, О. Калейдоскоп минулого. Передмістя… — С. 617.
  16. 16,0 16,1 16,2 Лоґуш, О. 56. Передмістя… — С. 616.
  17. Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 3 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 667—669. — ISBN 978-966-528-297-6.
  18. Таняк, Б., Уніят, В. Передмістя // Тернопільщина. Історія міст і сіл… — С. 634.
  19. Władysław Maurycy hr. Wolański z Wolan h. Przyjaciel (ID: ut.39.1.17) (пол.)
  20. Julia Maria hr. Pinińska z Grzymałowa h. Jastrzębiec (ID: ut.24.1.71). (пол.)
  21. Bigo, J. Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości… — S. 134.
  22. Cmentarze dawnego powiatu buczackiego / Nowak E. (автор), Czyż A. S., Gutowski B. (редактори). — Warszawa, 2012. — 155 il. — S. 637. (пол.)
  23. Мельничук, Б. Вербицька Елеонора // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 244. — ISBN 966-528-197-6.
  24. Гуцал, П. Лоґуш Володимир Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 356. — ISBN 978-966-528-318-8.

Джерела

— S. 137—138.

Посилання

Зауваги


••• Бучацький район •••
Міста Бучач
Селища Золотий Потік
Села БаришБерем'яниБілявинціБобулинціБроваріВерб'ятинВозилівГубинДоброполеДулібиЖизномирЖнибородиЗаліщикиЗаривинціЗвенигородЗеленаЗубрецьКиданівКосмиринКостільникиКурдибанівкаЛіщанціМартинівкаМатеушівкаМедведівціМиколаївкаМлинкиНабережнеНові ПетликівціНовосілкаНовоставціОзеряниОсівціПереволокаПередмістяПиляваПишківціПідзамочокПідліссяПожежаПомірціПороховаПушкаріРіпинціРублинРукомишРусилівСкоморохиСновидівСокілецьСоколівСорокиСтарі ПетликівціСтінкаТрибухівціЦвітоваЯзловець
П/Р Окремо див. Бучач