Палац Стефана Потоцького (Бучач)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Втрачена будівля
Палац Стефана Потоцького
Палац на мапі фон Міґа
Палац на мапі фон Міґа
Місцева назва: Палац Потоцького
Будівництво: правдоподібно, кінець XVII — початок XVIII ст.
Розташування: м. Бучач, нині Тернопільська область, size Україна
Стан: втрачений (згорів)

Палац Стефана Александера Потоцького — втрачений палац у м. Бучачі на Тернопільщині, збудований коштом дідича міста Стефана Александера Потоцького, представника роду Потоцьких гербу Золота Пилява.

Відомости

Фліґель, в якому народився Фридерик Шопен

Палац розташовувався навпроти західного фасаду місцевого монастиря Василіян, в долині річки Стрипи[1]. Збудований коштом дідича міста[2] Стефана Александера Потоцького[3] (пом. 1.08.1727, Городенка[4]), стражника великого коронного, белзького воєводи, старости теребовлянського, яблунівського, канівського тощо, дідича маєтностей на Тернопільщині, батька Миколи Василя Потоцького[5]. За даними Леона Потоцького (Leon Potocki, 1799–1864[6]), письменника, сина дідича Монастириськ[7] Станіслава Флоріяна Потоцького (1776—1830)[6], який був тут наприкінці 1816 — на початку 1817 року[8], палац збудували в «новожитному» стилі, разом з двома фліґелями (офіцинами) неподалік річки Стрипи[2][9]. 1780 року був у стані руїни, 1817-го тільки в одній з офіцин мешкав[2] ксьондз-канонік Павел Потоцький[10] (пом. 1818[11]), дідич і латинський парох Бучача[12], який успадкував місто від свого брата-близнюка, теж ксьондза-каноніка Каєтана Потоцького[13] (пом. 1814[11]).

У приміщенні були, зокрема, старосвітські меблі, накриті тканиною з ґратчастим візерунком, також — портрети «кастелянства Потоцьких» (очевидно, Юзефа Потоцького і його дружини Пелаґії з Потоцьких), всіх їхніх синів, Катажини Коссаковської з Потоцьких, рідної сестри Пелаґії. Ще — велика картина, на якій зобразили смерть Стефана Потоцького (пом. 1648, після битви під Жовтими Водами), і полотно, на якому намалювали в'їзд польського дипломата, щирецького старости Францішека Пьотра Потоцького до Стамбулу[10].

За спогадами Леона Потоцького, йому, онукови Юзефа Макарія Потоцького, свого рідного брата, о. Павел Потоцький мав намір відписати права на Бучач та прилеглості з умовою, що претендент стане духівником. Однак Леон не хотів ставати священиком, а дещо пізніше це пообіцяв зробити Адам Потоцький, онук иншого брата ксьондза-дідича, графа Домініка Потоцького. Але через рік після смерти о. Павела Потоцького він замість учня семінарії став австрійським уланом[14].

За даними Оксани Дячок, 1888 року дерев'яний палац Потоцьких у Бучачі згорів[1].

Примітки

  1. 1,0 1,1 Дячок, О. Вплив монастиря Отців Василіан на архітектуру міста Бучача // Архітектурний вісник КНУБА. — 2017. — Вип. 11—12. — С. 286.
  2. 2,0 2,1 2,2 Potocki, s. 36.
  3. Шаблон:УДРП
  4. Dunin Borkowski, J. Almanach blękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 734. (пол.)
  5. Link-Lenczowski, A. Potocki Stefan h. Pilawa (zm. 1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984—1985. — T. XXVIII. — S. 177—180. (пол.)
  6. 6,0 6,1 Stanisław Florian Potocki z Złotego Potoka herbu Pilawa (Złota) (ID: 6.599.147). (пол.)
  7. Zajewski, W. Potocki Stanisław h. Pilawa (1776—1830) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984—1985. — T. XXVIII. — S. 170—172. (пол.)
  8. Potocki, s. 42—43.
  9. На С. 36 Леон Потоцький вказав, що на правому березі Стрипи, хоча на мапі фон Міґа видно, що він розташовувався на лівому.
  10. 10,0 10,1 Potocki, s. 39.
  11. 11,0 11,1 Czyż, A. S., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia Franczak (Bydgoszcz), 2009. — 118 il. — S. 42. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)
  12. Barącz, S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia Gazety narodowej, 1882. — S. 77. (пол.)
  13. Potocki, s. 37.
  14. Potocki, s. 42.

Bibliografia

Зауваги