Павел Потоцький (урядник)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, урядник, історик
Павел Потоцький
Інші імена: Павло Потоцький, Paweł Potocki
Народження: бл. 1612 або 1625
Смерть: до 24.4 або між 1.11 і 2312.1675
Громадянство: Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Родина: батько — Стефан Потоцький, матір — Марія Могила, дружина — Єлизавета Ярмолинська, Елеонора Салтикова, діти — Юзеф Станіслав, Александер Ян, Теодор Анджей, Стефан, Якуб, Міхал, Пйотр, Ельжбета, Анна, зять — Міхал Жевуський
Освіта: Краківський (нині Ягайлонський), Падуанський університети
Робота: урядник (кам'янецький каштелян), письменник
Військова служба: коронне військо
Політична діяльність: маршалок сеймиків, посол сеймів

Павел Потоцький, або Павло Потоцький (пол. Paweł Potocki, бл. 1612 або 1625 — до 24 квітня або між 1 листопада і 23 грудня 1675) — польський шляхтич гербу Золота Пилява. Військовий та державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій, письменник. Представник примасівської гілки роду Потоцьких. Батько примаса Польщі Теодора Анджея Потоцького. Дідич маєтностей на Тернопільщині.

Життєпис

Варант гербу Золота Пилява

Павел Потоцький народився, за одними даними, близько 1625 року[1], за іншими, близько 1612-го[2] Син засновника міста Золотого Потоку, генерального подільського старости і брацлавського воєводи Стефана Потоцького та його дружини Марії Амалії з Могил, кузини Митрополита київського Петра Могили та дочки молдавського господаря Єремії Могили. Братами Павела були Пйотр та Ян, Катерини та Анни Потоцькі. Батько примаса Польщі Теодора Анджея і дід Антонія Міхала Потоцьких.

1638 року почав навчання у Краківському університеті (нині Ягайлонський університет), потім виїхав за кордон. У 1641—1642 роках навчався в Падуанському університеті (записався 1 листопада 1641), 3 травня 1642 став консиліяром студентів «польської нації». Після повернення до Польщі став секретарем при дворі короля.

4 січня та 6 жовтня 1649 був маршалком Галицького сеймику, 31 грудня 1650 вів його наради. Брав участь у Берестецькій битві. Від січня 1651 до грудня 1653 утримував козацьку корогву[3]. Під час Національно-визвольної війни 1654 р. в Бучачі разом з молодшим братом Яном наказав чвертувати польського шляхтича Самуеля Весоловського, рештки тіла згодувати собакам canibus famelicis[4] (ймовірно, за зраду). У другій половині (липень чи серпень) 1655 очолював оборону Чорткова під час його облоги. Після 4-денної облоги та капітуляції разом зі сином Станіславом потрапив до московського полону.

Був маршалком Галицького сеймику 27—28 липня 1668. З причини 13-річної неволі та зруйнованих під час війни маєтностей сеймик подарував йому восьме і дев'яте подимне взамін за кошти, витрачені ним раніше[3], коли в 1650-х був його директором, також — чопове на маєтностях Чорткові та Монастириську від 14 червня 1667 до 15 вересня 1668. У грудні 1671 був маршалком генерального Подільського сеймику[5].

У травні 1674 року став каштеляном кам'янецьким[6]. 30 жовтня1 листопада 1675 брав участь у Раді сенату, яка відбулася в таборі коронного війська, розташованому між Чорнокозинцями та Кудринцями. У травні 1675 після смерті брата Яна посів його панцерну корогву, якою командував поручник Юрій Стеткевич[5].

Разом з матір'ю, братами Пйотром і Яном доклав коштів, зусиль для будівництва костелу Різдва Найсвятішої Панни Марії і Святого Щепана першого мученика в родинному (Золотому Потоці[7]. Мав резиденцію в Чорткові[8].

Помер, за даними Д. Вирського, між 1 листопада і 23 грудня 1675[1], за даними М. Наґєльського, очевидно, наприкінці листопада — початку грудня, до 23 грудня 1675[5], за даними укладачів списків урядників Подільського воєводства — до 24 квітня 1675[6]. Правдоподібно, за тодішнім звичаєм, був похований у крипті костелу в одній зі своїх головних маєтностей.

Доробок

  • «Exercitationes oratoriae…» (Венеція, 1642, присвятив своєму стриєчному брату Станіславу «Ревері» Потоцькому)
  • «Sanctitas peregrina sive oratio in laudem divi Hyacinthi Regni Poloniae patroni…» (Рим, 16 серпня 1643)
  • У Падуї писав різні панегірики, присвячені, зокрема, королю Владиславу IV Вазі.
  • «Moschovia sive brevis narratio de moribus magnae Russorum monarchiae» (Ґданськ, 1670)
  • «Saeculum bellatorum et togatorum seu centuria elogium clarissimorum virorum Polonorum et Lithuanorum…» (Краків, 1702).

1747 року Юзеф Анджей Залуський (Józef Andrzej Załuski) видав у Варшаві усі праці П. Потоцького.

Сім'я

Перша дружина Єлизавета (Ельжбета)[5] (за К. Нєсецким, Маріанна[9]) Ярмолинська гербу Корчак[10]. Син — Юзеф Станіслав, каштелян київський, каменський.
Друга дружина — московитка Єлєна (Елеонора) з Салтикових; залишилася православною. Діти:

  • Александер Ян — смоленський воєвода
  • Теодор Анджей — примас Польщі
  • Стефан — коронний референдар, дідич Чорткова
  • Якуб — чигиринський староста
  • Міхал — литовський підстолій, генерал-майор війська ВКЛ, фундатор колегіуму єзуїтів у м. Новогрудку
  • Пйотр Ян — белзький каштелян, староста черкаський, мостівський
  • Ельжбета — дружина галицького хорунжого Віктора Собєського
  • Анна — дружина Міхала Флоріана Жевуського[5].

Примітки

  1. 1,0 1,1 Вирський, с. 455.
  2. Paweł Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: 8.451.69).
  3. 3,0 3,1 Nagielski, s. 118.
  4. Skrzypecki, T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole, 2010. — S. 49. — ISBN 978-83-927244-4-5.
  5. 5,0 5,1 5,2 5,3 5,4 Nagielski, s. 119.
  6. 6,0 6,1 Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków / opracowali Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 71.
  7. Zaucha, T. Kościół parafialny p. w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Materiały do dziejów… — Kraków, 2010. — Cz. I. — T. 18. — S. 198.
  8. Ostrowski, J. K. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 17. — S. 86.
  9. Niesiecki, K. Korona polska… — Lwów, 1738. — T. 2. — S. 401.
  10. Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa, 1905. — Cz. 1. — T. 8. — S. 142.

Джерела та література

  • Вирський, Д. С. Потоцький Павло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 455.  ISBN 978-966-00-1142-7.
  • Nagielski, M. Potocki Paweł h. Pilawa (zm. 1675) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — 178 s. — S. 117—119. (пол.)
  • Niesiecki, K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów, 1728—1743. — T. 1—4. (пол.)

Посилання

Зауваги