Остап Сіяк

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Урядник,
громадський діяч
Остап Сіяк
Остап Сіяк
Остап Сіяк
Инші імена: Stanisław Sijak
Народження: 29.05.1879
с. Зухоричі, нині Сухоріччя, Пустомитівський район, Львівська область, Україна
Смерть: правдоподібно, весна 1940
м. Тернопіль, нині Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща
Родина: батько — Михайло Сіяк, дружина — Іванна з Зафійовських, діти — Дарія, Оксана, Олена, брати — Іван та Микола Сіяки, сестра — Марія, зять — Володимир Кубійович
Освіта: гімназія і цісарсько-королівська політехнічна школа (нині Національний університет «Львівська політехніка») у Львові
Робота: службовець, фінансист, диригент
Громадська діяльність: член товариств «Просвіта», «Сокіл» та інших громадських об'єднань
Примітки: розстріляний без суду

Остап Сіяк (повне ім'я: Остап Михайлович Сіяк; 29 травня 1879, с. Зухоричі, нині Сухоріччя, Україна — правдоподібно, весна 1940, м. Тернопіль) — український службовець, фінансист, диригент, громадський діяч. Репресований, розстріляний без суду за секретною постановою ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року. Батько Дарії Сіяк, української освітянки, бібліотекарки, громадської діячки, голови контрольної комісії НТШ у Європі, дружини д-ра Володимира Кубійовича.

Життєпис

Остап Сіяк народився 29 травня 1879[1] в сім'ї вчителя[2] Михайла Сіяка[3], який, зокрема, у 1879[4]—1880 роках працював у сільській одноклясній школі в Зухоричах[5] (тоді село входило до складу Львівського повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії[6], нині — село Сухоріччя Пустомитівського району на Львівщині), а 1903 року — в с. Ляшках[7]. Батько вийшов на емеритуру (пенсію) як директор школи ім. Бориса Грінченка у Львові[3], що діяла на Городоцькому передмісті[8]. За даними Володимира Кривошеї та Лесі Онишко, Остап Сіяк народився в с. Сухоріччі на Львівщині[1] (cвого часу у збірнику «Бучач і Бучаччина» стверджувалося, що, за даними його дочки Дарії, він народився у с. Ляшках Мурованих поблизу Львова[9]. Його братами були Іван та Микола Сіяки, а сестра Марія стала відомою оперною співачкою.

За даними ТЕС, у Львові закінчив гімназію і технічну школу[10][11]. За даними часопису «Kurjer Lwowski», від 1 до 20 липня 1898 Станіслав Сіяк отримав свідоцтво зрілости, склавши іспити у Львівській чоловічій учительській семінарії[12]. У довідниках «Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem» згаданий Stanisław Sijak (Станіслав Сіяк), який у 1902[13]—1903 роках був практикантом поштового уряду в Тернополі[14], 1904 — на посаді асистента поштового уряду в м. Хшанові[15], потім — у Бучачі, зокрема, у 1905[16], 1907 роках[17]. У збірнику «Бучач і Бучаччина» стверджено, що засновником бучацької філії українського товариства «Сокіл» був Станіслав Сіяк[18][19]. Правдоподібно, що Остап та Станіслав Сіяки — це одна й та ж особа[20].

Від 1904 року проживав у Бучачі[10]. 1908-го, після утворення повітової філії Всеукраїнського товариства «Просвіта», Остап Сіяк став головою її економічної секції[21]. Був одним з організаторів перших торговельно-касових курсів у Бучачі (27 березня15 квітня 1911). Як фінансист проявив себе директором повітового товариства ощадностей і позичок «Праця». Був одним із керівників повітової філії українського товариства «Сокіл», протягом короткого часу — диригентом хору «Студентської спілки» в Бучачі.

Під час Першої світової війни — директор повітової каси «Праця», голова філії товариства «Сільський господар», директор повітової господарсько-торговельної спілки. Завдяки своїм посадам захищав інтереси української громади повіту перед окупаційною владою. Після відходу російських військ відновив діяльність «Сільського господаря»[2]. Також є в джерелах твердження, що був очільником УВО в Тернопільському воєводстві[22].

7 листопада[23] 1918 за участи 209 делегатів з 70 громад Бучацького повіту відбулися вибори повітового комісара та членів повітового комітету, які відкрив Остап Сіяк. На його пропозицію, одноголосно підтриману присутніми, зборами провадив голова о. Денис Нестайко, парох Бучача, його заступником став Андрій Луців, господар з Нагірянки, секретарем — Юліян Нестайко. За перевагою голосів державним повітовим комісаром став д-р Іляріон Боцюрків, який набрав більше голосів (138), ніж Остап Сіяк (71).[24] Після утворення ЗУНР спочатку працював у Бучацькому повітовому комісаріяті (управлінні)[10], від кінця листопада 1918 — в комунікаційній комісії УНРади ЗУНР. Наприкінці 1918 стає делегатом Української Національної Ради ЗУНР від м. Бучача[25]. На початку 1919 року в місцевій «Просвіті» готував концерт з нагоди вшанування Тараса Шевченка[26]. Разом з урядом ЗУНР був у Кам'янці-Подільському, весною 1920 — співробітник міністерства пошт і телеграфу УНР[27].

Після повернення з Кам'янця-Подільського був заарештований польською окупаційною владою[28]. Відмовився складати присягу на вірність польській владі після анексії ЗУНР, багато часу присвятив справі національно-економічного відродження повіту[2]. Організатор відновлення діяльности товариства «Праця» в 1921, перших повоєнних кооперативних курсів у Бучачі (березень 1922).[29] Надавав допомогу повітовій організації «Пласту» до заборони її діяльности в 1924. Керівник повітової філії товариства «Сокіл» у післявоєнні роки. 24 серпня 1924 на установчих зборах «Повітового Союзу Кооператив (ПСК)» обраний її директором[29].

Від початку 1926 року — в Тернополі[30]. Працював в «Українбанку», «Подільському Союзі Кооператив»; керував повітовою філією товариства «Сокіл», діяльний у Рідній школі, в інших українських організаціях[10], зокрема, головою місцевого товариства «Боян», його співдиригентом[31]. Був керівником Тернопільської повітової організації УНДО.

16 листопада 1939[1][32] як керівник повітової УНДО заарештований більшовиками [10]. За версією тернопільських краєзнавців, розстріляний більшовиками без суду за секретною постановою політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року[27][33].

Вшанування

Вважається опікуном 30-го Пластового куреня імені Маркіяна Шашкевича (Бучач).[34]

Сім'я

Одружився[35] з Іванною[36], дочкою греко-католицького священика, пароха містечка Бариша поблизу Бучача о. Івана Зафійовського[37], зятя пароха с. Зарваниці о. Порфирія Мандичевського[38], посла до Галицького сейму[39]. Діти:

  • Дарія (1908, Бучач — 1977, Сарсель) — українська освітянка, бібліограф, громадська діячка, бібліотекарка і голова контрольної комісії НТШ у Європі; дружина д-ра Володимира Кубійовича[40]
  • Оксана — дружина Левка Щура
  • Олена — дружина Бордуна.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Кривошея, В., Онишко, Л. Український катинський список: національна та соціальна складові // Політичні репресії в Українській РСР 1937—1938 р: дослідницькі рефлексії та інтерпретації: матеріали Всеукр. наук. конф. м. Київ, 15 бер. 2012 р. / упоряд.: О. Г. Бажан, Р. Ю. Подкур. — К. : Ін-т історії України, 2013. — С. 296 (джерело подав доцент Петро Гуцал).
  2. 2,0 2,1 2,2 Шипилявий, С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 405.
  3. 3,0 3,1 Шаблій, с. 183.
  4. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879. — Lwów, 1879. — S. 408. (пол.)
  5. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi…1880… — S. 413. (пол.)
  6. Zuchorzyce, wś, pow. lwowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn. — S. 675. (пол.)
  7. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi… 1903… — S. 602. (пол.)
  8. На школу ім. Б. Грінченка // Діло. — 2017. — Ч. 16 (21 січня). — С. 4.
  9. Очевидно, тоді село Львівського повіту (див.: Laszki 5.) L. (murowane), wś w pow. lwowskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. — S. 94. (пол.) ), нині с. Муроване Пустомитівського району на Львівщині.
  10. 10,0 10,1 10,2 10,3 10,4 Мельничук, Павлишин, с. 268.
  11. Не виключено, що це — Цісарсько-королівська політехнічна школа, нині — Національний університет «Львівська політехніка»; див.: Шишка, О. Двісті років технічної освіти у Львові, або від Реальної школи — до Національного університету.
  12. Do egzaminu dojrzałości // Kurjer Lwowski. — 1898. — № 202 (23 lip.). — S. 4. (пол.)
  13. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi…1902… — S. 272. (пол.)
  14. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi…1903… — S. 272. (пол.)
  15. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi…1904… — S. 262. (пол.)
  16. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi…1905… — S. 262. (пол.)
  17. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi…1907… — S. 284. (пол.)
  18. Данилів, Т. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 281.
  19. У ТЕСі подано, що керівник — С. Сіяк → див.: Трофим'як, Б., Ханас, М. «Сокіл» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 306. — ISBN 978-966-528-279-2.
  20. Власне дослідження Дмитро Лоґуш.
  21. Колцьо, В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 255.
  22. Гаврилюк, О., Крочак, І., Петровський, О. Тернопіль: сторінки минулого і сьогодення. — Тернопіль : Астон, 2010. — іл. — С. 57. — ISBN 978-966-308-349-0.
  23. Іноді — 1 листопада; див.: Українська Галицька Армія: Матеріяли до історії. — Вінніпеґ : Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1966. — Т. III. — С. 226; чи в першій декаді місяця; див.: Шипилявий, С. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина… — С. 74.
  24. Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Документи і матеріали. У 5 т. — Т. 1: Листопадова 1918 р. національно-демократична революція. Проголошення ЗУНР / Уклад.: О. Карпенко, К. Мицан. Івано-Франківська обласна державна адміністрація; Прикарпатський університет ім. В. Стефаника; Державний архів Івано-Франківської області. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001. — С. 353 (джерело надав д-р Петро Гуцал).
  25. Литвин, М., Науменко, К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 87. — ISBN 5-7707-7867-9.
  26. Островерха, М. Блиски і темряви. 1918 — 1919 — 1920. — Ню Йорк, 1966. — Ч. І : У Галицкій волості. — С. 22.
  27. 27,0 27,1 Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга перша / Упор. О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал, Л. Кіт. — Тернопіль: ВАТ «ТВПК «Збруч», 2008. — С. 592. — ISBN 978-966-528-297-6.
  28. Шаблій, c. 184.
  29. 29,0 29,1 Шипилявий, С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 292.
  30. Там само. — С. 293.
  31. Медведик, П. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 181. — ISBN 978-966-528-279-2.
  32. У збірнику «Бучач і Бучаччина» (Шипилявий, с. 405) і ТЕС (Мельничук, Павлишин, с. 268.) стверджувалося, що це було в жовтні.
  33. За версією у збірнику «Бучач і Бучаччина», був засланий, де й помер (див.: Шипилявий, С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 405.)
  34. Сіяк Остап, опікун 30 куреня ім. М. Шашкевича, Бучач // 100 кроків.info
  35. Пане Шепелявий // Львівські вісті. — 1942. — Ч. 267 (391) (22—23 листопада). — С. 5.
  36. Шаблій, с. 183.
  37. Іван Зафійовський нар. 1852 пом. 23 жовтня 1900 // Родовід.
  38. Порфирій Мандичевський нар. 1823 пом. 1881 // Родовід.
  39. Чорновол, І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — C. 158. — (Львівська сотня).
  40. Сіяк Дарія, бібліотекарка, громадська діячка // 100 кроків.info

Джерела

Зауваги