Остап Сіяк

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Урядник, громадський діяч
Остап Сіяк
Остап Сіяк
Остап Сіяк
Народження: 29.5.1879
с. Ляшки Муровані, нині Муроване, Пустомитівський район, Львівська область, Україна
Смерть: бл. 1940
м. Тернопіль, нині Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — Михайло Сіяк, дружина — Іванна з Зафійовських, діти — Дарія, Оксана, Олена, брати — Іван та Микола Сіяки, сестра — Марія, зять — Володимир Кубійович
Освіта: Гімназія і Цісарсько-королівська політехнічна школа (нині Національний університет «Львівська політехніка») у Львові
Робота: службовець, фінансист, диригент,
Громадська діяльність: член товариств «Просвіта», «Сокіл» та інших громадських об'єднань

Остап Сіяк (29 травня 1879, с. Ляшки Муровані, нині Муроване, Україна — після 5 березня 1940) — український службовець, фінансист, диригент, громадський діяч. Репресований, розстріляний без суду за секретною постановою ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 р. Батько Дарії Сіяк, української освітянки, бібліотекарки, громадської діячки, голови контрольної комісії НТШ у Європі, дружини д-ра Володимира Кубійовича.

Життєпис

Остап Сіяк народився 29 травня 1879 в с. Ляшках Мурованих поблизу Львова (Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині с. Муроване, Пустомитівського району, Львівська область, Україна) в сім'ї сільського вчителя[1] Михайла Сіяка, який вийшов на емеритуру (пенсію) як директор школи ім. Бориса Грінченка у Львові[2]. Його братами були Іван та Микола Сіяки, сестра Марія — відома оперна співачка.

У Львові закінчив гімназію[3] і Цісарсько-королівську політехнічну школу (нині Національний університет «Львівська політехніка»[4])[5].

Від 1904 року проживав у Бучачі, де працював спочатку поштовим працівником[3]. У довіднику «Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem» згаданий Станіслав Сіяк, який працював на посаді асистента, зокрема, 1905[6], 1907 р.[7]. У збірнику «Бучач і Бучаччина» стверджено, що засновником бучацької філії українського товариства «Сокіл» був Станіслав Сіяк[8][9]. Правдоподібно, що Остап та Станіслав Сіяк — це одна й та ж особа.

1908-го, після утворення повітової філії Всеукраїнського товариства «Просвіта», став головою економічної секції[10]. Був одним з організаторів перших торговельно-касових курсів у Бучачі (27 березня15 квітня 1911). Як фінансист проявив себе директором повітового товариства ощадностей і позичок «Праця». Був одним із керівників повітової філії українського товариства «Сокіл», протягом короткого часу — диригентом хору «Студентської спілки» в Бучачі.

Під час Першої світової війни — директор повітової каси «Праця», голова філії товариства «Сільський господар», директор повітової господарсько-торговельної спілки. Завдяки своїм посадам захищав інтереси української громади повіту перед окупаційною владою. Після відходу російських військ відновив діяльність «Сільського господаря»[1]. Також є в джерелах твердження, що був очільником УВО в Тернопільському воєводстві[11].

Після утворення ЗУНР спочатку працював у Бучацькому повітовому комісаріаті (управлінні)[3], з кінця листопада 1918 — в комунікаційній комісії УНРади ЗУНР. Наприкінці 1918 стає делегатом Української Національної Ради ЗУНР від м. Бучача[12]. На початку 1919 року в місцевій «Просвіті» готував концерт з нагоди вшанування Тараса Шевченка[13]. Разом з урядом ЗУНР був у Кам'янці-Подільському, весною 1920 — співробітник міністерства пошт і телеграфу УНР[14].

Після повернення з Кам'янця-Подільського був заарештований польською окупаційною владою[15]. Відмовився складати присягу на вірність польській владі після анексії ЗУНР, багато часу присвятив справі національно-економічного відродження повіту[1].

Організатор відновлення діяльності товариства «Праця» в 1921, перших повоєнних кооперативних курсів у Бучачі (березень 1922).[16] Надавав допомогу повітовій організації «Пласту» до заборони її діяльності в 1924. Керівник повітової філії товариства «Сокіл» у післявоєнні роки. 24 серпня 1924 на установчих зборах «Повітового Союзу Кооператив (ПСК)» обраний її директором[16].

З початку 1926 — в Тернополі[17]. Працював в «Українбанку», «Подільському Союзі Кооператив»; керував повітовою філією товариства «Сокіл», діяльний у Рідній школі, в інших українських організаціях[3], зокрема, головою місцевого товариства «Боян», його співдиригентом[18]. Був керівником Тернопільської повітової організації УНДО.

Заарештований більшовиками в жовтні 1939[3], за версією збірника «Бучач і Бучаччина» засланий, де й помер[1]. За версією тернопільських краєзнавців, розстріляний більшовиками без суду за секретною постановою політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року[14].

Вшанування

Вважається опікуном 30-го Пластового куреня імені Маркіяна Шашкевича (Бучач).[19]

Сім'я

Одружився[20] з Іванною[21], дочкою греко-католицького священика, пароха містечка Бариша поблизу Бучача о. Івана Зафійовського[22], зятя пароха с. Зарваниці о. Порфирія Мандичевського[23], посла до Галицького сейму[24]. Діти:

  • Дарія (1908, Бучач — 1977, Сарсель) — українська освітянка, бібліограф, громадська діячка, бібліотекар та голова контрольної комісії НТШ у Європі; дружина д-ра Володимира Кубійовича[25]
  • Оксана (заміжня за Левком Щуром)
  • Олена (заміжня за Бордуном).

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Шипилявий, С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 405.
  2. Шаблій, с. 183.
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 Мельничук, Павлишин, с. 268.
  4. Шишка, О. Двісті років технічної освіти у Львові, або від Реальної школи – до Національного університету.
  5. У ТЕСі вказано, що закінчив технічну школу.
  6. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1905. — Lwów, 1905. — S. 262.
  7. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1907. — Lwów, 1907. — S. 284.
  8. Данилів, Т. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 281.
  9. У ТЕСі подано, що керівник — С. Сіяк → див.: Трофим'як, Б., Ханас, М. «Сокіл» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 306. — ISBN 978-966-528-279-2.
  10. Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 255.
  11. Гаврилюк, О., Крочак, І., Петровський, О. Тернопіль: сторінки минулого і сьогодення. — Тернопіль : Астон, 2010. — іл. — С. 57. — ISBN 978-966-308-349-0.
  12. Литвин, М., Науменко, К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 87. — ISBN 5-7707-7867-9.
  13. [[|Островерха, М]]. Блиски і темряви. 1918 — 1919 — 1920. — Ню Йорк, 1966. — Ч. І : У Галицкій волості. — С. 22.
  14. 14,0 14,1 Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 4 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал, Л. Кіт (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 592. — ISBN 978-966-528-297-6.
  15. Шаблій, c. 184.
  16. 16,0 16,1 Шипилявий, С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 292.
  17. Там само. — С. 293.
  18. Медведик, П. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 181. — ISBN 978-966-528-279-2.
  19. Сіяк Остап, опікун 30 куреня ім. М. Шашкевича, Бучач // 100 кроків.info
  20. Пане Шепелявий // Львівські вісті. — 1942. — Ч. 267 (391) (22—23 листопада). — С. 5.
  21. Шаблій, с. 183.
  22. Іван Зафійовський нар. 1852 пом. 23 жовтня 1900 // Родовід.
  23. Порфирій Мандичевський нар. 1823 пом. 1881 // Родовід.
  24. Чорновол, І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — C. 158.
  25. Сіяк Дарія, бібліотекарка, громадська діячка // 100 кроків.info

Джерела

Зауваги