Никифор Даниш

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Освітянин, громадський діяч, урядник
Никифор Даниш
Никифор Даниш (фрагмент групової світлини)
Никифор Даниш (фрагмент групової світлини)
Народження: 22.02.1877
с. Ілинці, нині Іллінці Снятинського району Івано-Франківської області, Україна
Смерть: наприкінці лютого 1954
США
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща
Родина: батько — хлібороб
Освіта: Коломийська українська гімназія, Львівський та Ягайлонський університети
Робота: професор та директор гімназій, міський комісар, начальник відділу народної освіти в Управі м. Станиславова
Творчість: автор статей на педагогічну тематику

Никифор Даниш[1] (22 лютого 1877, с. Ілинці, нині Іллінці, Україна — лютий 1954, США) — український галицький освітянин, організатор приватного шкільництва, громадсько-політичний діяч, літератор. Перший голова Бучацької повітової філії товариства «Просвіта». Член Української національно-демократичної партії.

Життєпис

Никифор Даниш народився 22 лютого[2] 1877 р. в с. Ілинцях Снятинського повіту[3] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині с. Іллінці Снятинського району Івано-Франківської області, Україна) в родині хлібороба.

З відзнакою закінчив цісарсько-королівську Коломийську українську гімназію 1900 року. Під час навчання був членом таємного самоосвітнього гуртка. У Львівському та Ягайлонському (Краків) університетах студіював математику, фізику, хімію.

На підставі рескрипту Краєвої шкільної ради ч. 28274 від 29 серпня 1904 кандидат у вчителі Н. Даниш отримав посаду заступника учителя в Першій ц.-к. гімназії у Станиславові (нині Івано-Франківськ)[4], де у вересні того року розпочав освітянську працю на посаді суплента (помічник учителя)[2], викладаючи українську мову, математику, фізику, будучи господарем ІІІб класу[5]. Також у цей час опікувався учнями, які мешкали в «Українській Селянській Бурсі»[2]. На підставі рескрипту Краєвої шкільної ради ч. 6874 від 9 березня 1905 отримав відпустку від 5 травня до 8 червня того року[4].

У червні 1905 склав державний учительський іспит[2]. На підставі рескрипту № 30600 від 28 серпня[4] 1905 Міністерство освіти та віросповідань перевело на посаду вчителя[6] Бучацької цісарсько-королівської гімназії. 1908 року був переведений на працю до Коломийської української гімназії[2], принаймні у 1913/1914 навчальному році був її професором[7]. Брав активну участь в розбудові приватних навчальних закладів[8].

На перших Загальних зборах 25 березня 1908 гімназійний учитель був обраний першим керівником Бучацької повітової філії «Просвіти»[9].

1 червня 1916 як представник Коломиї брав участь у жалобних заходах, пов'язаних з похороном доктора Івана Франка у Львові[10][11]. У червні 1916 через військові дії покинув Галичину та переїхав до Відня, де спочатку працював на посаді учителя, а з вересня 1917 року — управителя гімназійних курсів для молоді з українською мовою навчання (Відень—ІІІ, вул. Радецького, 2)[2]. Під час війни працював в українських харитативних установах, також у таборах біженців, яким допомагав матеріяльно[12]. Професор H. Даниш передав з Відня кілька знимок Комітетові для привітання митрополита Андрея Шептицького, який готував з цієї нагоди пам'ятник-адресу, до якого мали увійти світлини, що зображали життя українців на підконтрольній Австро-Угорщині території за весь час першої світової війни[13]. 15 липня 1917 у Відні брав участь у зборах учителів вищих, середніх і народних шкіл Галичини і Буковини, де взяв слово під час дебатів[14]. У лютому 1918 повернувся до Галичини, де брав участь у реорганізації приватної Української гімназії у Чорткові, яка в часи ЗУНР стала державною[2].

5 листопада 1918 став міським комісаром Чорткова після утворення ЗУНР у листопаді 1918. Працював у цьому місті на посаді директора гімназії[15]. З 1919 року — на Станиславівщині[8]: у березні того року призначений на посаду референта справ середнього шкільництва ЗОУНР у Станиславові. Після виїзду Уряду ЗОУНР залишився у місті, працював в Українському Допомоговому Комітеті як місто-голова і скарбник. Також був професором Станиславівської української гімназії, організував приватну дівочу гімназію Українського Педагогічного Товариства «Рідна Школа»[2], яку заснував місцевий «Кружок Українських Батьків» при УПТ «Рідна Школа»[16], та був її першим директором у 1920—1928 роках. Місто-голова філії товариства «Просвіта» у Станиславові[2]. Влітку 1927-го обраний до складу міської ради Станиславова[17]. 14 вересня 1927 обраний заступником голови Українського Клюбу ради міста Станіславова[18].

Учительський збір у 1922-1923 шкільному році

Директор Н. Даниш разом з головою місцевого гуртка доктором Михайлом Гринівим 20 вересня 1931 взяв участь в ювілейному святі, що відбувалося на подвір'ї монастиря оо. Василіян у Бучачі, приуроченому до 50-річчя товариства «Рідна школа»[19]. Від лютого 1940 року до середини травня 1941-го працював учителем математики у середній школі в Станиславові, з липня 1941 року — начальником відділу народної освіти в Управі міста Станиславова.

У Станиславові директор гімназії «Рідної школи» Никифор Даниш якийсь час мешкав у кам’яниці Палагіцького на вул. Ґолуховського (нині вул. Чорновола, 54, перебудований за совітів)[20].

Опинився на еміграції, помер наприкінці лютого 1954 у США, де й похований[12].

Доробок

  • «Нарис iсториi ц. к. гімназиі з руською викладовою мовою в Коломиi від єі основaня 1892/3 до 1911/12 року. В Коломиi. 1912.»[21]
  • Підручник з геометрії (не виданий)
  • Статті на педагогічну тематику[8]
  • Кілька новел з життя селян Покуття, які написав під упливом своїх друзів-краян Марка Черемшини і Василя Стефаника[12].

Примітки

  1. У польськомовних джерелах Nicefor Danysz → див.: Kronika. Mianowania // Kurjer Stanisławowski. — 1905. — № 1041 (3 września). — S. 2. (пол.)
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 2,7 2,8 Зразковий виховник низки поколінь // Львівські вісті. — 1944. — Ч. 70 (789) (28 березня). — С. 3.
  3. Ilińce (al. Illińce, po rusku Iłynci), wieś w pow. śniatyńskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. — S. 259. (пол.)
  4. 4,0 4,1 4,2 Sprawozdanie Dyrekcyi Gimnazjum z wykładowym językiem polskim w Stanisławowie za rok szkolny 1905-6. — Stanisławów : drukarnia i litografia Stanisława Chowańca w Stanisławowie, 1906. — S. 37. (пол.)
  5. Sprawozdanie Dyrekcyi Gimnazjum z wykładowym językiem polskim w Stanisławowie za rok szkolny 1905-6… — S. 33.
  6. Kronika. Mianowania // Kurjer Stanisławowski. — 1905. — № 1041 (3 września). — S. 2. (пол.)
  7. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1914. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1914. — S. 621. (пол.)
  8. 8,0 8,1 8,2 Даниш Никифор… — С. 488.
  9. Колцьо, В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 254. — (Український архів, т. XXVII).
  10. Похорони Івана Франка. Львів, 1. червня 1916 // Діло. — 1916. — 2 червня.
  11. На місце вічного спочинку, або репортаж з похорону Івана Франка // Фотографії старого Львова.
  12. 12,0 12,1 12,2 Никифор Даниш. (Посмертна згадка)… — С. 3.
  13. Комітет для привитаня митрополита А. ґр. Шептицького // Діло. — 1917. — 10 липня.
  14. Скапарена орґанїзація. В справі "Загальної української культурної Ради" // Діло. — 1917. — 20 липня.
  15. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року)
  16. Лемеха-Луцька, О. Стежками молодости // Свобода. Український щоденник. — Джерзі ситі і Ню Йорк, 1983. — Ч. 65 (8 квіт.). — С. 2.
  17. Висліди виборів. По східно-галицьких містах // Діло. — 1927. — Ч. 144 (1 липня). — С. 2—3.
  18. Дописи. Станиславів // Діло. — 1927. — Ч. 213 (24 вересня). — С. 3.
  19. Свята «Рідної школи» // Діло. — 1931. — Ч. 225 (12281) (8 жовтня). — С. 2.
  20. Бондарев, І., Головатий, М. Слідами старого Станиславова. Будинок Палагіцького // Репортер. — 2017. — 1 вересня. — 17:36.
  21. Даниш Никифор // Пошук у Ґуґл-книгах.

Джерела

  • Даниш Никифор // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—2003. — ISBN 5-7707-4048-5. — Т. 2. — С. 488.
  • С. Н. Никифор Даниш (Посмертна згадка) // Свобода. Український щоденник. — Джерзі ситі і Ню Йорк, 1954. — Ч. 83 (1 трав.). — С. 3.

Посилання

Зауваги