Нагірянка (Бучач)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук

Нагірянка — колишнє приміське село, яке нині входить до складу міста Бучача, центру однойменного району на Тернопільщині.

Історія

1611 року руський воєвода Станіслав Ґольський купив різні маєтності (зокрема, Góra, Żyznowiec, Trybuchowce, Mezańce, Soroka, Pilatówka)[1] в Єжи Войцеха Бучацького-Творовського[2]. Очевидно, що принаймні частина названих населених пунктів — це села поблизу Бучача: Góra — це Нагірянка, Żyznowiec — Жизномир.

18 квітня 1745 дідич Микола Василь Потоцький видав у Бучачі привілей, яким дарував замість дворищ у с. Трибухівцях, наданих його предками бучацькому «наміснику» Михайлови Ловецькому та відібраних на користь панського двору, три пустих дворища на бучацькому передмісті, яке називалося село Гора (Góra); також дозволяв пароху та декану о. Михайлови Зарицькому поселити власних підданих міської церкви святого Миколая на цих дворищах та забороняв їх використовувати для робіт на користь міста чи пана[3].

2 травня 1855 о 3-й годині по обіді була потужна злива, стрімка вода потоку з Нагірянки в Бучачі зруйнувала млини, місток між старим та новим містом (збереглися залишки, які видно з вул. Підгаєцької трошки вище церкви святого Миколая), будинки, крамниці.

Під наглядом греко-католицької консисторії у Львові у 1862[4], 1863[5], 1864[6], 1865 роках в селі мала б діяти тривіальна школа, яка входила до складу Бучацького шкільного дистрикту, однак посада учителя була вакантною[7].

1901 року діяла ґуральня Мойше Ізраїля Премінґера[8]. 10 квітня 1904 в читальні польського товариства Kółko rolnicze відбулися заходи з нагоди вшанування Тадеуша Косцюшка[9]. Близько опівночі 26 квітня 1904 в Бучачі розпочалася пожежа, яка за допомогою сильного вітру поширилася на верхню частину міста та приміське село Нагірянку. Згоріли, за даними телеграм у часописі «Kurjer Lwowski» близько 120 та 100 помешкань відповідно (за даними часопису «Kurjer Stanisławowski» — близько 300 помешкань загалом[10]), зокрема, в селі — стара дерев'яна церква, також місцева школа, будинок ґміни[11], близько 3000 осіб позбулися майна, загинув 27-річний пожежник Микола Копій[10].

Влітку 1905 війт Андрій Луців піймав на крадіжці часнику Сабіну Ґудз, протримав її в ґмінній канцелярії, потім наказав поліціянту М. Франківу зробити в'язку з краденого часнику та одягнути на шию жінці і так вулицями села та Бучача допровадити під парафіяльний костел Внебовзяття. Тут під хрестом за присутності багатьох людей крадійка зомліла, потім була допроваджена до буцегарні. Прокураторія звинуватила війта та поліціянта у зловживанні владою. Луців сказав, що застосував тільки старий звичай (його оборонцем був д-р Юркевич, д-р Бораль захищав Франківа). Суд присяжних виправдав звинувачених.

20 лютого 1934 (ставало чинним 1 квітня) міністр внутрішніх справ Польщі Броніслав Пєрацький підписав розпорядження, за яким зі складу ґміни Нагірянка вилучався присілок Ґавронець разом з деякими земельними ділянками («ґрунтами»), зокрема, між вулицями Польською та Уєйського в Бучачі, до складу цього міста[12].

30 квітня 1965 року ліквідовано Нагірянську сільську раду, Нагірянку приєднано до Бучача[13].

Пам'ятки

Давніше в селі була церква Різдва Пресвятої Богородиці[14].

Культура

Діють:

  • бібліотека (завідувачка — Марія Леськів)
  • клуб
  • музей

Освіта

Діє початкова школа; давніше певний час вона була восьмирічкою, поки 1979 року не відкрили Бучацьку середню школу № 2.

Релігія

Відомі люди

Народилися

  • Микола Бевз (нар. 1954) — український вчений в галузі архітектури, освітянин, громадський діяч, доктор архітектури, доктор технічних наук, Заслужений архітектор України[15]
  • Ярослав-Василь Коса́рчин (псевда: «Байрак», «Козак», «7-7», «Вівчар»; 15 серпня 1919 — 13 грудня 1951, с. Сваричів, нині Україна) — український військовик, громадський діяч, майор УПА, командир Калуського тактичного відтинку УПА (ТВ-23) «Магура», крайовий провідник ОУН «Карпати». Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-ї кляси, організатор-люстратор Бучацького відділення Українбанку.
  • Андрій Луців — український громадсько-політичний діяч, за фахом муляр
  • Федір Луців (1909—1969) — український журналіст, освітянин, громадський діяч[16]

Поховані

На цвинтарі біля церкви святого Михаїла поховані, зокрема:

Також на цвинтарі розташована символічна могила Ярослава Косарчина[17].

Примітки

  1. Lepszy, K. Golski (Gulski) Stanisław h. Rola // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1959—1960. — T. VIII. — S. 230. (пол.)
  2. Boniecki, A. Herbarz polski. — Warszawa, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 222. (пол.)
  3. Barącz, S. Pamiątki buczackie. — Lwów, 1882. — S. 135—136. (пол.)
  4. Handbuch des Statthalterei-Gebietes in Galizien für das jahr 1862. — Lemberg, 1862. — S. 320. (нім.)
  5. Handbuch… das jahr 1863. — 1863. — S. 327. (нім.)
  6. Handbuch… das jahr 1864. — 1864. — S. 322. (нім.)
  7. Handbuch… das jahr 1865. — 1865. — S. 339. (нім.)
  8. Gorzelnie i Fabryki wódek w Galicji w 1901 r. (пол.)
  9. Listy z kraju. Nagórzanka ad Buczacz // Kurjer Lwowski. — 1904. — № 104 (14 kwiet.). — S. 2. (пол.)
  10. 10,0 10,1 Katastrofa w Buczaczu  // Kurjer Stanisławowski. — 1904. — № 971 (1 Maja.). — С. 2—3. (пол.)
  11. Pożar. Buczacz  // Kurjer Lwowski. — 1904. — № 117 — С. 5. (пол.)
  12. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 lutego 1934 r. // Dziennik Ustaw. — 1934. — № 16. — S. 279—280. (пол.)
  13. Козак, Логуш, Уніят, с. 588.
  14. Barącz, s. 145—146.
  15. Колодницький, С. Бевз Микола Валентинович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 40. — ISBN 978-966-528-318-8.
  16. Мельничук, Б., Яворський, Г. Луців Федір // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 408—409. — ISBN 966-528-199-2.
  17. Когут, М. Герої не вмирають. — Калуш : ПП «Артекс», 2002. — Кн. 2. — С. 4—6. — ISBN 966-538-077-X.

Джерела

Зауваги