Міхал Авданець

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, придворний
Міхал Авданець
Инші імена: Міхаель Абданк, Михайло Абданк, Михайло Бучацький
Смерть: не раніше 7.11.1394
Родина: дружина — (ймовірно, Малґожата), сини — Міхал, Теодорик, Міхал Мужило
Робота: придворний, військовик
Громадська діяльність: засновник і благодійник римо-католицької парафії в Бучачі
Примітки: шляхтич гербу Абданк (Авданець)

Міхал Авданець[1][2][3] на Бучачі, або Міхал Абданк,[4] іноді Михайло Авданець (пол. Michał Awdaniec z Buczacza; пом. не раніше 7 листопада 1394[5][6]) — шляхтич часів Королівства Польського, придворний короля Владислава ІІ Ягайла. Вважається засновником роду Бучацьких гербу Абданк, що були католиками. Посідав маєтності в Українських землях Корони Польської.

Життєпис

герб Королівства Польського (до 1385)
герб Королівства Польського (1385—1569)
варіант гербу Абданк
герб Ленчицького воєводства

Не відомі точні ні дата [7] ), ні місце його народження, ні час, коли прибув до Королівства Руси. На думку д-ра Єжи Сперки, це відбулося вже по смерті польського короля Казімежа ІІІ[8] (давніше Анна Дйорфлєрувна стверджувала, що за часів цього короля[9]). Д-р Владислав Семкович, сучасний дослідник Станіслав Тилюс вказували, що він походив з ленчицької гілки Абданків[10] (раніше Анна Дерфлєрувна вважала, що правдоподібно був її представником[9]). Ймовірно, спочатку мав садибу (резиденцію) в с. Рукомиші поблизу Бучача.

Єжи Сперка вважає його одним з тих рицарів, які прибули на ці землі з Сілезії (нині Польща). Українські дослідники Олег Однороженко[11], Валерій Степанков вважали Абданків польським родом[3]. Стенлі (Станіслав) Ковальскі стверджував, що рід польських Абданків почав осідати в колишньому Галицько-Волинському Князівстві після закінчення другого етапу війни за галицько-волинську спадщину 1366 року[12].

На думку о. Садока Баронча, Міхал був родичем Анни Бучацької — дружини литовського боярина Петра Ґаштовта[13].

1372 року отримав надання в Галицькому та Коропецькому повітах[14][15]. Під час правління у Королівстві Русі князя Володислава Опольського (1372–1379) — де-факто намісника короля Угорщини Людовика І Анжуйського, отримав у володіння Бучач, де сприяв розбудові замку, перебудові місцевого костелу, для чого видав 1373[16] і 28 липня 1379, як і для римо-католицької парафії[17]) грамоти. Свідками у дарчій грамоті записані, зокрема, Ґумпрехт, генеральний руський староста, Рогозка з Язловця[18], власник КопичинцівПрандота Копичинський з Бествіни[19] (нині центр однойменної ґміни Бєльського повіту Сілезького воєводства). Також у ній вказано, що Міхалові Авданцю належали села Заривинці, Переволока, Рукомиш[18].

Записаний як свідок: 9 лютого 1386 — у грамоті руського старости Андраша (як Michaele Habdank)[20]; 29 вересня 1389 — у привілеї короля Владислава ІІ Ягайла, виданому у Львові, яким він підтвердив надання королем Казімежем ІІІ місту Львову 100 франконських ланів[21]; 16 квітня 1392 — у Львові у привілеї короля Ягайла, яким монарх надавав шляхті та боярам Луцької землі такі самі права і привілеї, що й Львівської[22].

24 січня 1392 в Луцьку король Владислав ІІ Яґайло своїм привілеєм надав Міхалу Авданцю з Бучача у власність село Койданів[23]. 24 січня 1392 видав грамоту стосовно села Кийданова Теребовельського повіту Галицької землі про вирядження до служби одного зі списом і двох стрільців зі зброєю та кіньми[17] (за іншою версією, напис був про вирядження на службу двох лучників та одного озброєного списом воїна був доданий королем Яґайлом у 1417 р., коли грамота була в Городку Галицькому (нині Городок на Львівщині).[23]

Після анексії земель Русі королями Польщі отримав згоду від короля Владислава ІІ Яґайла на привілей надання маґдебурґії Бучачу — одному з перших поселень у Галичині (Галицькій земли). Польський біографічний словник не вказує точної дати, 1393 рік вказують у полвікі, щоправда, без посилання на джерело[24]. Юзеф Мітковський стверджував, що Міхал Абданк отримав село Рожане (Горожане, нині Устя-Зелене)[25]. Після поділу його спадщини син Міхал Мужило Бучацький отримав від батька у володіння, зокрема, Бучач. Владислав II Ягайло, король Польщі, 1427 року затвердив права сина на Бучач[26], також він отримав від короля підтвердження надання батькови Бучача, Жизномира, Сороків та Вільхівця над Коропцем[27] та переведення міста з ленного права на польське дідичне[28].

На думку А. Дерфлєрувни, отримав маєтності за королів Казимира ІІІ, Людовика І, Яґайла[9]. Став підписуватися як «Michael haeres de Buczacz» (Михайло[29] володар Бучача), започаткувавши рід Бучацьких католицького обряду.

За даними Єжи Сперки, 7 листопада 1394 перебував у Львові серед оточення короля Ягайла[8][30]. Це — остання згадка про нього у відомих на сьогодні джерелах. Ймовірно, невдовзі після цього він помер.

Шлюб і діти

Герб дружини — Юноша

У шлюбі з Малґожатою[31] Кола гербу Юноша, яку Єжи Сперка вважає дочкою протопласта родини Колів-Далейовських Миколая зі Сопова і Далейова[5], народилися:

Примітки

  1. Михайловський, В. Васальні стосунки князів Коріатовичів із Казимиром ІІІ та Людовіком Угорським // Український історичний журнал. — К., 2010. — № 4 (493) (лип.—серп.). — С. 7. — ISSN 0130-5247.
  2. Михайловський, В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (№ 488) (вер.—жовт.). — С. 42. — ISSN 0130-5247.
  3. 3,0 3,1 Рецензії й огляди. В. Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI ст. (В. С. Степанков, Кам'янець-Подільський) // Український історичний журнал. — 2013. — № 1 (508) (січ.—лют.). — С. 175.
  4. Підставка, Р., Рибчинський, О. Язловець — 640. Історія, архітектура, туризм. — Збараж, 2013. — С. 29—31.
  5. 5,0 5,1 Sperka, J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu… — S. 82.
  6. Тривалий час фігурувала дата 1392, вказана, зокрема, в його біограмі у Польському біографічному словнику; див.: Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1392) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. 3. — S. 84. (пол.)
  7. За даними відомого польського сайту «Sejm wielki», близько, 1334 р. — Michał Buczacki z Buczacza h. Awdaniec (ID: 2.578.3). (пол.)
  8. 8,0 8,1 Sperka, J. Michał Awdaniec z Buczacza herbu Awdaniec // Otoczenie Władysława Opolczyka w latach 1370-1401. — Katowice, 2006. — ISBN 83-226-1574-4. (пол.)
  9. 9,0 9,1 9,2 Dörflerówna, A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1392)… — S. 84.
  10. Fundacje kościołów parafialnych w średniowiecznej archidiecezji lwowskiej. — S. 108. (пол.)
  11. Однороженко, О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — С. 72.
  12. Kowalski, S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — S. 33. — ISBN 83-88863-16-9. (пол.)
  13. Barącz, S. Pamiątki buczackie… — S. 4.
  14. Tylus, S. Fundacje kościołów parafialnych w średniowiecznej archidiecezji lwowskiej. — 1999. — S. 108. (пол.)
  15. Автор посилається, зокрема, на працю: Semkowicz, W. Ród Awdańców w wiekach średnich. — Poznań, 1920. — Cz. 2. — S. 77. (пол.)
  16. Михайловський, В. Правління Коріатовичів на Поділлі… — С. 42—43.
  17. 17,0 17,1 Андрусяк, Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 27. — (Український архів, т. XXVII).
  18. 18,0 18,1 Barącz, S., s. 157.
  19. Petrus, J. T. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii w Kopyczyńcach // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 17. — S. 179. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  20. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie… — Lwów, 1870. — Т. II. — S. 21—22. (лат.), (пол.)
  21. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1872. — Т. III. — S. 82—83. (лат.), (пол.)
  22. Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. — Lwów, 1887. — T. 1 : 1366—1506. — S. 12—13. {{ref-
  23. 23,0 23,1 Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1884. — Т. X. — S. 2.
  24. Michał Adwaniec z Buczacza. (пол.)
  25. Betlej, A. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Materiały do dziejów sztuki sakralnej… — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I. — T. 18. — S. 295. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  26. Dörflerówna, s. 85.
  27. Нині такого села на берегах річки немає, однак є с. Вільховець поблизу Бережан на берегах однієї з правих приток Золотої Липи.
  28. Sperka, J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu… — S. 78.
  29. Вказано український відповідник імені.
  30. Дослідник посилається на працю «Zbiór dokumentów małopolskich» / wyd. S. Kuraś. — Warszawa — Kraków, 1962—1975. — Cz. 1—8. — T. 8. — nr 2549.
  31. Єжи Сперка не вказував імені; див.: Sperka, J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu. — S. 82.

Джерела, література

  • Дуда І. Бучацькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 211. — ISBN 966-528-197-6.
  • Михайловський, В. Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI ст. — К. : Темпора, 2012. — XXVI+450 c. — іл. — ISBN 978-617-569-060-4.
  • Станкевич, М. Бучач та околиці. Маленькі образки. — Львів : СКІМ, 2010. — 256 с.: іл. — ISBN 966-95709-0-4.
  • Barącz, S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety Narodowej», 1882. — 168 s. (пол.) (лат.)
  • Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 215—221. (пол.)
  • Sperka, J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu // Średniowiecze Polskie i Powszechne. — Katowice : Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2014. — № 6 (10). — S. 74—84. (пол.)
  • Sperka, J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej. — S. 278—301. (пол.)
  • Stadnicki, K. Wspomnienie o Abdankach-Konopkach, Buczackich i Jazłowieckich // Przewodnik naukowy i literacki: dodatek miesięczny do «Gazety Lwowskiej» poświęcony historyi, statystyce i ekonomii krajowej. — Lwów : Wyd. drukarnia E. Winiarza, 1873. — R. II. — T. 1. — S. 145—159. (пол.)

Посилання

Зауваги

Першу версію цієї статті започаткував Дмитро Лоґуш.