Москалівка

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Село
Москалівка
Церква святого Димитрія
Церква святого Димитрія
Розташування: Лановецький район, size Тернопільська область, size Україна
Перша згадка: 1570
Колишні назви: Велика Москалівка
Територія: 2,2 км²
Населення: 547 осіб (2011)
Поштовий індекс: 47454
Телефонний код: 03549
Сільський голова: Галина Загородня[1]
Контакти: 4-61-31
Координати: 49°45΄ пн. ш. 26°07΄ сх. д.
Відстань до обласного центру: 58[2] км
Відстань до райцентру: 18 км
Залізниця: Коськівці, 13 км
Примітки: тут народився Іван Марчук

Москалівка (на початку XIX ст. Велика Москалівка) — село Лановецького району Тернопільської области України. Розташоване у волинській частині краю, неподалік від колишнього кордону Австро-Угорщини з Російською імперією.

Загальні відомості

Cело — центр однойменної сільської ради, якій підпорядковане сусіднє с. Плиска. Територія — 2,2 км², дворів — 177, населення — 547 осіб (2011).

Назва

Походить, імовірно, від прізвища першого поселенця — Москаленка. Відомі також инші версії — від слова «москаль» (солдат армії Російської імперії) чи від засновників — росіян, яких українці називали москалями[3]. У письмових джерелах початку XIX ст. населений пункт згаданий як Велика Москалівка.

Географія

Розташоване за 18 км від районного центру і 13 км від найближчої залізничної станції — Коськівців. Географічні координати: 49°45΄ пн. ш. 26°07΄ сх. д. Поля поблизу села поблизу мають назви: Артемівка, Воєвуцька, Гребельки, Захрести, Козацька дорога, Лиса гора, Низи.

Історія

За даними видання «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», дідичем села 1570 року був Стефан Шумський[4]. За даними видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл», перша письмова згадка походить з 8 вересня 1582 року в документі «Історико-статистичні описи Волинської єпархії» як маєтність князя, троцького воєводи[5], очевидно, Стефана Збаразького (пом. 1585), син князя Андрія Семеновича Збаразького (пом. після 1539) і молодшого брата крем'янецького cтарости Миколи Збаразького (пом. 1574)[6]), який був троцьким воєводою з 1566 року до своєї смерти[7]. 1583 року дідич або орендар села Іван (Ян) Осінський платив податок з 22 «димів». Певний час дідичами Москалівки були представники родини Лідихівських (Ледуховських)[4] гербу Шалава, польського шляхетського роду руського походження[8]. Дідич села Микола Василь Потоцький записав його (також Ванжулів, Волицю[9]) Почаївському василіянському монастирю[10]. Від другої половини XIX ст. Москалівка належала царському полковникові Ніколаю Теплякову[5]. Наприкінці XIX ст. село входило до складу Білозірської волості Крем'янецького повіту Волинської губернії.

З 1917-го — у складі Української Народної Республіки (УНР), як і всі терени України, які після трьох поділів Республіки Обидвох Націй анексувала Російська імперія. У 1917–1918 роках в околиці села відбулися селянські заворушення, які очолили П. Джавлюк, Ф. Омелянчук і Г. Софіюк. Тоді угіддя землевласника Олійника розділили між селянами.

Від 1920 року Москалівка – під владою Польщі. Наприкінці 1930-х років створено філію українського товариства «Просвіта» (очільник — П. Мальченюк); діяли осередки українського товариства «Сільський господар» та инших. 1931 р. в селі були 236 малих, одне середнє сільське господарство, одне промислове, дві крамниці. 1934 р. внаслідок пожежі в Москалівці згоріли майже всі будівлі. У вересні 1939 року анексоване більшовицькою Росією (формально — СССР). Незабаром у селі відкрили семирічну школу і клуб. Весною 1941 року організовано колгосп ім. К. Ворошилова. Від 4 липня 1941 до 5 березня 1944 року Москалівка — під німецько-гітлерівською окупацією, у складі Райхскомісаріяту Україна.

В УПА воював 21 мешканець села, троє були зв’язковими, шестеро – членами ОУН; за зв’язки з ОУН і УПА 46 місцевих мешканців вивезено на спецпоселення. У Червоній армії на фронтах німецько-радянської війни загинули 38 жителів Москалівки, 34 пропали безвісти.

Після війни на території сільської ради організували три колгоспи: в Москалівці — ім. Толбухіна (голова правління — В. Бобелюк), у Плисці — «Заповіт Ілліча» (голова правління Г. Мудрик), на Москалівських хуторах — «Герой праці» (голова правління С. Софіюк). 1950 року всі господарства об’єднали у колгосп “Заповіт Ілліча” (перший голова правління — К. Омелянчук). 2000-го колгосп реорганізували в ПСП «Збруч». 1957 року село радіофіковано, 1967 — завершено електрифікацію. 1982 року закінчено спорудження Будинку культури; 1983 — збудовано торговельний центр, де розміщено продовольчий, промисловий та господарський магазини. 2004 року село газифіковано.

1992 року на місцевому цвинтарі перепоховали останки шістьох вояків УПА, яких знищили енкаведисти.

Пам'ятки

Братська могила 6-х вояків УПА

Освіта

Від 1850 р. діяла початкова школа, в якій працював один учитель, навчалися 9 хлопчиків. З 1870 р. в Москалівці функціонувала церковно-парафіяльна школа. Невдовзі після московсько-більшовицької почала діяти семирічна школа, яка 1945-го відновила діяльність, а 1947 р. в ній працювали 14 учителів і навчалися 220 учнів. Нині функціонує ЗОШ 1–2 ступенів (від 2010 р. тут діє музей Івана Марчука).

1964 р. відкрито дитячий садок, нині діє дошкільний заклад.

Релігія

Соціяльна сфера

Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, відділення зв’язку, торгові заклади.

Господарство

Населення

  • 1870 — 100 дворів, 841 парафіянин
  • наприкінці XIX ст. — 148 дворів, проживало 1020 осіб
  • 1931 — 1556 осіб
  • 2003 — 597 осіб
  • 2011 — 547[11].

Відомі люди

Народилися

Пов'язані із селом

  • Адам Бжостовський — шляхтич, урядник Великого Князівства Литовського, дідич, сприяв будівництву місцевої церкви.

Примітки

  1. Москалівська сільська рада.
  2. Москалівка - Тернопіль, відстань.
  3. Не виключено, що першими мешканцями нового села могли бути українці, які переселилися сюди з етнічних українських теренів, які перебували у складі Московії, з цієї причини село могло отримати свою назву; Власне дослідження автора(ів).
  4. 4,0 4,1 4,2 Moskalówka, s. 355.
  5. 5,0 5,1 5,2 Бойчук, Петраш, с. .
  6. Urzędnicy dawnej rzeczypospolitej XIV–XVIII wieku: spisy. — T. 3: Ziemie ruskie. — Zeszyt 5 : Urzędnicy Wołyńscy XV–XVIII wieku: spisy / opracowal Marian Wolski. — Kόrnik : Polska akademia nauk, Biblioteka Kόrnika; Instytut historii, 2007. — S. 63. (пол.)
  7. Anusik, Z. Latyfundia książąt Zbaraskich w XVI i XVII wieku // Przegląd Nauk Historycznych. — Łódź, 2009. — R. VIII. — S. 19. (пол.)
  8. Barącz, S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu. — Lwów, 1879. — 220 s. (пол.)
  9. Не виключено, що нині — це село поблизу Ланівців.
  10. Митрополит Іларіон. Фортеця православія на Волині. Свята Почаївська лавра. — Вінніпеґ, 1961. — С. 150.
  11. 11,0 11,1 Бойчук, Мельничук, с. 566.

Джерела


Посилання

Зауваги


••• Лановецький район •••
Міста Ланівці
Села БережанкаБілозіркаБорсукиБорщівкаБуглівВанжулівВелика БілкаВеликі КусківціВербовецьВерещакиВишгородокВлащинціВолицяГрибоваГринькиЖуківціЗагірціІванківціКарначівкаКозачкиКоржківціКоростоваКраснолукаКутискаЛопушнеЛюлинціМала БілкаМала КарначівкаМала СнігурівкаМалі КусківціМаневеМартишківціМихайлівкаМолотківМоскалівкаНападівкаОгризківціОришківціОсникиПахиняПередміркаПечірнаПлискаСинівціСнігурівкаСоколівкаТатаринціЧайчинціШилиШушківціЮськівціЯкимівці
П/Р Окремо див. Ланівці