Михаїл (Сабрига)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Релігійний діяч, єпископ УГКЦ
Михаїл (Сабрига)
Владика Михаїл в Катедральному соборі Тернополя, квітень 2006
Владика Михаїл в Катедральному соборі Тернополя, квітень 2006
Инші імена: Михайло Сабрига
Народження: 22.11.1940
с. Бортків, нині Львівська область, Україна
Смерть: 29.06.2006
м. Житомир, Україна
Поховання: крипта Собору Зарваницької Матері Божої
Громадянство: українець
size УРСРsize Україна
Родина: батьки — Йосип і Стефанія, сестри — Марія, Галина
Освіта: Бортківська школа, богословські студії в підпільній семінарії УГКЦ
Військова служба: Радянська армія
Релігія,
духовне життя:
єпископ УГКЦ, архиєписокп Тернопільсько-Зборівський
Творчість: автор статей і проповідей; посмертно видана збірка проповідей «Зерна віри»
Відзнаки: орден «За заслуги» 3-го ступеня

Михаїл (Сабрига) (Михайло; 22 листопада 1940, с. Бортків, нині Україна — 29 червня 2006, м. Житомир; похований у с. Зарваниці, Україна) — український релігійний діяч, єпископ УГКЦ, архиєпископ Тернопільсько-Зборівський.

Життєпис

Дитинство, навчання і праця

Михайло Сабрига народився 22 листопада 1940 року в селі Борткові в околиці Золочева на Львівщині (нині село Красненської громади Львівської области України) в селянській сім'ї Йосипа і Стефанії.

З раннього дитинства любив читати книжки, особливо пригодницькі, також «Кобзар» Тараса Шевченка. Гроші, які давала мати на морозиво чи цукерки, збирав, щоб купити.

Закінчив Бортківську семирічну школу, середню — в селі Великих Вільшаницях[1]. Після служби у війську[2] Михайло повернувся у село. Мріяв про навчання в художньому інституті. Ще під час навчання та служби в армії листувався з односельцем, кінорежисером Григорієм Коханом, котрий працював на кіностудії імені Довженка, який і радив вступати до художнього вишу. Для вступу необхідний був паспорт, тож подався до Одеси на будівництво дороги Полтава—Кишинів, де працював шість місяців. Опісля переїхав до Львова, де рік працював у будівельному тресті, після того на заводі мотопедів, згодом — на «Кінескопі».

Духовний шлях

Духовний шлях майбутнього єпископа почався зі знайомства з одним хлопцем, який працював на «Кінескопі». Його мама давала Михайлові читати духовні книжки і познайомила з отцем-редемптористом Смалем, у якого висповідався у львівському костелі і заприятелював з ним. Згодом він познайомив Михайла з владикою Василем (Величковським), який у розмові сказав: «Ти будеш апостолом українського народу».

1963 [3] вступив до новіціяту Чину Найсвятішого Ізбавителя[2] оо. Редемптористів у м. Львові, водночас розпочав богословські студії в підпільній семінарії на вулиці Лісній. Першим духовним наставником у монастирі був о. Євген Пелех. Новики нічого не писали, а більше слухали, щоб кадебісти не довідалися, що тут готують стати священниками.

За деякий час Михайло таки опинився під наглядом КДБ, викликали на розмови в кабінет директора заводу, через що змушений був звільнитися і влаштувався на авторемонтний завод, де також за ним стежили співробітники КДБ, особливо переслідував і шантажував капітан Шаповалов.

1967 тодішній протоігумен редемптористів, пізніше владика, Филимон (Курчаба) підготовив та благословив на облечини. Перед кожними обітами і облечинами проходили так звані реколекції. Перші з них давав отець Лемішка, а другі — отець Мисак. 1 березня 1970 містоблюститель владика Володимир (Стернюк) уділив братові Михайлові піддияконат у каплиці на вулиці Рясній, 12 травня 1971 — склав обіти на шість місяців, а 8 листопада 1971 — вічні монаші обіти.

24 лютого 1974 митрополит Володимир (Стернюк) рукопоклав Михайла Сабригу в сан священника.

Провадив підпільну душпастирську діяльність у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Кожну останню неділю місяця приїжджав до братства Матері Божої Неустанної Помочі, яке існувало в Тернополі і збиралося конспіративно у різних будинках, де правили Службу Божу, виголошували духовні науки. Згодом отримав направлення на Золочівщину, де відвідував сестер-василіянок.

11 жовтня 1986 таємно висвячений на єпископа (святитель — Митрополит Володимир (Стернюк)[2]).

Двічі, 1972 і 1987, у нього проводилися обшуки, забирали духовні книжки, сфабрикували справу, нібито продавав «церковную утварь». Постійний тиск кадебістів, стеження за кожним кроком змусили звільнитися з авторемонтного заводу, довгий час не міг влаштуватися на роботу. Деякий час працював у книгарні № 1, де 1989 з ним востаннє спілкувалися агенти КДБ. Вони так і не змогли доказати, що о. Михаїл — священник, бо жодного разу не застали його на Богослужіннях. До 1990-го про священство не знали навіть мати і сестра.

У підпіллі з 1986 до 1990 єп. Михаїл висвятив вісім священників.

Після виходу УГКЦ з підпілля — єпископ-помічник кардинала Мирослава-Івана (Любачівського) у Львові.

Від січня 1990 — у м. Тернополі, 1992 — екзарх новоствореної Тернопільської епархії, 17 жовтня 1993 — єпископ Тернопільсько-Зборівської епархії УГКЦ. Інтронізація, на якій були присутні Блаженнійший Мирослав-Іван (Любачівський) та папський нунцій Антоніо Франко, відбулася перед Собором Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Тернополі.

Як ініціятор відродження УГКЦ освятив новозбудовані та відновлені храми і богослужебні споруди на Тернопільщині, зокрема Монастир Святого Теодора Студита в с. Колодіївці тодішнього Підволочиського району. 1994 — співзасновник благодійного міжнародного фонду «Карітас» у Тернополі. Засновник (1995) і видавець газети «Божий сіяч».

Смерть і поховання

Помер після тривалої хвороби серця о 12-й годині[2] 29 червня 2006 року в місті Житомирі. Велелюдні[4] похоронні богослужіння розпочалися в неділю, 30 червня, о 19:00 у Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці м. Тернополя Чином архиєрейського похорону. Наступного дня об 11:00 у Катедральному соборі відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої тіло покійного перевезли до Марійського духовного центру в Зарваниці, де в Соборі Зарваницької Матері Божої відбулася Панахида[2]. У неділю, 2 липня, о 12:00 у Зарваниці відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, після якої — Архиєрейський похорон та покладення домовини з тілом у крипті[5] Собору Зарваницької Матері Божої[2] в с. Зарваниці Золотниківської громади Тернопільського району Тернопільської области.

Родина

Батько Йосип був бухгалтером у крамниці, а мати Стефанія, після утворення колгоспу, працювала на фермі. Коли прийшли німці і запропонували працювати секретарем у сільраді, батько відмовився і його вивезли на роботу до Німеччини. Після німецького полону ще деякий час працював у селі бухгалтером, але швидко помер від раку. Мати померла 2007 року.

Сестра Марія закінчила десять класів і померла. Молодша сестра Галина проживала в Брюховичах, працювала бухгалтеркою.

Доробок

Автор статей і проповідей.

З нагоди 20-ї річниці створення Тернопільської епархії та інтронізації владики Михаїла вийшла у світ збірка проповідей «Зерна віри», яку презентували 22 грудня 2013 на храмовий празник Архикатедрального собору після Святої Літургії[5].

Збереглася частина малюнків початку 1960-х років.

Відзнаки

  • Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999).

Пам'ять

На замовлення Тернопільсько-Зборівської епархії мультимедійна студія «Свічадо» відзняла документальний фільм «Владика Михаїл Сабрига. Штрихи до портрета», який уперше продемонстрований в Архикатедральному Соборі УГКЦ 21 листопада 2018[6].

Джерела

Основні

Додаткове

  • Жук, А.. Владика Михаїл Сабрига (1940—2006): Спроба історичного портрету. Матеріяли конференцій Молодіжної наукової ліги. 2020. — С. 83—87.

Посилання

Примітки

  1. Ленцик, В. Нарис історії Української Церкви. Львів : Свічадо, 2003. — 600 с.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Помер Владика Михаїл (Сабрига) / Прес-секретаріят Глави УГКЦ // Радіо «Воскресіння». — 2006. — 30 черв.
  3. На сайті ТЗЕ вказано 1967 — див. Преосвященний владика Михаїл Сабрига // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ.
  4. Власне дослідження Миколи Василечка.
  5. 5,0 5,1 Шподарунок, Н. До ювілею єпархії вийшла збірка проповідей «Зерна віри» єпископа Михаїла Сабриги / Надія Шподарунок // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2013.
  6. Документальний фільм про владику Михаїла (Сабригу) презентували у Тернополі / Прес-служба архиєпархії // Тернопільсько-Зборівська епархія УГКЦ. — 2018.

Зауваги