Михайло Гузар

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Правник, громадський діяч
Михайло Гузар
Михайло Гузар, світлина
Михайло Гузар, світлина
Народження: 1.04.1892
м. Бучач, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 15.4.1976
м. Нью-Йорк, США
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize США
Родина: батько — Іван
Освіта: Бучацька цісарсько-королівська гімназія, Львівський університет
Робота: адвокат, власник адвокатської канцелярії
Творчість: автор спогадів

д-р Михайло Гузар (1 квітня 1892, Бучач, нині Україна — 15 квітня 1976, Нью-Йорк, США) — український правник, адвокат[1], учасник Українських національно-визвольних змагань, вояк Української Галицької Ар­мії, громадський діяч, літератор, благодійник у Галичині та США.

Життєпис

Михайло Гузар, син Івана, народився 1 квітня 1892 року в м. Бучачі, центрі однойменного повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії) (нині центр Бучацького району Тернопільської області, Україна).

У рідному місті закінчив початкову школу[2] та цісарсько-королівську (державну) гімназію, під час навчання в якій був одним з провідних[3] діячів драгоманівського гуртка у 1909—1913 роках разом з Корнелем Кізюком (голова гуртка у 1912—1914 — Іван Балюк)[2]. Певний час однокласником Михайла, який 1905 року закінчив з відзнакою ІІа[4], а 1906 — IІІа клас, був Роман Носковський[5], у майбутньому один з найкращих західноукраїнських футболістів 1910-х років[6]. Після гімназії М. Гузар розпочав правничі студії у Львівському університеті, які закінчив після завершення воєн[2].

Від 1914 року — в лавах Легіону УСС. Воював у складі сотні Дмитра Вітовського, з нею також відбув усі походи[3], 1916 року мав ранг стрільця 5 сотні Першого полку УСС[7]. Брав участь у польсько-українській війні у лавах УГА (мав ранг четара[8]), перебував 9 місяців у польському полоні.

27 жовтня 1922 року студентів права Михайла Гузара та О. Конопаду з Переволоки (також управителя торгової спілки Остапа Сіяка, міського посадника часів ЗУНР Клима Рогозинського, гімназійного професора Всиля Винара, докторів Іляріона Боцюркова та Осипа Когута, кандидата адвокатури Василя Винницького, учня гімназії Івана Боднарука та инших) арештувала польська влада та відправила до табору інтернованих[9]. Закінчуючи правничі студії, працював конціпієнтом у доктора Іляріона Боцюрківа[10].

Адвокатську практику в Перемишлянах (Львівщина) проходив у земляка — доктора Франца Свістеля. Потім працював як адвокат у Перемишлянах, де відкрив власну адвокатську канцелярію, яку провадив до 1939 року і припинив через більшовицьку окупацію Західної України. Під час другої світової перебував на Заході, згодом емігрував до США[2].

Автор спогадів:

  • «Перший Свят-Вечір на фронті» (у збірнику «За волю України», Нью-Йорк, 1967)[11]
  • «Жмут спогадів про Бучач» (у збірнику «Бучач і Бучаччина», 1972, зокрема, «Державна гімназія в Бучачі перед першою світовою війною», «Бучач в перших роках по першій світовій війні»)

Для заснування та діяльності Гарвардського Центру Українських Студій (тепер «Український науковий інститут Гарвардського університету») виплатив 500 USD,[12] на видання книги «Бучач і Бучаччина» виплатив 100 USD[2].

Помер 15 квітня 1976 року в м. Нью-Йорку. Похований у м. Саут-Бавнд-Бруку (штат Нью-Джерсі, США)[13].

Примітки

  1. Бучач і Бучаччина… — С. 448.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 Шипилявий, С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина… — С. 757.
  3. 3,0 3,1 Бучач і Бучаччина… — С. 107.
  4. VI. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1905. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, z Drukarni ludowej W. Dratlera w Buczaczu, 1905. — S. 80—81. (пол.)
  5. VII. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1906. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, z Drukarni ludowej W. Dratlera w Buczaczu, 1906. — S. 57—58. (пол.)
  6. Перша світова і футбол. Улітку 2014-го виповнилося 100 років із дня початку Прем’єрної Великої Масакри // Український футбол. — 2014. — 12 серпня.
  7. Бучач і Бучаччина… — С. 814.
  8. Бучач і Бучаччина… — С. 433.
  9. Галицькі відносини. Бучач // Діло. — 1922. — Ч. 49 (2 листопада). — С. 2.
  10. Островерха, М. Обніжками на битий шлях. — Ню Йорк : Dnipro, 1957. — С. 80.
  11. Бучач і Бучаччина… — С. 108.
  12. Бучач і Бучаччина… — С. 707.
  13. Перелік імен та подій, які не увійшли в основний список.

Джерела

Посилання

Зауваги