Михайло Гринів

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
адвокат, громадсько-політичний діяч
Михайло Гринів
д-р Михайло Гринів
д-р Михайло Гринів
Народження: 1886
с. Долина, нині Тлумацького району, Івано-Франківська область, Україна
Смерть: 21.4.1940
м. Чортків або околиці, Тернопільська область, нині Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща
Родина: батько — Василь, дружина — Стефанія, діти — Дзвінка, Богуслава, Ігор
Освіта: школи в с. Долині, Олеші, м. Тлумачі, Станиславові, Бучацька цісарсько-королівська гімназія, Львівський та Карлів університети
Робота: відкрив адвокатську канцелярію
Примітки: греко-католик

д-р Михайло Гринів (1886, с. Долина, нині Україна — 21 квітня 1940, м. Чортків або околиці, нині Україна) — український адвокат, громадсько-політичний діяч. Доктор права, голова Бучацького повітового комітету УНДО, розстріляний без суду (секретна постанова ЦКВКП(б) від 5.03.1940); реабілітований 16 травня 1991 (13329, 3531)[1]. Перша жертва більшовицького терору в Бучачі. Зять посадника Бучача та мецената Климентія Рогозинського та його дружини Меланії з Ляторовських.

Життєпис

Михайло Гринів народився 1886 року в с. Долині Тлумацького повіту в коронному краї Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині Тлумацького району, Івано-Франківська область, Україна) в родині Василя Гриніва.

Навчався у сільських школах в Долині, Олеші (околиця Тлумача), потім у містах Тлумачі, Станиславові[2] (напевно, 1901 року закінчив ІІІ-а клас польськомовної Станиславівської цісарсько-королівської гімназії[3]). 1905 року в Бучацькій цісарсько-королівській гімназії закінчив V клас[4], 1906 — VI[5], 1907 — VII[6], 1908 — склав матуру[7]. Також навчався у Львівському університеті[8], закінчив правничий факультет Карлового університету в м. Празі (нині Чехія).

На початку Першої світової війни мобілізований до лав війська Австро-Угорщини, воював на італійському фронті, де потрапив у полон. 1920 р. з Італії повернувся до Праги, де 1924 року при Карловому університеті захистив наукову роботу на здобуття ступеня доктора права. Після цього одружився. Адвокатську практику проходив у м. Тлумачі в канцелярії д-ра Івана Макуха.

Основний період його діяльності припав на 1926—1939 роки: в Бучачі відкрив адвокатську канцелярію, часто захищав та консультував селян-українців, українські організації. У 1930-х став активним діячем українських організацій Бучаччини: Голова Надзірної ради Повітового Союзу Кооператив, директор Українського кредитового банку (Українбанк), голова повітової ланки УНДО, член управ товариств Просвіта, «Рідна школа», Українське Міщанське Братство. Після початку польською владою так званої пацифікації 16 жовтня 1930 його в останній момент попередив доброзичливий сусід, тому п. Михайло, уникаючи переслідування, ледь встиг вистрибнути через вікно в сад.

Як голова місцевого гуртка 20 вересня 1931 в Бучачі відкрив ювілейне свято, що відбувалося на подвір'ї монастиря оо. Василіян, приурочене до 50-річчя товариства «Рідна школа» (серед учасників — Никифор Даниш)[9]. 26 березня 1933 як голова Надзірної ради відкрив Загальні збори споживчої кооперативи «Поступ», які відбувалися в домі Українського Міщанського Братства[10].

Після відходу поляків як один з чільників Українського Міщанського Братства наказав вивісити жовто-блакитний прапор на приміщенні Українбанку[11]. Став першим відомим діяч Бучача, якого арештувала більшовицька влада 27 вересня 1939 — на свято Чесного Хреста (після відправи у церкві повернувся додому, за ним, за спогадами дочки Богуслави, прийшов посильний, а двоє озброєних в «пипках»-будьонівках чекали за рогом). Після того, коли тюрма в Бучачі переповнилася, навесні 1940 року його перевели до тюрми в м. Чорткові, звідки написав дружині заспокійливий лист.

Д-ра Гриніва розстріляли енкаведисти у квітні 1940, за даними п. Орести Синенької, в околицях Чорткова, за даними О. Клименка — у Чорткові[8]. Сім'ю депортували.

Реабілітований 1991-го. У травні 1994 Товариство «Пошук» у Львові та поляки — працівники прокуратури Польщі з Варшави (зокрема, п. Ядвіга Урбанська) змогли отримати списки 3435 осіб, яких за указом від 5 березня 1940 розстріляли в різних тюрмах Західної України (також Остап Сіяк, Вінцентій Урбанський). Місце поховання поки невідоме.

Сім'я

могила Дзвіночки Гринів серед поховання родини Рогозинських, цвинтар Федір, Бучач
табличка Дзвіночки Гринів

Дружина — Стефанія[12] (за іншими даними, Данка[13]) з Рогозинських (1894—1976), дочка посадника Бучача Климентія Рогозинського . Діти:

  • Дзвенислава (або Дзвіночка, 1922—1930[14], померла від тифу[15], похована на міському цвинтарі у Бучачі поміж Климентієм та Меланією Рогозинськими)
  • Богуслава (1924[12]—2016[16]) — кандидат технічних наук, доцент кафедри нарисної геометрії Львівської політехніки[11], чимало років розшукувала батька, зокрема, сама була в канцелярії Сталіна, отримувала відповідь, що М. Гринів до кримінальної відповідальності … не притягався,
  • Ігор (1925–1985) — закінчив Львівську ветеринарну академію, працював лікарем.

Примітки

  1. Гринів Михайло Васильович… — С. 585.
  2. Біографії.
  3. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Stanisławowie za rok szkolny 1901. — 1901. — S. 90.
  4. VI. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1905. — Buczacz, 1905. — S. 84.
  5. VII. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1906. — Buczacz, 1906. — S. 61.
  6. VIII. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1907. — Buczacz, 1907. — S. 78.
  7. IX. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1908. — Buczacz, 1908. — S. 72.
  8. 8,0 8,1 Клименко, с. 415.
  9. Свята «Рідної школи» // Діло. — 1931. — Ч. 225 (12281) (8 жовтня). — С. 2.
  10. Дописи. Бучач // Діло. — 1933. — Ч. 113 (6 травня). — С. 5.
  11. 11,0 11,1 1924 р.н. – Богуслава Гринів // Територія терору.
  12. 12,0 12,1 Гринів Богуслава, Буся // 100 кроків.info
  13. Островерха, М. Обніжками на битий шлях. — Ню Йорк : Dnipro, 1957. — С. 54.
  14. Czyż, A. S., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa, 2009. — S. 47. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3). (пол.)
  15. Інформацію подав Микола Козак, йому про це розповіла Богуслава Гринів.
  16. З сумом повідомляємо, що на 93 році життя відійшла на Вічну Ватру Богуслава Гринів.

Джерела

Посилання

Зауваги

Дмитро Лоґуш.