Микола Колянківський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Журналіст, письменник, літературознавець, збирач
Микола Колянківський
Псевдо: М. Точило, М. Точило-Колянківський, М. К-ий
Народження: 19.06.1912
с. Панівці, нині Борщівський район, Тернопільська область, size Україна
Смерть: 28.10.1985
м. Ніа­­ґара-Фоллз, провінція Онтаріо, Канада
Поховання: прах кремований, похований у Канаді й Гермаківці
Громадянство: size ЗУНРsize Польща → size Канада
Родина: батько — Спиридон, мати — Антоніна з Качуровських, дружина — Ольга
Освіта: народна школа, гімназії в Бучачі й Станиславові, Львівська богословська академія
Робота: журналіст, редактор, видавець, збирач
Творчість: письменник, літературознавець

Микола Колянкі́вський (псевдоніми і криптонім: Микола Точило, М. Точило, М. Точило-Колянківський, М. К-ий; 19 червня 1912, с. Панівці, нині Україна — 28 жовтня 1985, м. Ніа­­ґара-Фоллз, Канада, похований у с. Гермаківці, Україна) — канадсько-український журналіст, письменник, літературознавець, редактор, видавець, громадський діяч, збирач мистецьких творів, засновник однієї з найбільших у Канаді мистецьких галерей «Ми і світ».

Життєпис

Микола Колянківський народився 19 червня 1912 року в с. Панівцях[1] Борщівського повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина[2] (нині Борщівського району на Тернопільщині, Україна) в родині[3] учителя[4] Спиридона Колянківського (1868—1925) і його дружини Антоніни з Качуровських (нар. 1877)[3]. Микола — онук о. Теофіля Колянківського (1821—1878)[5], пароха греко-католицької парафії при церкві святого Миколая в Язловці у 1857—1878 роках[6].

Дитинство провів у с. Гермаківці (околиця Борщева).[1] Закінчив нижчу гімназію отців Василіян у Бучачі (очевидно, Місійний інститут імені святого Йосафата), вищі гімназійні кляси — у Станиславові[7], де, очевидно, склав матуру. 1936 року закінчив філософський і богословський відділи в Богословській академії у Львові. Опісля працював як журналіст, зокрема, редактором щоденного часопису «Краківські вісті» (1942–1944), тижневика «Час» (м. Фюрт, Німеччина, 1945–1949).[1]

1949 року переїхав до Канади (за иншими даними — до Парижу[1]), де 1950 року заснував, редагував і видавав український журнал «Ми і світ». У 1955—1958 редагував газету «Наша мета» (обидвоє у Торонті[8]). 1956 р. організував першу виставку[1] Миколи[9][10] Кричевського[1]. 1957[1][8] (або 1958[11]) р. з дружиною Ольгою створили українську образотворчу галерею «Ми і світ» у Торонто — першу на той час у Канаді. 1965 р. в Торонті відкрили ще дві картинні галереї[1].

1970-го разом з дружиною Ольгою закупили всі 160 картин серії «Страсті Христові» авторства Василя Курилика (1927—1977[12], відомий канадський художник українського походження), щоб вони стали основою нового музею (Василя Курилика[13]) і мистецької ґалерії в Ніяґара-Фолс[14] у провінції Онтаріо, який вони заснували. При дорозі до Ніаґарського водоспаду збудували для цього будинок (автор проєкту — Радослав Жук)[15]. З вдячности митець 1971 року намалював серію „Український піонер”, яку сам інсталював у музеї. Щоб зберегти музей і ґалерію у скрутний фінансовий час, Колянківські продали п’ять картин серії «Український піонер» урядові Канади, а шосту подарували. 24 лютого 1983 відбулося офіційне відкриття серії «Ukrainian Pioneer» у Парляменті Канади, в залі «House of Commons Railway Committee Room». На церемонії був присутній Прем’єр Канади П'єр Елліот Трудо. 1990 року цю серію передали до Національної ґалерії Канади в Отаві, де вона зберігається. В Ніяґарській мистецькій ґалерії залишилися тільки дуже якісні репродукції ориґіналів робіт Курилика на повну величину[16]. Також тут розмістили багато творів провідних митців з України. Зокрема, в експозиції — ікона XVIII ст. «Охтир­ська Богородиця», полот­на Якова Гніздовського, Миколи Кричевсь­кого, Василя Курилика, Миколи Бідняка, Миколи Глущенка.

1971 р. відвідав Київ у складі делегації прем'єр-міністра Канади П'єра Трюдо, після цього ще кілька разів бував в Україні, 1980 року відвідав рідне село і Гермаківку[1]. Разом із групою етнічних українців 1985-го здійснив екскурсію в СССР[17].

Микола Колянківський помер 28 жовтня 1985 року в Нія­­ґара Фоллзі[1] (за иншими даними — в Торонто[11]) внаслідок серцевого приступу. Його тіло було кремовано, частину праху поховали на території його канадського дітища, а частину, за його заповітом, пізньої осені 1985 року перевезли до Гермаківки, до могили матері на місцевому цвинтарі[4]. Його відхід зумовив припинення видавання журналу «Ми і світ». Дружина Ольга намагалася продовжувати справу, організувати першу на історичній прабатьківщині виставку творів Василя Курилика, купити в Гермаківці хату під музей, однак померла 1 червня 1990[18].

13 липня 1992 року в залі Тернопільського обласного художнього музею відкрилася виставка «Страсті Христові» за Евангелієм св. Матвея» Василя Курилика з Мистецької Ґалерії «Ніягара Фаллс» О. та М. Колянківських[18].

Доробок

Писав фейлетони, гуморески та сатири під псевдом М. Точило, також статті в пресі. Серед творів зокрема:

Видав зокрема:

  • книгу «Дерев'яні церкви в Україні»,
  • книжку-альбом «The Passion of Christ According to St. Matthew by William Kurelek (Niagara Falls Art Gallery and Museum)», де поміщено якісні репродукції всіх 160 картин серії «Страсті Христові» (1975, разом з дружиною)[16].

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 1,8 1,9 Дуда, Мельничук, с. 148—149.
  2. Paniowce Zielone, wś, pow. borszczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. — S. 841. (пол.)
  3. 3,0 3,1 Микола Колянківський нар. 19 червня 1912 пом. 28 жовтня 1985 // Родовід.
  4. 4,0 4,1 Татарський, С. Спадщина: у Гермаківці пом’янули Колянківського // Свобода. — 2017. — 15 грудня.
  5. Теофіль Колянківський нар. 1821 пом. 14 січня 1878 // Родовід.
  6. Jazlovec', Bučač, St. Nicholas // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 1 : Адміністрація і парохії. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 319—320. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  7. Дуда, І. Колянківський, Курилик… — С. 38.
  8. 8,0 8,1 Савчук, с. 145.
  9. Герасимова, Г. Кричевський Микола Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  10. Блюміна, І., Стельмащук, Г. Кричевський Микола Васильович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ин.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2014. — Т. 15 : Кот — Куз.— С. 506. — ISBN 978-966-02-7305-4.
  11. 11,0 11,1 Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — С. 227.
  12. Ващук, Л. Життєвий лабіринт художника Василя Курилика // Історична правда. — 2017. — 7 квітня.
  13. Картини Парасі Іванець — частина історії архітектурного мистецтва нашого народу // Свобода. — Парсипанні, Н. Дж., 1998. — Ч. 1 (3 липня). — С. 12.
  14. Инші варіянти назви міста — Ніаґара-Фоллз, Ніяґара-Фаллс, Ніягара Фаллс.
  15. Дуда, І. Колянківський, Курилик… — С. 39.
  16. 16,0 16,1 Даревич, Д. Ще про Василя Курилика // Свобода. — 2017. — 19 травня.
  17. Данилюк, В. Чужі вуса // Волинська газета. — Луцьк.
  18. 18,0 18,1 Дуда, І. Колянківський, Курилик… — С. 41.
  19. Літопис Борщівщини. — 1993. — Вип. 2. — С. 43—55.

Джерела

Посилання

Зауваги