Микола Козак

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Освітянин, краєзнавець
Микола Козак
Микола Козак
Микола Козак
Народження: 16.12.1970
с. Доброполе, Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: size УРСРsize Україна
Родина: батько — Михайло, мати — Ярослава, брат — Богдан
Освіта: Добропільська СШ, Підзамочківська восьмирічка, Бучацька СШ № 1, Івано-Франківський педагогічний інститут, Бучацька дитячо-юнацька спортивна школа, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника
Робота: учитель, краєзнавець
Творчість: співавтор книги, автор статей, текстів путівників
Наукова діяльність: старший науковий співробітник Бучацького РКМ
У спорті: випускник Бучацької ДЮСШ
Відзнаки: грамота за 3-е місце всеукраїнських змагань на приз клубу «Шкіряний м'яч»

Микола Козак (нар. 16 грудня 1970, с. Доброполе, нині Україна) — український освітянин, історик, краєзнавець, екскурсовод. Автор статей з історії Бучача та околиці.

Життєпис

Микола Козак народився 16 грудня 1970 в с. Доброполі Бучацького району на Тернопільщині, нині Україна. Батько, Михайло Козак, народився в селі Цівкові, працював водієм, матір Ярослава народилася в селі Новому Люблинці. Обидва батьківські села нині входять до складу Любачівського повіту Прикарпатського воєводства, Польща. Разом зі своїми батьками Михайло і Ярослава Козак опинилися на Бучаччині внаслідок депортації польською комуністичною владою західноукраїнського населення з етнічних українських земель — Закерзоння. Має молодшого брата Богдана, який навчався в Бучацькій дитячо-юнацькій спортивній школі.

Грамота Миколи Козака, 1987.

1978 року розпочав навчатися у Добропільській середній школі. Через місяць став учнем 1-Г класу Бучацької середньої школи № 1, з другого класу — учнем неповної середньої школи в с. Підзамочку, яку закінчив 1986 року (тут одним з учителів був Янош Гаврош). Протягом останніх двох шкільних років знову навчався в Бучацькій середній школі № 1 (нині у цьому приміщенні діє Бучацька гімназія імені Володимира Гнатюка), яку закінчив 1988 року.

У шкільні роки навчався на відділенні футболу Бучацької дитячо-юнацької спортивної школи (тодішній директор — Михайло Соломчак, колишній гравець бучацького «Колоса»[1]), де його тренером-наставником був Василь Печериця, а одним з товаришів по команді Бучацької ДЮСШ — Михайло Дем'янчук[2], у майбутньому відомий гравець тернопільської «Ниви». Разом з командою «Юність», основу якої склали учні Бучацької ДЮСШ, посів 3-е місце на фінальному етапі всеукраїнських змагань на приз клубу «Шкіряний м'яч» (м. Калуш, 1987 рік).

1988 року вступив на історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту (з 26 серпня 1992-го Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, нині має статус національного[3]), який закінчив 1993 року.

У 1993—1994 роках працював на посаді педагога-організатора Підзамочківської неповної середньої школи (восьмирічки). Від 1994 року навчає історії в школах сіл Звенигорода та Новоставців на Бучаччині, від 1996-го — також на посаді старшого наукового співробітника Бучацького районного краєзнавчого музею.

Досліджує історію Бучаччини. Брав участь у багатьох наукових конференціях, зокрема, 2012 року («Перспективи відродження замків Бучаччини»[4]), що відбулась у ДІАЗ «Замки Тернопілля»[5]. 16 листопада 2014 року під час відкриття пам'ятника Іоанові Георгу Пінзелю під час свого виступу розповів присутнім про особу видатного скульптора.

2012 року закінчив курси екскурсоводів на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації туристсько-екскурсійних кадрів за спеціальністю екскурсознавство в Інституті туризму Федерації профспілок України (м. Київ)[6].

Володіє польською мовою. Є членом Польського туристично-краєзнавчого товариства (пол. Polskie Towarzystwo Turystyczno-Krajoznawcze).

Доробок

Автор текстів путівників про Бучач та район («Бучач та околиці», 2008; «Бучач», 2010, «Бучач» 2017), співавтор книги «Вінок Соломії» (2007), статей у районній газеті «Нова доба»[7], збірнику «Береги свободи слова» (2008). Був консультантом під час створення журналістами кількох провідних українських телеканалів, кількох регіональних та одного іноземного документальних фільмів, телепередач і сюжетів про історію та мистецьку спадщину Бучача і його околиць.

Школярі під його керівництвом неодноразово ставали переможцями районних олімпіад, іноді — обласних.

Примітки

  1. Історія ДЮСШ // Сайт Бучацької ДЮСШ
  2. Про те, що вони разом грали в одній команді — твердження самого Миколи Козака.
  3. Історія // Сайт Прикарпатського НПУ імені Василя Стефаника.
  4. Програма НПК «Перспективи відродження замків Бучаччини» // Національний заповідник «Замки Тернопілля. — 2012. — 27 червня.
  5. Фото з НПК «Пристосування замків Бучаччини» // Національний заповідник «Замки Тернопілля. — 2012. — 17 липня.
  6. Навчання тривало з 22 жовтня 2011 до 13 квітня 2012, відбувалося у Тернопільській філії вишу.
  7. Зокрема, Султан Магомет ІV власноруч повернув дітям Потоцького з Бучача їхні фамільні коштовності

Джерела

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Відкриття пам'ятника Пінзелю в Бучачі // Студія «Клен». — 2014. — 19 листопада.

Зауваги