Микола Бевз

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Освітянин, архітектор
Микола Бевз
Микола Бевз
Микола Бевз
Народження: 19 грудня 1954
с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача, Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: СССР → size Україна
Родина: батько — Валентин, мати — Марія з Юркевичів, брат — Володимир
Освіта: Бучацька середня школа № 1, Львівський політехнічний інститут (нині Національний університет «Львівська Політехніка»)
Робота: завідувач кафедрою РРАК НУ «Львівська Політехніка»)
Творчість: автор більше 30 архітектурних та містобудівних проектів
Наукова діяльність: автор більше 150 наукових праць
Громадська діяльність: віце-президент Українського комітету ICOMOS, віце-президент Товариства прихильників фортець і палаців, член Товариства «Тернопільщина» у Львові
Відзнаки: Заслужений архітектор України

Микола Бевз (нар. 19 грудня 1954, с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача, Україна) — український вчений у галузі архітектури, освітянин, громадський діяч. Доктор архітектури, доктор технічних наук, Заслужений архітектор України. Віце-президент Українського комітету ICOMOS, віце-президент Товариства прихильників фортець і палаців. Член Товариства «Тернопільщина» у Львові.

Життєпис

Микола Бевз, син Валентина, народився 19 грудня 1954 року в селі Нагірянці (нині в межах міста Бучача[1], центру однойменного району на Тернопільщині, Україна) у сім'ї викладачів Бучацького радгоспу-технікуму (нині Бучацький агроколедж Подільського ДАТУ). Батько Валентин, син Опанаса, походив з Хмельниччини, матір — Марія з Юркевичів, дочка Миколи, походила з с. Нагірянки, працювала викладачем української мови та літератури. Молодший брат Миколи Бевза[2] Володимир теж є архітектором[3]-реставратором[4].

1972 року закінчив Бучацьку середню школу № 1 (нині у приміщенні діє Бучацька гімназія імені Володимира Гнатюка) і Бучацьку дитячу художню школу (вчитель — Омелян Ментус). У 1972—1977 роках навчався і закінчив Львівський політехнічний інститут (нині Національний університет «Львівська політехніка») на архітектурному факультеті (вчителі фаху — Тетяна Максим'юк, Віктор Кравцов).

У 1977—1978 роках працював архітектором у Студентському проектно-конструкторському бюро при Львівському політехнічному інституті (під керівництвом Віри Лясковської[5]). Від 1978 року й донині працює на викладацькій роботі на архітектурному факультеті Львівської політехніки: до 1992 року — асистентом та старшим викладачем кафедри Містобудування ЛПІ, від 1992 — на кафедрі реставрації та реконструкції архітектурних комплексів (РРАК), у травні 2002 обраний завідувачем Кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини.

Є дійсним членом Українського комітету Міжнародної ради з питань пам'яток та визначних міст ІCОМОS (Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць); у грудні 2003 року був обраний віце-президентом Українського комітету ICOMOS. Віце-президент Товариства прихильників фортець і палаців (м. Львів). Член Наукового Товариства імені Шевченка у Львові. Член Товариства шанувальників Львова.

1993 року разом з фахівцями та студентами проводив дослідження Монастиря святого Онуфрія у Львови. Був співголовою українсько-польської наукової експедиції (наукові дослідження, археологічні розкопки на території теперішньої базиліки Різдва Пречистої Діви Марії, колишнього Собору Різдва Пресвятої Богородиці) в місті Холмі (нині в Польщі)[6].

Член Товариства «Тернопільщина» у Львові, до складу якого входять переважні вихідці з краю. 29 квітня 2001 під час зборів Товариства, присвячених творчості його покійної членкині Галини Гордасевич, виголосив доповідь «Причинки до ранньосередньовічної історії Бережан-міста та замку»[7]

Указом Президента України № 542/2016 від 6 грудня 2016 року присвоєно почесне звання «Заслужений архітектор України»[8].

Доробок

Автор більше 30 архітектурних та містобудівних проектів, зокрема:

  • проекту Музейно-меморіального комплексу Патріарха Йосипа Сліпого в с. Заздрости Теребовлянського району Тернопільської області (1996—1997),
  • проекту пам'ятника Іванові Вишенському в м. Судова Вишня (1979),
  • проекту реставрації інтер'єрів аптеки «Під золотим левом» у Львові (1996),
  • генерального плану заповідника «Княжий Белз» (2003),
  • проекту реґенерації містобудівного комплексу історичного ядра міста Жовкви Львівської області (2001),
  • проекту консервації та музеєфікації фундаментів Успенського собору давнього Галича (нині в с. Крилос), 2001—2002 роки та інших.

Автор більше 150 наукових праць[1], в тому числі розвідки про архітектурний комплекс середмістя Підгайців та оборонні споруди міста на карті 1782 року[9]. Редактор видання «Володимир Вуйцик: вибрані праці» (Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Львів, 2004. — Чис. 14.).

1997 року відкрив Науково-дослідну лабораторію з реґенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст України (НДЛ-104) при Інституті архітектури Національного університету «Львівська політехніка», якою керує, і в якій протягом останніх років виконуються науково-проектні розробки для історичних міст західного регіону України — Львова, Жовкви, Белза, Бучача, Галича, Підгайців, Івано-Франківська.

Захоплення

Графіка, археологічні експедиції.

Примітки

  1. 1,0 1,1 Колодницький, с. 40.
  2. Інформація — від працівників Бучацького коледжу ПДТУ;
  3. Освячення храму Святої Трійці у Кам'янці-Подільському
  4. Інформація від Володимира Бевза.
  5. Лясковська Віра Дмитрівна
  6. Фаріон, І. У Холмі шукають собор короля Данила // Високий Замок. — Львів, 2013. — № 89 (4957) (18 червня). — С. 1—3.
  7. Вісник Товариства «Тернопільщина». — Львів, 2001. — Вип. 2. — С. 1, 24—31.
  8. Указ Президента України від 6 грудня 2016 року № 542/2016 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного університету «Львівська політехніка»».
  9. Унікальна книга про Підгайці та Підгаєччину

Джерела

Посилання

Зауваги