Миколай Потоцький (стражник коронний)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Військовик, урядник, дідич
Миколай Потоцький
Инші імена: Микола Потоцький, Mikołaj Potocki
Народження: ймовірно, у 1510—1520-х
Смерть: між 2 травня і 19 червня 1572
м. Краків, нині Польща
Поховання: ймовірно, костел у Золотому Потоку
Громадянство: size Республіка Обидвох Націй
Родина: батько — Якуб Потоцький, мати — Катажина з Ємєльніцьких, дружина — Анна з Черміньських, діти — Ян, Анджей (Єнджей), Миколай, Барбара,
Катажина, Анна, Якуб, Стефан
Робота: військовик, староста хмільницький, кам'янецький, генеральний подільський
Військова служба: реґіментар, королівський ротмістр
Громадська діяльність: благодійник Протестантської церкви
Примітки: протестант

Миколай Потоцький (пол. Mikołaj Potocki, ймовірно, 1510-1520-ті — між 2 травня і 19 червня 1572, м. Краків, нині Польща) — польський шляхтич, придворний, військовик, урядник Королівства Польського, Корони Польської у Республіці Обидвох Націй (Речі Посполитій). Генерал (генеральний староста) Подільської землі. Дідич маєтностей на Тернопільщині.

Життєпис

Варіянт гербу Срібна Пилява
Герб Королівства Польського

Не відомі ні дата, ні місце народження Миколя Потоцького. Томаш Скшипецький стверджував, що він народився близько 1512 року в родинному селі Потоку[1], на сайті «Родовід» — 1517-го[2], на сайті Марека Мінаковського — що 1520 року в Кам'янці на Поділлі[3] натомість Марек Плєвчиньський не вказав цієї інформації у своїй біограмі Миколая Потоцького[4]. Миколай був найстаршим сином Якуба Потоцького (пом. 1551) — дідича, зокрема, Соколова, галицького підкоморія, від якого походять гілки Срібна і Золота Пилява роду Потоцьких — і його першої дружини Катажини з Ємєльніцьких[5]. За життя його резиденцією почав ставати Потік неподалік Бучача в Руському воєводстві.

Якщо відомості з 1528—1532 років стосуються його, то 1528-го Миколай служив як товариш у корогві Вавжинця Будзовського. Разом з батьком брав участь у битві під Обертином 22 липня 1531 року. 1542 року продав перемишльському хорунжому Миколаєви Тарлy гербу Топор місцевість Альбіґову (Albigowa, нині — у складі ґміни і повіту Ланьцут Підкарпатського воєводства). 1543-го став придворним королевича Сиґізмунда Авґуста, який виїжджав до Великого Князівства Литовського. Наприкінці червня 1545 р. висланий з дарунками від Сиґізмунда Авґуста для королеви Ізабели в Семигороддя, до Вільна (нині Вільнюс) повернувся у травни 1546. 1549 р. повернувся до військової служби в поточній обороні. 7 жовтня 1550 р. був ротмістром гусарської корогви з 80 коней у Городку. В час смерти батька підписувався «de Jablonow de Sokolow».

1553 р. перервав військову службу, став королівським придворним. На весіллі короля Сиґізмунда II Авґуста з Катериною Габсбурґ мав поєдинок спочатку на списах верхи, потім — на мечах зі Станіславом Менжиком (пом. 1584, сандецький староста[6], за Адамом Бонєцьким, чоловік Анни, онучки воєводи Яна Творовського[7]). 1553 року король в Кракові надав нову посаду — управителя[8] Старого замку в Кам'янці на Поділлі. У 1555—1558 роках служив як найманець у пруському війську Альбрехта Ґоґенцолерна. 1556 року провів з братами поділ спадку батька. У 1558—1559 роках — командир власної корогви; брав участь у сутичках з турками біля м. Бару. У 1560–1562 роках брав участь у війні з Московією, командуючи корогвою зі 160 коней. У грудні 1563 з корогвою (200 вершників) прибув до Теребовлі з литовського фронту, служив два квартали до червня 1564 р. Новий лист, яким його 200-кінна корогва мала вирушати в похід, підписав 24 листопада 1565 на своїх маєтностях в Яблунові поблизу Теребовлі, була на службі до червня 1566 р., від березня 1566 р. мала 174 вершники[4].

З початку 1569 року був хмільницьким старостою (до складу староства входили одне місто, вісім сіл; у 1569—1570 pоках воно давало 1788 польських злотих річного доходу), з 1571-го — кам'янецьким (одне місто, 12 сіл; 1574 року записано дохід 3948 польських злотих).[4][9] Як польний коронний стражник охороняв Поділля, Руське воєводство від набігів татар.

Крім отриманого в спадок від батька Соколова з околицями (зокрема, Загайполе, або Зайполе), 14 серпня 1552 Сиґізмунд ІІ Авґуст надав йому «iure feudi» королівщини Яблунів, Вільховець, Тишківці в Галицькій землі. 7 квітня 1553 отримав дозвіл заснувати місто на терені села Яблунова з правом до двох ярмарків, близько —1555-го право на заснувати місто біля Тишківців. Після поділу спадку батька посідав частину містечка Сидорова, сіл Суходолу, Бабчинців, Ков'ячів, Боднарів[4], також був власником Крогульця[10], на викуп якого отримав згоду короля у квітні 1554. У Кам'янці мав двір на вулиці Татарській, який переказав йому ротмістр, стрийський староста Миколай Сенявський, в околицях міста посідав королівщину Сопухів. У 1555—1556 p. тримав у заставі за 1700 злотих місто Шарівку і село Колибани від теребовельського старости Бернарда Претвича. У червні 1564 королівська скарбниця заборгувала йому 11628 польських злотих, з яких невдовзі виплатила 1700, а решту суми трактували як короткочасову позику на війну, для чого заставили королівщини містечко Бірки (Borek[11])[4] і села Качова (Ходачків[12], нині Малий Ходачків), Дичків, Самолусківці, Красівка Теребовельського повіту, які 1565-го записали йому «голим доживоттям», вилучивши зі складу староства[4].

Написав дарчу та заснував протестантську біжницю в Кам'янці на Поділлі[13].

Помер між 2 травня і 19 червня[14] 1572[15] у Кракові[4], столиці Польського королівства (нині центрі Малопольського воєводства). Теодор Жихліньський стверджував, що він був похований у родинному гробівці в Золотому Потоку (Загайполю)[16] В костелі домініканів у Золотому Потоці йому була встановлена пам'ятна таблиця[17] з такою епітафією:
NICOLAO POTOCKI. Chmielnicensi & Camenecensi Praefecto. VIXI Gloriae satis, non mihi. REDDIDI Regi subiectionem, Patriae honorem, Familiae observantiam, Mortalitati pondus NUNC. Resurrectionem expecto, Spe animam pasco. O DEUS, Tutor non ultor. Sis precor creature.[18][19]

Родина

Близько 1550 р. одружився із Анною з Черміньських (пом. між 1579/1581[20][21].; за о. Каспером Нєсєцьким Т. І., Чермєнських) гербу Рамульт[22] (за Жихліньським, гербу Єліта[16]), дочкою кам'янецького писаря Анджея Чермі(є)нського, вдовою Себастьяна Ксьонжніцкого, дідичкою Панівців, Сутинівців (Шутнівців), Малиничів, Михалкова в околиці Кам'янця на Поділлі[4]. У шлюбі народилися:

  • Ян (пом. 1611) — генеральний подільський староста, брацлавський воєвода, кальвініст[23]
  • Анджей (пом. 1609) — ротмістр, кам'янецький каштелян, кальвініст[24]
  • Якуб (пом. 1613) — ротмістр, генеральний подільський староста, брацлавський воєвода, фундатор костелу домініканів в Єзуполі[25]
  • Миколай — ротмістр, йому була встановлено в бучацькому старому фарному костелі пам'ятний надгробок з епітафією[26], дружина — Гелена з Каліновських[27]
  • Стефан (бл. 1568 — 1631) — генеральний подільський староста, брацлавський воєвода, дідич Золотого Потоку, Бучача, Чорткова, Вербова[28], був кальвіністом[29], потім став римо-католиком[30]
  • Барбара — дружина хмільницького старости Якуба Струся[31]
  • Катажина — дружина галицького каштеляна Станіслава Волуцького (пом. 1619)[16]
  • Анна — дружина НН Куропатви[4].

Див. також

Примітки

  1. Skrzypecki, s. 13.
  2. Миколай Потоцький нар. 1517 пом. 2 травня 1572 // Сайт «Родовід».
  3. Mikołaj Potocki h. Pilawa (ID: dw.9759) (пол.)
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 4,6 4,7 4,8 Plewczyński, s. 103—105.
  5. Kowalska, H. Potocky Jakub h. Pilawa (zm. 1551) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 17—18. (пол.)
  6. Urban, W. Mężyk Stanisław z Putniowic, zwany Słabosz, h. Wieniawa // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1975. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 515—516. (пол.)
  7. Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 221.
  8. Також — шафар, лат. dispensator.
  9. У книзі Ярослава Стоцького, вочевидь, його помилково названо брацлавським воєводою; див.: Стоцький, Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — іл. — С. 39. — ISBN 966-7086-24-0.
  10. Skrzypecki, s. 14—15.
  11. Quirini-Popławski, R. Kościół parafialny p.w. Nawiedzenia Najśw. Panny Marii w Borkach Wielkich // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Belcaro, 2008. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 16. — S. 25. — ISBN 978-83-89273-56-7. (пол.)
  12. Люстрація королївщин в Руських землях Корони з р. 1570. Том VII // Жерела до історії України-Руси / упорядник Іван Крип'якевич. — Львів : НТШ, 1903. — C. 132—133, 360.
  13. Грушевський, М. Історія України-Руси. — К., 1995. — Т. VI. — С. 626.
  14. Skrzypecki, s. 15.
  15. Шаблон:УДРП
  16. 16,0 16,1 16,2 Żychliński, T. Potoccy herbu Pilawa // Złota ksiega szlachty polskiej. — Poznań, 1892. — Rocz. XIV. — S. 24—25. (пол.)
  17. Skrzypecki, s. 230.
  18. Zaucha, Т. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny i św. Szczepana pierwszego męczennika w Potoku Złotym // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — 508 il. — S. 214. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  19. Starovolscio, S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae, 1655. — S. 289. (лат.)
  20. Томаш Скшипецький подав таку дати її народження і смерти: 1525—1579/1580; див.: Skrzypecki, s. 15.
  21. У гербівнику Адама Бонєцького вона названа дружиною М. Потоцького 1577 р. (див.: Boniecki, A. Herbarz polski. — Warszawa, 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 362.), що, очевидно, є одруком.
  22. Niesiecki, K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 377. (пол.)
  23. Lipski, A. Potocki Jan h. Pilawa (ok. 1552—1611) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVIII/1. — S. 24—28. (пол.)
  24. Lipski, A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609) // Polski Słownik Biograficzny. 1983. — T. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 769–770. (пол.)
  25. Lipski, A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVIII. — S. 18—21. (пол.)
  26. Barącz, s. 89.
  27. Niesiecki, К. Korona polska… — T. 3. — S. 686.
  28. Lipski, A. Potocki Stefan h. Pilawa (ok. 1568—1631) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVIII. — S. 173—176. (пол.)
  29. Skrzypecki, s. 17.
  30. Stolarski, P. Friars on the Frontier: Catholic Renewal and the Dominican Order in Southeastern Poland, 1594—1648… — P. 196. (англ.)
  31. Іноді — Якуба Труся (див.: Niesiecki, К. Korona polska… — T. 3. — S. 686.), що було, напевне, одруком.

Джерела

Посилання

Зауваги