Миколай Бучацький-Творовський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, урядник
Миколай Бучацький-Творовський
Інші імена: Миколай Творовський з Бучача, Mikołaj Buczacki-Tworowski
Народження: бл. 1530 або 1549
Смерть: до 19.05.1595
Громадянство: Річ Посполита Herb Polska (Alex K).svg
Родина: батько — Ян Творовський (Бучацький) або його син Ян, матір — Катажина з Бучацьких, або Анна з Баворовських, дружина — Анна Маґдалена з Радзивілів, НН. Баворовська, діти — Ян Кшиштоф, Єжи Войцех, Зофія, Ельжбета, Катажина, зять — Анджей Потоцький
Освіта: ймовірно, в Европі
Робота: староста барський, кам'янецький; підкоморій подільський
Військова служба: королівський ротмістр
Політична діяльність: учасник сеймиків
Примітки: католик, потім — кальвініст

Миколай Бучацький-Творовський, або Миколай Творовський з Бучача (пол. Mikołaj Buczacki-Tworowski; бл. 1530 або 1549 — до 19 травня 1595) — польський шляхтич гербу Пилява, урядник Речі Посполитої, дідич маєтностей на Тернопільщині. Спочатку католик, потім кальвініст, швагро князя Миколая-Христофора Радзивіла «Сирітки».

Життєпис

Варіант гербу Срібна Пилява

Миколай Бучацький-Творовський народився, за одними даними, близько 1530 року[Джерело?], за іншими, близько 1549-го[1]. За даними польського геральдиста Адама Бонецького, був сином воєводича Яна Бучацького-Творовського та його дружини Катажини з Баранова, внуком подільського воєводи Яна Творовського (Бучацького).[2] Садок Баронч стверджував, що він — син польного гетьмана коронного, воєводи подільського, дідича Бучача Яна Творовського (Бучацького)[3] та його дружини Катажини з Бучацьких[4] гербу Абданк — дочки руського воєводи Якуба Бучацького. Каспер Несецький називав його матір'ю в І томі праці «Korona polska…» Анну з Баворовських — дочку коронного писаря Вацлава та його дружини Катажини Коляновської гербу Богорія[5], дідички на Іванці[6].

Був добре освіченим[3], навчався, ймовірно, у Європі або в Польщі. Перейшов з католицького обряду на кальвінський. Був дідичем Бучача, в старий фарний костел у цьому місті він віддав для користування кальвіністам, і храм став кальвінським збором.

Знак кальвіністів

31 липня 1572 як представник Кам'янецької землі, посідаючи уряд підкоморія кам'янецького, в Глинянах брав участь в Глинянській конфедерації Руського та Подільського воєводств[7].

За хронікою Алессандро Ґваньїні, після нападу у квітні 1572 татари під проводом Бакая і Сіхози, які дійшли до околиць Бара, спалили десяток містечок і сіл, він (згаданий як кам'янецький підкоморій і барський староста) «потріпав» їх на зворотном шляху[8]. Іван Підкова десь наприкінці 1577 — на початку 1578-го приїхав до Бару та привіз від молдавських бояр два листи, в яких ті просили князя Василя-Костянтина Острозького і старосту надати допомогу Підкові. Староста під час перемовин, зокрема, сказав, що він хотів би її надати, але оскільки між Польщею та турками діяв мирний договір, то він не може перевищити своїх повноважень й має звернутись до короля. При цьому попросив Підкову покинути місто, щоб той не видав себе, що, своєю чергою, могло викликати підозри в Молдавії[9]. У 1580-х закінчили перебудову Бучацького замку[10], очевидно, його та дружини коштом.

12 березня 1591 підписав ухвалу Галицького сеймику[11]. 31 липня 1592 як представних Поділля був присутній на Галицькому сеймику[12].

Помер до 19 травня 1595[13]. Правдоподібно, був похований у крипті колишнього фарного костелу в Бучачі.

Уряди (посади), маєтності

Посідав уряд барського старости. За М. Грушевським, 1570 року отримав «до королівської волі» (ad beneplacitum), 1571 — дожиттєво[14], 1588 відступив уряд[2], мотивуючи це тим, що, втративши руку, хворів. Мав намір обмінятися урядами з тлумацьким старостою Миколаєм Гербуртом, отримали на це дозвіл короля. Однак обмін не відбувся[14], за припущенням Грушевського, продав староство Станіславі Ґольському[15].

Також був підкоморієм подільським (кам'янецьким). 1586 року набув Опатів[2].

Сім'я

Портрет Анни Магдалени з князів Радзивілів, 1758

За даними Адама Бонєцького, одружувався один раз[2], о. С. Баронч стверджував, що був одружений двічі[3].

Перша дружина — дочка маршалка і великого канцлера литовського Миколая Христофора Радзивілла (Чорного) (на той час покійного) Анна Магдалена[3] — рідна сестра другої дружини польського державного діяча Яна Замойського Кристини (1553, Замок у Цмелюві[16]28 жовтня 1590)[17]. Заручини відбулись, коли Анні було 8 років, шлюб уклали 1570-го (з третьої спроби), була похована в Бучачі[18], очевидно, у крипті кальвінського збору. Діти:

  • Ян Кшиштоф
  • Єжи Войцех[19][20]
  • Зофія, можливо, дружина кальвініста, дідича Поморян Кшиштофа Сененського[21]
  • Теофіля
  • Катажина — друга[22] дружина кам'янецького каштелянa Анджея Потоцького[23]; за даними кс. С. Баронча, дитина другої дружини — з Баворовських (ім'я невідоме)[3]
  • Ельжбета[24].

Примітки

  1. Mikolaj Buczacki-Tworowski h. Pilawa (ID: 2.581.21).
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Boniecki, A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 2. — S. 221.
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 Barącz, s. 46.
  4. Barącz, s. 45.
  5. Niesiecki, К. Korona polska… — T. 2. — S. 557.
  6. Niesiecki, K. Korona polska… — T. 1. — Cz. 2. — S. 53.
  7. Akta grodskie i ziemskie… — T. XX. — S. 3.
  8. Вирський, Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.). — С. 112 прим.
  9. Яворницький, Д. Історія запорозьких козаків. — К., 1990. — Т. 2. — С. 35.
  10. Станкевич, М. Бучач та околиці. — Львів, 2010. — С. 19.
  11. Akta grodskie i ziemskie… — T. XXIV. — S. 10.
  12. Akta grodskie i ziemskie… — T. XXIV. — S. 12.
  13. Urzędnicy podolscy XIV–XVIII wieków… — S. 95.
  14. 14,0 14,1 Грушевський, М. Барське староство. — 1894. — С. 107.
  15. Грушевський, с. 108.
  16. Radziwillowie.2 (пол.), (англ.)
  17. Icones familiae ducalis Radivilianae ex originalibus. — Nesvisii, 1758.
  18. Kotłubaj, E. Galerja Nieświeżska portretów Radziwiłłowskich. — Wilno, 1857. — S. 245.
  19. Barącz, s. 47.
  20. Про синів говорять і Бонецький, і Баронч.
  21. Kaniewska, I. Sienieński Krzysztof h. Dębno (zm. po 1627) // Polski Słownik Biograficzny. — 1984. — T. XXVII. — S. 190.
  22. Lipski, A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553—1609) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII. — S. 770.
  23. Boniecki, A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 2. — S. 222.
  24. Boniecki, A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 2. — S. 221—222.

Джерела, література

Посилання

Зауваги

Шаблон:Помилки

Information icon4.svg