Мелетій Дуткевич

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Фотограф, інженер-хімік
Мелетій Дуткевич
Инші імена: Melecjusz Dutkiewicz
Народження: 1836
с. Солуків, нині Долинського району, Івано-Франківська область, Україна
Смерть: початок 1897
м. Варшава, нині Польща
Громадянство: size Австрійська імперіяsize Австро-Угорщина
Родина: батько — о. Микола, дружина — Розина з Буллінів, кілька дітей, зокрема, син Олександр
Освіта: Бучацька василіянська гімназія, цісарсько-королівський політехнічний інститут у Відні
Робота: фотограф, власник фотографічного закладу
Творчість: світлини, колекція кактусів та інших рослин
Відзнаки: золотий хрест заслуги, золота медаль короля Швеції Карла XV
Примітки: за феноменальну пам'ять та різносторонню обізнаність називали його живою енциклопедією

Мелетій Дуткевич (1836, с. Солуків, нині Україна — початок 1897, Варшава, нині Польща) — український та польський світляр (фотограф), інженер-хімік, освітянин, ботанік-любитель, придворний світляр шведського короля Карла XV. За феноменальну пам'ять та різносторонню обізнаність його називали живою енциклопедією.

Життєпис

Гелена Моджеєвська, бл. 1879 року

Мелетій Дуткевич народився 1836 року в селі Солукові[1][2] Станиславівського округу[3] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Долинського району Івано-Франківської області, Україна) в родині унійного (греко-католицького) священика[1]. Батько — о. Микола (1806—8.1.1884, Єрмаківка) був адміністратором (1833—1836) та парохом (1836—1849) у Солукові, потім — парохом (1849—1884) у с. Єрмаківці[4] (нині с. Гермаківка в околиці Борщова). Правдоподібно, братом Мелетія був[5] Петро Дуткевич (1838, Солуків –?), професор математики та природничих наук, викладач Бережанської гімназії[6]. Не виключено, що його родичем міг бути[5] перший коломийський[7] світляр Юліян Дуткевич (Juliusz Dutkiewicz)[8].

Мелетій Дуткевич закінчив Бучацьку гімназію, що діяла при місцевому монастирі отців Василіян, потім – цісарсько-королівський політехнічний інститут у Відні (з 1872 року — Вища технічна школа, нині Віденський технічний університет). Алєксандер Каролі (Aleksander Karoli) стверджував, що після закінчення гімназії М. Дуткевич поїхав до Відня, де 1855 року вступив на природничо-хімічний відділ місцевої політехніки, яку закінчив через три роки[9]. За даними Алєксандера Мацєші (Aleksander Maciesza), коли Мелетієві було 17 років, він 1853 року вступив до Вищої технічної школи у Відні, яку закінчив 1858-го[1]. Потім певний час працював на посаді професора Віденської реальної школи. Однак він не бачив себе в майбутньому освітянином, а після того, як познайомиався у Відні з бельгійцем ван Монкховеном (van Monckhoven), відданим прихильником світлин[9], який невдовзі став відомим винахідником, реформатором та підприємцем у цій галузі, Дуткевич вирішив присвятити себе знимкуванню. Для цього почав працювати у відомому віденському фотозакладі Людвіґа Анґерера (Ludwig Angerer), що мав титул надвірного фотоательє, де невдовзі завдяки здібностям став головним помічником власника, який посвячував його у тонкощі справи.

На межі 1850-х та 1860-х років бував в околиці Татр, де близько 1862 року на доручення Людвіґа Анґерера мав виконати серію світлин з місцевими гірськими краєвидами[10].

1861 року на пропозицію короля Швеції Карла XV Людвіґ Анґерер скерував Дуткевича до Стокгольму, де той протягом року знимкував королівський двір, його мешканців та гостей, різноманітні заходи, що там відбувалися. Як знак вдячности король подарував Дуткевичу золоту медаль. Після повернення до Відня отримав завдання зробити світлини у Татрах, Бескидах. Його роботи були якісними, на рівні кращих єверопейських зразків.

1865 року варшавський фотограф Карл Баєр (Karl Beyer), якого вважають батьком польської світлини, переконав Дуткевича переїхати до цього міста пропозицією посади головного помічника та керівника технічної частини у своїй фірмі. Тут Мелетій познайомився з бароном Кльохом, який працював у Баєра[11]. Невдовзі вони відкрили новий фотографічний заклад під назвою «Kloch i Dutkiewicz» у колишньому домі Ґродзіцького на Краківському передмісті[12]. Пізніше Дуткевич кілька разів відкривав у Варшаві фабрику емульсійних бромо-желатинових кліше, однак, незважаючи на випуск якісної продукції, вона не витримувала конкуренції з уже діючими закладами в Европі[13].

У 1860-х роках зробив фотолітографію з подарованого 1863 року Василем Білозерським львівському Народному дому уривку автографа поеми Тараса Шевченка «Єретик» (рядки 1—95)[14]

1867 року фірма «Kloch i Dutkiewicz» отримала почесну відзнаку на загальній виставці у Парижі, а 1879 року — на виставці у Відні. 1874-го Мелетій Дуткевич отримав від цісаря золотий хрест заслуги за подарований Францу Йозефові альбом про Миколая Коперника.

Мав феноменальну пам'ять. Цікавився природничими науками, зокрема, ботанікою, у власній теплиці мав збірку кактусів та інші рослини.

Помер на початку 1897 року у місті Варшаві (нині столиця Польщі).

Сім'я

Залишив дружину[13] — Розину з Буллінів[15] — та кілька дітей, місце поховання поки невідоме. Одним з його синів був Олександр (1869, Варшава — після 1937), який 1890 року став підданим Російської імперії, 1896-го закінчив гірничий інститут, працював у структурі Гірничого управління Південної Росії, 1897-го був відряджений на Александрівський Південно-Російський завод, з 1903 року працював на залізо- та кам'яновугільних рудниках Мини Копилова тощо; нагороджений орденом Святого Станіслава 3 ступеня за участь у боротьбі з епідемією чуми в Маньчжурії; 1937 року арештований. Його дружиною була Александра Копилова (1881–?), дочка катеринославського (нині м. Дніпро) купця 1-ї гільдії, гірничого промисловця Мини Копилова. Один з їх синів Георгій (1907—1937) став геологом-стратиграфом, доктором геолого-мінералогічних наук, був розстріляний більшовиками[15].

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Maciesza, s. 15.
  2. У друкованій праці Александера Каролі, вочевидь, помилково стверджується, що Мелетій Дуткевич народився в місті Сулатові у Галичині → див.: Karoli A. Wspomnienie o śp. Melecjuszu Dutkiewiczu… — S. 448; не виключено, що це — помилка друкарів.
  3. Galicja pod względem topograficzno-geograficzno-historycznym / skreslona przez Hipolita Stupnickiego. Z mapą. — Lwów : nakładem autora, Drukarnia Zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1849. — S. 76—77. (пол.)
  4. Dutkevyč Mykola // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 101. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. 5,0 5,1
  6. Spis nauczycieli w latach 1850—1894 // Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Przemyślu za rok szkolny 1894. — S. 94. (пол.)
  7. У мережу виклали унікальні світлини Коломиї 1880 року (фото) // ДзеркалоMedia. — 2017. — 11 травня.
  8. Ї. — 2010. — Ч. 62.
  9. 9,0 9,1 Karoli, s. 448.
  10. Siarzewski, W. Od dagerotypu do fotopocztówki // Zeszyty Tatrzańskie. — Zakopane : Tatrzański Park Narodowy, 2013. — № 4 : Materiały z sesji popularnonaukowej. Zakopane 18–19 października 2013. — S. 17—18. — ISBN 978-83-61788-79-9, ISBN 978-83-61788-50-8 (dla serii). (пол.)
  11. Karoli, s. 449.
  12. Karoli, s. 450.
  13. 13,0 13,1 Karoli, s. 451.
  14. Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837—1847. — С. 287—296.
  15. 15,0 15,1 Горное профессиональное сообщество дореволюционной России. (рос.)

Джерела

  • Burdowicz-Nowicka, M. Melecjusz Dutkiewicz 1836—1897 // Foto. Warszawa, 1993. — № 10. (пол.)
  • Karoli, A. Wspomnienie o śp. Melecjuszu Dutkiewiczu // Światło. — 1899. — № 10. — S. 448—452. (пол.)
  • Maciesza, A. Dutkiewicz Melecjusz (†1897) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1948. — T. VI. — S. 15. (пол.)

Зауваги