Марія Могила

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Благодійниця, дідичка
Марія Могила-Потоцька
Maria Mohyla.jpg
Інші імена: Марія Амалія Могилянка
Псевдо: Добра Домна[1]
Народження: бл. 1591
Смерть: не раніше надвечір'я Святого Валентина 1643 р.
Громадянство: Молдавське князівство → Річ Посполита
Родина: батько — Єремія Могила, матір — Єлизавета з Катаратос-Лозінських, чоловіки — Стефан Потоцький, Миколай Фірлей, діти — Пйотр, Павел, Ян, Катажина, Анна, Зофія (с. Вікторія), зять — Януш Радзивіл, сестри — Раїна (Вишневецька), Анна, Катерина (Корецька), небіж — Єремія Вишневецький
Громадська діяльність: благодійниця
Примітки: молдованка, православна, улюбленою резиденцією чоловіка був Золотий Потік

Марія Потоцька[2], іноді Марія Могилівна[3] (пол. Maria Amalia Mohylanka, рум. Maria Movilă, бл. 1590/1591 — не раніше надвечір'я Святого Валентина 1643) — представниця молдовського княжого роду Могил, дочка господаря Молдавського князівства Єремії Могили та його дружини Єлизавети Катаратос-Лозінської, сестра Раїни Вишневецької та Анни, дружини Станіслава «Ревери» Потоцького, двоюрідна сестра Митрополита Київського Петра Могили. Благодійниця, сприяла будівництву та перебудові кількох храмів та монастирів на Бучаччині.

Життєпис

Варіант гербу Могила

Точна дата народження невідома (є дати 1590[4], бл. 1591[5], 1591[6][7]). Її батьком був господар Молдавського князівства Єремія Могила (бл.1555—1606), якого підтримувала Річ Посполита у намаганні позбутися турецького домінування[8]. 19 серпня 1591 вимушено покинув Молдову[9], його у своїх маєтностях прийняв коронний підчаший Ян Остроруг[10]. Батько на сеймі в червні 1592 також отримав шляхетство Речі Посполитої[9][11]. Матір'ю була дружина батька (з бл. 1587 р.) Єлизавета, дочка Георгіоса Катаратоса[12], представника грецької колонії купців у м. Хотині на Буковині, який одружився з Кристиною, дідичкою села Лозна (Lozna) в околиці м. Дорогоя (нині в повіті Ботошани). Він 1578 р. був ключником та отримав від господаря Петру Кульгавого село (Julenții) над Прутом, а невдовзі переїхав «на Русь», де виступав як «Лозінський» та був посередником між зятем та польською шляхтою[9]. Марія була молодшою сестрою Раїни[13], благодійниці, матері Єремії Вишневецького, старшою — Анни, Катерини, мала братів Костянтина, Олександра, Богдана.

Після смерті батька (10 серпня 1606, м. Ясси[14]) мати всіма силами намагалася зберегти престол Молдови за своїми синами. Для надання військової підтримки вона залучила трьох своїх зятів — Стефана Потоцького, князів Михайла Вишневецького і Самійла Корецького. Перед молдовським походом 1612 р. війська під командуванням С. Потоцького (в поході зазнав поразки, потрапив у полон) через загрозу ймовірного нападу татар чи інших ворогів на недобудований замок у Золотому Потоці[15] Марія перевезла родинну скарбницю з більш як 70 тисячами золотих, дорогоцінностями (разом зі скарбом лоґофетової Олени Мавроїни (десь з 1615 р. дружини галицького підчашого Єжи Дидинського[16]) — вартістю близько 1 мільйона злотих[17]) із замку у Золотому Потоці до замку в Підгайцях, що належав чоловіку племінниці Анни — колишньому галицькому каштеляну, а тоді час руському воєводі Станіславові Ґольському (пом. 1612), який став гарантом повернення скарбу. Після смерті С. Ґольського, другого заміжжя Анни Потоцької новим власником замку став Ян Ґольський (пом. 1613) — рідний брат С. Ґольського, який відмовився віддавати скарб, як і його дружина (невдовзі вдова) Зофія Ґольська із Замехова (пізніше Лянцкоронська, Тишкевич). Це призвело до судових процесів (тривали майже 30 років, отримали в тодішній Речі Посполитій значний резонанс). Зокрема, Марія в червні 1613 засвідчила в гродському суді Галича, що відвезла до «склепів» Підгаєцького замку своє майно та замкнула їх на колодки, які застала розбитими[18]. Повернувшись з полону, через деякий час, 1618 р. С. Потоцький узяв в облогу Підгайці. Для погашення вартості пропалого скарбу від З. Ґольської до Потоцьких перейшли міста Бучач, Чортків, Вербів, 23 села «бучацького ключа», срібла, клейнодів на 20 тисяч злотих.

Разом із сестрою Анною їздила до Відня зустрічати, а потім супроводжувати в дорозі до Польщі Цецилію Ренату — дочку правителя Священної Римської імперії Фердинанда II, заручену з королем Польщі Владиславом IV Вазою[19].

Після смерті С. Потоцького вдруге вийшла заміж — за маршалка Коронного трибуналу Миколая Фірлея (15881635), для якого це теж був другий шлюб[20][21]. Д-р Антоній Роллє подав відомості, що незважаючи на це заміжжя, мешкала вона в Кам'янці на Поділлі поблизу дочки-черниці[22]. Владислав Лозінський стверджував, що вона вийшла заміж утретє — за князя Костянтина Вишневецького[23].

За о. С. Барончем, померла не раніше надвечір'я Святого Валентина (бл. 10 лютого) 1643 р.[24] Є й інші дати; за одними даними, це трапилося 1638[14], а саме 10 грудня[25] у Варшаві[26], за іншими — після 1642[27][28].

Фундації

Разом з чоловіком надавала кошти:

  • на розбудову міста Золотого Потоку, зведення місцевого замку
  • для перебудови на магнатські резиденції замків у Бучачі, Чорткові, де також надавала кошти для розбудови міст
  • надавала щедрі пожертви Жизномирському монастирю поблизу Бучача, Скиту Манявському,
  • разом з чоловіком були благодійниками будівництва церкви святого Миколая у Бучачі, якій вона також надала ікону Богородиці, що (малоймовірно) перебуває там донині
  • на будівництво церкви Пресвятої Трійці (не збереглася, розібрана близько 1808 р. після того, як її викупив дідич Медведівців Станіслав Пєньчиковський) та монастиря василіян (православних), розташовувалася на тодішньому передмісті Бучача Нагірянці; 1612 р.[1]
  • у Кам'янці на Поділлі передала свій будинок ченцям-домініканам для облаштування ними монастиря
  • у надвечір'я Святого Валентина 1643 р. у львівському замку[29] записала дарчу в сумі 2000 злотих під 8 % річних для фарного костелу в Бучачі (настоятель храму — кс. Броновскі).[24]

Шлюби, діти

Ймовірний портрет Марії Могилівни

У шлюбі з Стефаном Потоцьким (весілля чи шлюб відбулися 1606 р. в Молдавії) народилися:

  • Катажина (бл. 1616—1642) — дружина (з 1638) кн. Януша Радзивіла (відома своєю вродою[30])
  • Анна (?—1695) — дружина брацлавського воєводи Домініка Александера Казановського, литовського підскарбія Богуслава Слушки, київського воєводи Міхала Єжи Станіславського
  • Пйотр (1612[31]—1647[32]/1648) — снятинський староста
  • Павел (?—1674/1675) — дідич Чорткова, кам'янецький каштелян, історик
  • Ян (1616/1618[33]—1675[34]) — дідич, зокрема, Золотого Потоку, Бучача, брацлавський воєвода
  • Зофія (в чернецтві Вікторія[35], 1618[31]—?) — черниця, засновниця (абатиса[36]) римо-католицького домініканського монастиря в Кам'янці-Подільському[35].

Світлини

Примітки

  1. 1,0 1,1 Боднарук, І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 69. — (Український архів, т. XXVII).
  2. У давніших польськомовних джерела — Marya Mohylanka.
  3. Лукань, Р. Причинки до історії Бучацьких шкіл, ЗЧСВВ. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 756.
  4. Raimar, W. Ahnentafel von König Ludwig II. von Bayern. — 1997. — S. 27, 163. (нім.)
  5. Kalendarz Ilustrowanego kuryera codziennego na rok 1938.
  6. Stefan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: 5.731.272). (пол.))
  7. Є також дата 1570 (див.: Czyż, A. S., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — Zeszyt 3. — 118 il. — S. 15. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)), очевидно, помилкова.
  8. Mohiła (Moghilǎ, Movilā) Jeremiasz h. własnego (ok. 1555—1606) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1976. — T. XXI/3, zeszyt 90. — S. 564.
  9. 9,0 9,1 9,2 Mohiła (Moghilǎ, Movilā) Jeremiasz h. własnego… — S. 565.
  10. Dworzaczek, W. Ostroróg Jan h. Nałęcz (1565–1622) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 507.
  11. Давніше фігурувала цифра 1593; див.: Dr Antoni J. Zameczki podolskie na kresach multańskich. — Warszawa : nakładem Gebethnera i Wolffa, 1880. — T. III : Żwaniec, Paniowce, Czarnokozińce, Bar, Mohylów, Szarogród. — S. 201.
  12. В Адама Бонєцького фігурує як Tomasz Csomorthany; див.: Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa, 1913. — Cz. 1. — T. 16. — S. 49.
  13. Dr Antoni J, s. 202.
  14. 14,0 14,1 Mohiła (Moghilǎ, Movilā) Jeremiasz h. własnego… — S. 568.
  15. Skrzypecki, s. 31.
  16. Łoziński, t. 2, s. 86.
  17. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, 1996. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 402 il. — S. 158. — ISBN 83-85739-34-3.
  18. Łoziński, t. 2, s. 72.
  19. Niesiecki, t. 3, s. 289—290.
  20. Lepszy, K. Firlej Mikołaj (1588—1636) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VII/1, zeszyt 31. — S. 15.
  21. Відомості про їх дітей відсутні, правдоподібно, їх не мали.
  22. Dr Antoni J. Zameczki podolskie na kresach multańskich. — T. III. — S. 83–84.
  23. Łoziński, t. 2, s. 96—97.
  24. 24,0 24,1 Barącz, s. 89.
  25. Czyż, Gutowski, s. 15.
  26. Mushati family (пол.), (англ.)
  27. Firlejowie (02) (пол.)
  28. Potoccy (03) (пол.)
  29. Тоді у місті були два замки — Високий і Низький.
  30. Wasiliewski, T. Radziwiłł Janusz h. Trąby (1612—1655) // Polski Słownik Biograficzny. — 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 208—215.
  31. 31,0 31,1 Skrzypecki, s. .
  32. Там само. — S. 231.
  33. Там само. — S. 40.
  34. Там само. — S. 62.
  35. 35,0 35,1 Barącz, s. 52.
  36. Lipski, s. 176.

Джерела

Посилання

Зауваги

Першу версію цієї статті започаткував Дмитро Лоґуш.