Мартин Чурило

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, військовик
Мартин Чурило
Смерть: після 1589
Родина: батько — Микола
Робота: королівський придворний, дідич
Військова служба: коронний ротмістр

Мартин Чурило гербу Корчак (пол. Czuryło Marcin; ? — після 1589) — шляхтич руського походження, відомий військовик, ротмістр, дідич маєтностей на теренах нинішньої Тернопільщини.

Життєпис

Невідомо, коли народився Мартин Чурило; можна припустити, що не пізніше кінця першої половини XVI ст.

Його батьком, на думку Анни Дембіньскої, був Микола Чурило, син перемиського каштеляна Андрія[1]. За Станіславом Бжезіньским, перемиський каштелян Андрій Чурило (бл.1460—1534) — бурґграф Кракова, сяніцький стольник, син галицького підкоморія Андрія Чурила, відзначився у війнах проти московитів, державив королівщину Неполомиці, керував жупами в м. Бохні та околицях. Також дослідник стверджував, що Мартин був сином каштеляна Андрія, одружився з Катажиною з Гербуртів та як ротмістр воював проти татар та під командуванням Миколая Мелецького[2]. Каспер Нєсєцкий раніше припускав, що Мартин міг бути сином перемиського каштеляна Андрія Чурила[3]. За даними Адама Бонєцкого: батьком Мартина був Микола Чурило, другий син перемиського каштеляна Андрія, а матір'ю — дружина Миколи Чурила Катажина з Гербуртів, сестра Миколая Гербурта-Одновського, краківського воєводи[4], львівського старости[5]. Натомість раніше К. Нєсєцкий стверджував, що нею була Реґіна з Ліґензів[6].

1564 року командував коронною надвірною ротою (60 коней) в Литві разом з Миколою Чурилом. 1569 року записаний у військах великого гетьмана коронного Єжи Язловецького на прикордонні Руського та Подільського воєводств. Командував ротою вершників з 50 коней[1]. Відзначився у битвах проти татар та волохів під командуванням великого гетьмана коронного Миколая Мелецького[3]. 1587 року на конвокаційному сеймі отримав ранг ротмістра[1].

Мартин був дідичем Стоянців у Перемиській землі (зокрема, 1589 року), придворним короля, зокрема, 1583-го. 1579 року за бойові заслуги під Полоцьком отримав села Оришківці та, очевидно Гадинківці[7] у Теребовельському повіті Галицької землі.

Точна дата його смерти невідома.

Сім'я

Був одружений з Анною, дочкою коронного гетьмана Єжи Язловецького. Діти[8]:

  • Юрій — посідач Гадинківців та Оришківців, дружина Зофія Фредро
  • Миколай — сяніцький стольник
  • Мартин, дружини — радомська каштелянка Барбара Фірлей, Христина Святополк-Болестрашицька (гербу Лис[9])
  • Андрій — галицький підчаший, дружина — Маріанна Пшерембська
  • Анна — дружина Станіслава Кашовського, Яна Одживольського
  • Катерина — дружина Станіслава Куната, Яна Богуша.

Хтось із представників родини Ґольських 1612 року з усіма всіма його дітьми мав процеc у суді.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Dembińska, s. 374.
  2. Brzeziński, S. Czuryło Andrzej ze Stojanic (ok. 1460—1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 373—374.
  3. 3,0 3,1 Niesiecki, K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 389.
  4. Boniecki, s. 35.
  5. Boniecki, A. Herbarz polski. — Warszawa, 1904. — Cz. 1. — T. 7. — S. 257.
  6. Niesiecki, К. Korona Polska… — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 107.
  7. Бонєцкий в одному місці вказав, що його син Юрій посідав Гадинківці та Оришківці; він та Дембіньска також ствердили, що мова про с. Гориньківці (Horyńkowce), але ця назва села, правдоподібно, помилкова.
  8. Правдоподібно, К. Несецький згадав про 3-х його синів, зокрема, Юрія, Мартина.
  9. Boniecki, A. Herbarz polski. — 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 375.

Джерела

  • Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 35—36. (пол.)
  • Dembińska, A. Czuryło Marcin, h. Korczak // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 374. (пол.)

Посилання

Зауваги