Мартин Твардовський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Особа

Мартин Твардовський[1] (пол. Marcin Twardowski, ? — після 1772) — майстер виробів з дерева (столяр, різьбяр) та, ймовірно, каменю, представник львівської барокової школи[1], відомий у джерелах як «сницар микулинецький».

Життєпис

На думку Олени Бакович, майстер був представником Микулинецької скульптурної школи[1]. Наразі про життєпис майстра є дуже обмежені відомости, невідомо ні дати, ні місця народження, смерти та поховання, як і про його національність та віросповідання. В українській літературі він згадується як Мартин Твардовський, у польськомовній — як Marcin Twardowski (кожна з версій має як право на існування, так і не може вказати нічого детального про особистість майстра). Обґрунтовано можна припустити, що він міг навчатися у доволі вправних майстрів.

Польський мистецтвознавець Збіґнєв Горнунґ (Zbigniew Hornung) уважав, що Мартин Твардовський був за фахом радше столярем[2], інший дослідник – д-р Ян Островський (директор Музею на Вавелі) – що насамперед столярем та орнаментальним різьбярем[3]. За Горнунґом, 6 листопада 1771 року майстер отримав 650 злотих за виконаний ним табернакль, а наступного року аванс за певні роботи для монастирської церкви Чесного і животворящого Хреста в Бучачі фундації Миколи Василя Потоцького[2]. Укладачі видання «Історія релігій в Україні. Науковий щорічник» стверджували, що він, очевидно, як інші провінційні різьбярі (наприклад, Кароль Бужиньський) за рівнем майстерності не міг зрівнятися з провідними майстрами львівської скульптурної школи, але у своїй творчості активно використовував окремі прийоми з арсеналу засобів своїх знаменитих колег[4].

Роботи

внутрішній балкон у колишньому костелі в Підгірцях

Відомо, що Мартин Твардовський виконав наступні роботи:

  • розп'яття, капітелі пілястр, проповідальниця (амвон) з рокайлевими орнаментами[5], табернакль, сповідальниці («конфесьйонали»), лавки, рамки ікон, свічники, внутрішній балкон для костелу святого Йосипа (нині греко-католицька церква святого Миколая Чарнецького та Новомучеників УГКЦ, село Підгірці, околиці Бродів, Львівщина), 1761—1765[6]
  • предмети (табернакль, сповідальниці[7]) для церкви Чесного і животворящого Хреста монастиря оо. Василіян у Бучачі[3], 1771—1772 роки[7].

Приписувані

  • Свого часу Збіґнєв Горнунґ уважав його автором різьблених фігур у вівтарях костелу Пресвятої Трійці в м. Микулинцях, однак уважаючи їх «невідповідними» (пол. nieudolne). Верифікацію (перевірність) цього твердження затруднює брак творів майстра, з якими можна було б їх порівняти. Правдоподібність цієї версії припускав д-р Ян К. Островський[7] (польський мистецтвознавець, директор Музею на Вавелі), який також стверджував, що композиція статуй святої Анни у головному вівтарі, яка 1995 року, зокрема, перебувала в Олеській філії Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького[8] та на третьому ярусі головного фасаду храму є ідентичною і повторює мистецьке рішення, яке використовували в композиціях «бучацького кола»[9]
  • польський мистецтвзнавець Адам Бохнак приписував йому авторство проповідальниці в костелі Пресвятої Трійці в Микулинцях[10]

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Бакович, О. Майстри сакрального образотворчого мистецтва Західного Поділля другої половини XVIII століття // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія Мистецтвознавство / редкол.: М. Є. Станкевич, О. М. Голубець, Л. А. Кондрацька [та ін.] ; голов. ред. О. С. Смоляк. — Тернопіль : ТНПУ, 2014. — Вип. 1. — С. 223.
  2. 2,0 2,1 Wrocławskie Towarzystwo Naukowe. Rozprawy Komisji Historii Sztuki. – Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1973. – T. 9–10 (Majster Pinsel snycerz. Karta z dziejów polskiej rzeźby rokokowej. – Wrocław, 1976. – 196 s., 175 il.). – S. 128–133.
  3. 3,0 3,1 Ostrowski, J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — 364 il. — S. 98. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
  4. Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. – Львів : Інститут релігієзнавства (Львівський музей історії релігії), Інститут української археографії НАНУ (Львівське відділення), Інститут філософії НАНУ, Відділення релігієзнавства, Логос 2007. – Кн. 1.
  5. Ostrowski, J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach. — T. 1. — S. 95.
  6. Там само. — S. 90—91.
  7. 7,0 7,1 7,2 Ostrowski, J. K. Kościół p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 62—63. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  8. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — il. 157.
  9. Ostrowski, J. K. Z problematyki warsztatowej i atrybucyjnej rzeźby lwowskiej w. XVIII // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1994. — № 1. — S. 80. (пол.)
  10. Adam Bochnak. Fotografie 5. (пол.)