Мартин Балюта

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Священик, громадський діяч
о. Мартин Балюта
Народження: 1882
Смерть: 7.1.1944 </br>правдоподібно, у с. Гута Пеняцька, нині Бродівського району Львівської області, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща
Родина: одружений, мав сина, небога — Ольга Руденська
Освіта: Львівська генеральна греко-католицька духовна семінарія, ц.-к. Краківське всеучилище
Духовне служіння: підкамінський декан і віце-декан; парох, сотрудник, завідатель парафій
Громадська діяльність: москвофіл

о. Мартин Балюта (1882 — 7 січня 1944, правдоподібно, с. Гута Пеняцька в околиці Бродів, нині Україна) — український священик (УГКЦ), релігійний та громадський діяч-москвофіл, освітянин, жертва більшовицького терору.

Життєпис

Народився 1882 року[1].

Скерований Станиславівською єпархією, вивчав богослов'я у Львівській генеральній греко-католицькій семінарії, де 1901 р. закінчив І курс[2], після її закриття — у ц.-к. Краківському всеучилищі, де 1902 р. закінчив ІІ курс[3], потім знову у Львівській генеральній семінарії, де 1903 р. закінчив ІІІ курс[4], 1904 — ІV[5].

Висвячений 1905 р.[1] після того, як отримав дозвіл на служіння у Львівській архиєпархії[6]. У 1905—1911 — сотрудник на парафії в с. Попівцях Бродівського деканату (за Шематизмами — Залозецького[7]); парох у с. Панасівці Зборівського деканату (1911—1920) та Ясенові Бродівського деканату (1920—1944), завідатель парафії у с. Дуб'є Бродівського деканату (бл. 1924—1926). Був підкамінським віце-деканом (бл. 1930 — бл. 1939)[1], потім — деканом[8].

4 березня 1929 брав участь у зборах повітової філії москвофільського «Общества Качковського» у Бродах, обраний до складу її виділу[9].

Разом з директором Іваном Ваврівим став ініціатором будівництва школи в Ясенові, яке розпочалося 1937 р.[10] Працював у цій школі на посаді катехита[8].

Одружений (принаймні 1906 р.[7]), мав сина, який здобув фах інженера-будівельника та розробив проект школи в Ясенові.

За даними його небоги Ольги Руденської, загинув мученичою смертю від партизанських загонів 7 січня 1944, виконуючи душпастирські обов'язки[11]. За спогадами Петра Коця, мешканця с. Жаркова поблизу Бродів, на Різдво 1944 о. Мартин Балюта їхав з Ясенова до Жаркова з дяком, фірманом і дівчиною, яка мала відвідати родичів. Оскільки отець не відправив Службу Божу, люди почали його шукати, вивчивши слід, що вів до Гути Пеняцької. Десь через день у полі біля Жаркова появилися сани, запряжені двома кіньми, але без людей. Через півроку знайшли тіла зниклих разом з іншими замордованими українцями в якійсь пивниці поблизу Гути Верхобузької, куди можна було потрапити тільки через Гуту Пеняцьку[12]. За даними Григора Лужницького: львівські «Архиепархіяльні Відомості» (1944, ч. 1—3) в хроніці (с. 27—28) подали звістку, що о. Мартин Балюта пропав без вісті 7 січня 1944; тіло священика, його фірмана і дівчини-покоївки 1993 р. віднайшли в криниці в лісі і перепоховали[8].

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Baljuta Martyn… — С. 23.
  2. Шематизмъ всего клира греко-католической Епархіи Станиславôвской на рôк Божій 1901. — Станиславôвъ, 1901. — С. 196.
  3. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвской… 1902… — С. 205.
  4. Шематизмъ всего клира греко-католической Епархіи Станиславôвскои на рôк Божій 1903. — Станиславовъ, 1903. — С. 211.
  5. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвской… 1904… — С. 212.
  6. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвской… 1905… — С. 205.
  7. 7,0 7,1 Шематизмъ всечестного клира Митропол. Архідіецезіи греко-католической Львôвской на рôк 1906. — Львовъ, 1906. — С. 121.
  8. 8,0 8,1 8,2 Лужницький, Г. Українська церква в роки німецької окупації // Справжня варта. — 2011. — 16 березня. — 12:31.
  9. Серед наших «русских» // Діло. — 1929. — Ч. 84 (16 квітня). — С. 3.
  10. Сайт Ясенівської ЗОШ І-ІІІ ст.
  11. Наше життя (Our Life). — 1995. — Ч. 9 (вересень). — С. 32.
  12. Чобіт, Д. Трагедія Гути Пеняцької. Причини, перебіг, наслідки // Культура і життя. — 2018. — Ч. 42 (19 жовтня). — С. 5.

Джерела

  • Baljuta Martyn // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 23. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)

Зауваги