Лідія Романчук

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Літераторка,
громадська діячка
Лідія Романчук
Лідія Романчук
Лідія Романчук
Псевдо: Орися
Народження: 29.03.1926
с. Дермань, нині Здолбунівський район, Рівненська область, Україна
Смерть: 25.03.2018
м. Тернопіль, Україна
Громадянство: українка
size Польща → size УРСРsize Україна
Родина: батько — Яків, чоловік — Іван, дочка — Леся Романчук, внучка — Наталка Колтун
Освіта: санітарні і читальні курси в м. Острозі
Робота: економіст; обласне управління хлібопродуктів, Держстрах
Військова служба: зв'язкова і медична сестра УПА
Творчість: книги «Дорогою страждань», «Червоним плакала калина»; публікації в ЗМІ Тернополя
Громадська діяльність: членкиня Спілки політв'язнів України, Братства ОУН і УПА Подільського краю «Лисоня», «Союзу українок»

Лідія Романчук (з дому — Ясень; псевдо «Орися»; 29 березня 1926, с. Дермань, нині Україна — 25 березня 2018, м. Тернопіль, Україна) — українська зв'язкова і медична сестра в підпіллі, літераторка, громадська діячка. Членкиня Спілки політв'язнів України, Братства ОУН і УПА Подільського краю «Лисоня», «Союзу українок».

Життєпис

Лідія Ясень, дочка Якова, народилася 29 березня 1926 року в Дермані, нині селі Здолбунівського району Рівненської области.

У 1941—1942 роках навчалася на санітарних і читальних курсах у м. Острозі (нині Рівненська область), вчителювала в рідному селі.

1941—1944 — зв'язкова і медична сестра в підпіллі ОУН та УПА. 1944 року заарештована, 1945 засуджена на 15 років виправно-трудових таборів і 5 років поселення в Магаданській області (нині РФ); звільнена 1953.

Від 1963 — в м. Тернополі, працювала економісткою в обласному управлінні хлібопродуктів, Держстраху.

Померла Лідія Романчук 25 березня 2018 року в Тернополі. Похована на Микулинецькому цвинтарі Тернополя поряд із чоловіком та онуком[1].

Родина

Чоловік Іван помер у 1972-му. Мати Лесі Романчук, бабуся Наталки Колтун. Онук Олександр загинув як пасажир таксі у ДПТ у 2013 році.

Доробок

Авторка книг «Дорогою страждань» (1997, 2001), «Червоним плакала калина» (2004), публікацій у періодиці, які 2017 вийшли окремою книгою «Із висоти прожитих літ».

Вшанування пам'яті

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
«Берегиня» (фільм) // Фейсбук.

2018 року побачив світ перший документальний фільм студії «Білий птах» з відеоциклу «Воїни духу» «Берегиня», присвячений світлій пам’яті тернополянки Лідії Романчук; автор фільму — Сергій Кривоніс, відеоматеріал автор відзняв у листопаді 2003 року[2].

Примітки

  1. Луценко, Н. Лідія Романчук померла уві сні / Наталія Луценко // Gazeta.ua. — 2018 . — 3 квіт. — 06:45.
  2. Колтун, Н. У Тернополі зняли фільм про долю зв’язкової УПА Лідії Романчук / Наталка Колтун // 20 хвилин. — 2018. — 15 жовт.

Джерела

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Лідія Романчук — Пісня «Моя Україно» // LOCAL HISTORY. — 2017. — 21 лист.
Лідія Романчук про боротьбу УПА проти німців // LOCAL HISTORY. — 2017. — 21 лист.
Лідія Романчук про медичну службу в УПА («Листи з незабудками») // LOCAL HISTORY. — 2017. — 21 лист.
Лідія Романчук про рятівну посилку з дому в ГУЛАГ // LOCAL HISTORY. — 2017. — 21 лист.
Лідія Романчук про участь в національному підпіллі // LOCAL HISTORY. — 2017. — 21 лист.

Зауваги