Леон Павел Сапега

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Дідич, археолог, посол сейму
Леон Павел Адам Анджей Евзебіуш Марія Сапега
Инші імена: Лев Сапіга, Leon Paweł Adam Andrzej Euzebiusz Maria Sapieha
Народження: 14.08.1856
м. Париж, Франція
Смерть: 8.02.1893
с. Більче, нині Більче-Золоте, Борщівський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австро-Угорщина
Родина: батько — Адам Станіслав Сапіга, матір — Ядвіґа Клементина з князів Сангушків (Ковельських), дружина — Тереса Ельжбета Марія з князів Сангушків (Ковельських), діти — Марія Юзефіна (Жозефіна), Марія Ядвіґа, Павел Юзеф Казімеж, Ельжбета Кароліна
Робота: дідич, громадсько-політичний діяч
Наукова діяльність: досліджував печеру Вертебу
Політична діяльність: посол Галицького сейму
Громадська діяльність: член виділу Борщівської повітової ради, благодійник РКЦ
Примітки: римо-католик

Леон Павел Адам Анджей Евзебіуш Марія Сапега, або Лев Сапіга (пол. Leon Paweł Adam Andrzej Euzebiusz Maria Sapieha; 14 серпня 1856, м. Париж, Франція — 8 лютого 1893, с. Більче, нині Більче-Золоте, Україна) — латифундист, громадсько-політичний діяч, князь, власник маєтків на теренах нинішньої Тернопільщини, надавав кошти для проведення археологічних досліджень. Старший син князя Адама Станіслава Сапеги, онук князя Леона Людовика Сапеги, брат кардинала Адама Стефана Сапеги. Дослідник печери Вертеби, знайдені в ній артефакти за його заповітом перевезли до музеїв Кракова та Відня.

Життєпис

Варіант гербу Лис
Великий герб роду Сапіг
Батько — Адам Станіслав Сапіга
Матір — Ядвіга Клементина з князів Сангушків

Народився 14 серпня 1856 року в м. Парижі (Франція).[1] Батько — князь Адам Станіслав Сапіга[2] (1828, Варшава — 1903, Райхенгаль[3]) — латифундист, громадсько-політичний діяч у Галичині, Почесний громадянин, зокрема, Тернополя, Чорткова, Бережан, Бучача, Теребовлі, Збаража, пан на Більчу, Гниличках[2]. Мама — дружина Ядвіга Клементина з князів Сангушків (18301918)[4]. Був другим сином і третьою дитиною в батьків[1][5]. Очевидно, що здобув добру освіту.

Був великим землевласником (власником маєтку, чи дідичем) у Більчу[6], Озерянах, Озерянці, Козаччині, Циганах, Монастирку, Глибочку, Ланівцях, Мушкарові, Жилинцях і частині Пилатківців.

Посол Галицького крайового сейму (1887—1889), член Комітету Галицького господарського товариства (1889—1893)[7]. За спогадами Миколи Антоневича претендував на корону так званого «Київського королівства», яке проектував канцлер Німеччини Отто Едуард Леопольд фон Бісмарк (1888). Листувався з Олександром Барвінським та іншими галицько-українськими діячами.

Помер 8 лютого 1893 у своєму маєтку в Більчу[1] Заліщицького повіту[8] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині село Більче-Золоте, центр однойменної ОТГ[9] на теренах Борщівського району Тернопільщини). Був похований у крипті збудованої його коштом неоґотичної каплиці в Більчу-Золотому. У 1950-х рр. рештки його й однієї з дочок (у деяких сучасних джерелах називають її Ізабеллою[10][11], однак дочка з таким ім'ям відсутня в Марека Мінаковського, Єжи Дуніна-Борковського) було ексгумовано і перенесено на сільський цвинтар, над новою могилою поставили дерев'яний хрест без жодного напису[10].

Печера Вертеба

Досліджував печеру Вертебу, де раніше знайшли сліди вогнищ, людські кістки, залишки глиняного посуду. Леон Павел Сапега разом із працівником антропологічної комісії Краківської академії пройшли підземними коридорами перших 800 метрів. Знайдене вражало: понад 300 цілих посудин, більш як 35000 глиняних та керамічних фрагментів, майже 120 людських глиняних фігурок, 200 знарядь з кісток та рогів, 300 виробів з кісток і каменю, кістки звірів, людей, розмальований посуд, крем'яне і мідне знаряддя тощо. Тому вивільнив величезні приміщення, де зберігалося вино, і позавозив туди печерні скарби, як тепер відомо, унікальні зразки Трипільської культури. Сапега за допомогою челяді склеював побиті посудини, збудував над входом у печеру спеціальну будівлю, щоб туди ніхто не заходив. Після його смерті вдова, згідно із заповітом, передала всі знахідки у Краків та Відень, артефакти повезли туди 90 запряжених кіньми возів[12][13]. Привезені речі у Кракові, очевидно, потрапили до збірки місцевого археологічного музею.

Сім'я

Дружина — Тереса Ельжбета Марія з князів Сангушків (Ковельська гілка), шлюб взяли у Кракові 9 травня 1883[14]. Діти:

  • Марія Юзефа Ельжбета[15] (Юзефіна, Жозефіна, 1884—1917 [16]) — перша дружина графа Станіслава Шептицького, брата Митрополита Андрея, шлюб чи весілля відбулося в Більчу-Золотому (за даним Єжи Дуніна-Борковського, 7 квітня 1906, сайту Марека Мінаковського — 7 червня 1905)
  • Ядвіга Марія Юзефа Ева[15] (Марія Ядвіга, 1886—1973)[17]
  • Павел Юзеф Казімеж Флоріян[15] (1888—1973)[18]
  • Ельжбета Кароліна (1892—1907).[19]

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Dunin-Borkowski, J., s. 141—142.
  2. 2,0 2,1 Dunin-Borkowski, J., s. 139—140.
  3. Adam Stanisław ks. Sapieha-Kodeński z Krasiczyna h. Lis (ID: lu.29460). (пол.)
  4. Jadwiga Klementyna ks. Sanguszko-Kowelska h. Pogoń Litewska (ID: lu.29461). (пол.)
  5. Ігор Чорновол назвав його старшим сином.
  6. На початку 1850-х цей маєток на ім'я своєї матері купив дід Лев Людовик Сапега, який ним адміністрував; див.: Kieniewicz, S. Sapieha Leon h. Lis (1803–1878) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 80. (пол.)
  7. Kieniewicz, S. Sapieha Adam, latyfundysta i polityk galicyjski (1828–1903) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993. — T. XXXIV/4, zeszyt 143. — S. 539. (пол.)
  8. Bilcze Złote 2.) B. z przysiołkiem Manastyrek, wieś, pow. zaleszczycki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. — S. 226. (пол.)
  9. Сайт Більче-Золотецької об'єднаної територіальної громади.
  10. 10,0 10,1 Спадщина. Більче-Золоте. Костел-усипальниця Сапегів.
  11. Rąkowski, G. Przewodnik po Ukrainie Zachodniej. — Pruszków, 2006. — Cz. II : Podole. — S. 199. — ISBN 83-89188-46-5. (пол.)
  12. Снітовський, О. Михайло Сохацький, історик, археолог-спелеолог: Цивілізація, древніша за шумерську, береже свої таємниці в печері Вертеба на Тернопільщині // Укрінформ. — 2016. — 2 жовтня.
  13. В інтерв'ю стверджується, що на основі трипільських знахідок заснували археологічний музей, однак польські джерела вказують, що цей музей заснований 1850 року (див.: Muzeum Archeologiczne w Krakowie. Historia.).
  14. Teresa Elżbieta Maria ks. Sanguszko-Kowelska h. Pogoń Litewska (ID: cz.I002550). (пол.)
  15. 15,0 15,1 15,2 Dunin-Borkowski, J., s. 142—144.
  16. Maria Józefina ks. Sapieha-Kodeńska z Krasiczyna h. Lis (ID: psb.33602.4). (пол.)
  17. Jadwiga Maria ks. Sapieha-Kodeńska z Krasiczyna h. Lis (ID: cz.I002970). (пол.)
  18. Paweł Józef Kazimierz ks. Sapieha-Kodeński z Krasiczyna h. Lis (ID: cz.I002972). (пол.)
  19. Elżbieta Karolina ks. Sapieha-Kodeńska z Krasiczyna h. Lis (ID: cz.I007733). (пол.)

Джерела, література

  • Войтович, Л. Сапіги // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 453—454. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Чорновол, І. Сапіга Лев 1856—1893 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 453. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Dunin-Borkowski, J. Almanach błękitny : genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 139—145. (пол.)

Посилання

Зауваги

Першу версію цієї статті започаткував Дмитро Лоґуш.