Леонід Середницький

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Учений, господарник, громадський діяч
Леонід Середницький
Леонід Середницький
Леонід Середницький
Народження: 20.09.1941,
с. Вербовець, нині Лановецька громада, Кременецький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: українець,
size УРСРsize Україна
Родина: батько — Михайло, дружина/чоловік — , сестри — , брати , діти —
Освіта: Львівський політехнічний інститут
Робота: інженер, директор Українського НДІ нафти і газу, голова правління ВАТ «Український нафтогазовий інститут»
Наукова діяльність: кандидат технічних наук; автор та співавтор понад 100 наукових праць і винаходів
Відзнаки: Заслужений працівник промисловости України; Почесний нафтовик СРСР, почесний розвідник надр України

Леонід Середни́цький (нар. 20 вересня 1941, с. Вербовець, нині Україна) — український вчений у галузі нафтогазової промисловости, господарник, громадський діяч.

Життєпис

Леонід Середницький, син Михайла, народився 20 вересня 1941 року в селі Вербовці в околиці Ланівців (нині село у складі Лановецької громади Кременецького району Тернопільської области України).

Правдоподібно[1], закінчив школу[2] в рідному селі. 1962 з відзнакою — Львівський політехнічний інститут (нині національний університет «Львівська політехніка»).

У 1962—1995 — інженер, директор Українського НДІ нафти і газу, голова правління ВАТ «Український нафтогазовий інститут».

Упродовж 1969—1971 — головний інженер групи радянських спеціялістів нафтогазової промисловости при Міністерстві промисловости та енергетики Алжиру. Після повернення в інститут — керівник сектору розробки нафтових середовищ Дніпровсько-Донецької западини, через чотири роки — керівник лабораторії на базі сектору. У 1976—1979 — керівник групи спеціялістів галузі в Алжирі. У 1979 став завідувачем лабораторії проєктування нових методів підвищення нафтовіддачі УкрНДІПНВ, а 1983 — завідувачем відділу нафтовіддачі. Від 1993 — директор наукового відділення — заступник директора інституту з наукової роботи, того ж року очолив інститут. Через рік установа стала АТ «УкрНГІ», а Леонід Середницький — першим головою правління.

Від 1995 працював в АТ «Укрнафта» — заступник начальника технологічного відділу з розробки нафтових і газових родовищ, пізніше — начальник управління геологорозвідувальних робіт та розробки родовищ нафти і газу. Від 1999 — заступник начальника управління, заступник начальника департаменту — начальник відділу технології розробки родовищ департаменту з видобування газу та нафти НАК «Нафтогаз України». Від 2000 і до виходу на пенсію — десять років працював заступником директора департаменту з видобування газу та нафти.

Член спостережної ради ВАТ «Залiщикигаз»[3].

Родина

На даний час ця інформація для редакторів статті є невідомою або ще не опрацьовані відповідні джерела.

Наукова діяльність

1967 у ВНДІНаіфта (м. Москва) захистив кандидатську дисертацію, отримав ступінь кандидата технічних наук. Академік Української нафтогазової академії, її віцепрезидент.

Автор та співавтор понад 100 наукових праць і винаходів. Був заступником керівника проєкту Національної програми «Нафта і газ України до 2010 року», учасником розробки законів України «Про нафту і газ» та «Про рентні платежі за нафту і газ».

У 1992—2007 — член Центральної комісії з розробки нафтових і газових родовищ України, брав участь у діяльности робочої групи з газу ЄЕК ООН.

Член редколегії журналу «Нафтова і газова промисловість».

Відзнаки

  • Заслужений працівник промисловости України (2004);
  • Почесний нафтовик СРСР;
  • Почесний розвідник надр України (2001);
  • орден «Знак пошани»;
  • медаль імені В. І. Лучицького;
  • грамота Верховної Ради України (2003) та инші нагороди.

Джерела

Основні

  • Головин. Б., Мельничук. Б. Середницький Леонід Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 250—251. — ISBN 978-966-528-279-2.
  • Середницький Леонід Михайлович / Нафтогазова галузь України: поступ і особистості / За редакцією кандидата технічних наук З. П. Осінчука. — К.: Видавничий центр «Логос Україна», 2013. — С. 265.

Примітки

  1. Власне дослідження Миколи Василечка.
  2. Нині — Вербовецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів.
  3. Регулярна інформація // SMIDA.

Зауваги