Костянтин Мясков

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Композитор
Костянтин Мясков
Народження: 15.08.1921,
м. Полтава, нині Полтавська громада, Полтавська область, Україна
Смерть: 4.01.2000,
м. Київ, Україна
Поховання: правдоподібно, там само
Громадянство: українець,
size УРСРsize Україна
Родина: батько — Олександр
Освіта: Київська консерваторію
Робота: баяніст-концертмейстер військових ансамблів, Донецької та Київської філармоній
Творчість: автор оперет, сюїт, увертюр та инших творів
Відзнаки: Заслужений діяч мистецтв УРСР, Народний артист України

Костянтин Мяско́в (у деяких джерелах — М’яско́в; 15 серпня 1921, м. Полтава, нині Україна — 4 січня 2000, м. Київ, Україна) — український композитор, баяніст. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1979). Народний артист України (1993). Член Спілки композиторів України (1959).

Життєпис

Костянтин Мясков, син Олександра, народився 15 серпня 1921 року в місті Полтаві (нині адмінцентр Полтавської громади Полтавської области Тернопільської области України).

Закінчив Київську консерваторію (1958, нині національна музична академія).

Працював баяністом-концертмейстером військових ансамблів, зокрема 4-го Українського і Прикарпатського фронтів (1939—1945), Донецької (1946—1952) та Київської (1952—1953) філармоній.

Помер 4 січня 2000 року в місті Києві, де, правдоподібно[1], й похований.

Родина

На даний час ця інформація для редакторів статті є невідомою або ще не опрацьовано відповідні джерела.

Доробок

Автор оперет, сюїт, увертюр та инших творів. Більшість пісень присвятив Донбасу, молодіжній романтиці, воєнній тематиці (іноді політично-панегіричного забарвлення).

Написав музику до вистав Тернопільського музично-драматичного театру (нині Тернопільський академічний обласний драматичний театр імені Т. Г. Шевченка) «День у Веселівці» Ю. Мокрієва (1983), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Старицького (1986). Співпрацював з оркестром театру під орудою головного дириґента Є. Корницького.

Під час кількамісячного перебування у м. Тернополі написав концерт для балалайки із симфонічним оркестром, кілька творів для бандури, більше 10 пісень для дорослих та дітей.

Серед відомих пісень — «На захід йшли невпинно поїзди» (слова В. Безкоровайного, 1968), «Чарівний камінь» (слова Юрія Рибчинського, 1970), «Василинка» (слова М. Григорака, 1973) та инші, що звучали у виконанні В. Бокоча, А. Мокренка, О. Слободяника, Г. Туфтіної.

Джерела

Основні

Література

  • Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ин. — 2-ге вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1987 — Т. 2. — С. 468.
  • Союз композиторов Украины. — К., 1984. — С. 168—169.
  • Стельмашенко, О. Костянтин М'ясков. — К., 1986.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 428.
  • Музика: Большой Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 368.
  • Мясков Костянтин Олександрович // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 624-625.

Примітки

  1. Власне дослідження Миколи Василечка.

Зауваги