Костел Святого Хреста

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук

Костел Святого Хреста, або костелик — втрачений римо-католицький храм у м. Бучачі, нині райцентрі на Тернопільщині, Україна. Засновники та благодійники невідомі. Розташовувався на місці теперішньої Церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього Бучацького монастиря ОО. Василіян.

Відомості

Точний час фундації (її обсяг, прізвища засновників і благодійників) та будівництва храму невідомі. Очевидно, він не міг бути збудований раніше, ніж перший латинський храм міста, фарний костел Пресвятої Діви Марії. Також костел Святого Хреста був другим — за розмірами, кількістю парафіян — латинським храмом міста після фарного, зокрема, на час написання дарчої дідичем Давидом Бучацьким 28 квітня між 1481 і 1485 р.[1] на виготовлення вівтаря для старої фари в місті[2]. Очевидно, що костел сильно постраждав після чисельних татарських, молдавських нападів XV–XVI століть, турецько-татарських — XVI–XVII ст., особливо — під час нападів 1672 і 1676 р.

7 грудня 1712[3] дідич міста Стефан Александер Потоцький разом з дружиною Йоанною заснували новий монастир оо. Василіян у місті замість монастиря Святої Трійці, ще православного, який разом з церквою його батько, Ян Потоцький, 1652 р. передав для користування отцям домініканам, силоміць вигнавши ченців східного обряду з обителі. Благодійник звернувся до Львівського архиєпископа РКЦ Яна Скарбека як очільника Львівської архидієцезії з проханням передати права власності на костелик бучацьким василіянам для відправи богослужінь. 1714 р. Львівська архидієцезія передала костел Святого Хреста бучацьким василіянам у тимчасову власність, при цьому ченцям заборонили робити будь-які зміни в храмі, розібрати його для своїх потреб.

Першим помешканням оо. Василіян був збудований при костелі «дворик монастирський», в якому могли мешкати три ченці[4].

9 квітня 1717 Ян Скарбек після наради з капітулою видав звернення, яке мали виголошувати з проповідальниць костелів (у тому числі катедри у Львові), костелика, а текст звернення мав бути прибитим до костельних дверей. За ним кожен, хто мав яке-небудь право на костел Святого Хреста, міг зголоситися до Курії на протязі певного часу; однак ніхто цього не зробив.

Син засновників — Микола Василь Потоцький — вирішив надати кошти для зведення нових будівель монастиря та церкви при ньому. Для цього він за дозволом розібрати костелик звернувся до Львівського архиєпископа РКЦ Миколая Вижицького, який 29 квітня 1747 написав лист-відповідь, де сказав, що може задовольнити прохання після відповідних процедур. На дверях катедри у Львові повторно розмістили оголошення про те, щоб кожен, хто має якісь права на костелик, звернувся до Львівської католицької архиєпархії. Повторно ніхто не відкликався, ігумен монастиря о. Йосафат Токаржевський отримав рішення про передачу храму «на вічні часи» Василіянам.

Після початку будівництва нових приміщень монастиря «Дворик монастирський» передали під школу. Хоча постійно робили незначні косметичні ремонти, вони не вирішували проблеми — костел потребував серйозного оновлення. З метою ощадного використання коштів вирішили 1757 р. припинити його ремонти. Після того, як 1757 р. вкотре переконалися, що в храмі навіть не можуть водночас перебувати учні гімназії при монастирі, прийняли рішення про його розбирання для будівництва нової церкви.

У 17571758 роках збудували 2-поверхове приміщення гімназії при монастиреві з південного боку костелика.

Костел розібрали перед початком будівнитва на його місці Церкви Чесного і животворящого Хреста або між 17611765 роками,[5] або 1770-го.[6]

Див. також

Примітки

  1. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1878. — T. VII. — S. 138.
  2. Barącz, s. 88.
  3. Стоцький, Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — іл. — С. . — ISBN 966-7086-24-0.
  4. Barącz, s. 112.
  5. Barącz, s. 121.
  6. Barącz, s. 125.

Джерела

  • Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — 944 с. — іл. — (Український архів, т. XXVII).
  • Barącz, S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. (пол.)

Зауваги