Костел Марії Магдалини (Язловець)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук

Костел святої Марії Магдалини — втрачений дерев'яний середньовічний парафіяльний храм у місті Язловці (нині село Бучацького району, Тернопільська область, Україна).

Відомості

Храм розташовувався на узгір'ї біля збудованого пізніше костелу місцевого монастиря домініканів[1].

3 лютого 1436 дідич Теодорик Язловецький на Бучачі з дружиною записали дарчу для пароха при костелі за присутності кам'янецького латинського єпископа Павела з Боянчиць (привілей написаний у Заліссі)[2], яким доходи із села Незбродів (нині Жнибороди) призначалися для утримання костелу та парафії.

Дідич міста Єжи Язловецький близько 1546 під впливом дружини перейшов на кальвінський обряд, перетворивши костел у 1548 чи 1549 році на кальвінський збір[3].

Миколай Язловецький, син Єжи, постановив доручити опіку над храмом язлівецьким домініканам[4]. Геронім Язловецький, брат Миколая, радив домініканам взяти костел для відправ[5], також власною грамотою, зареєстрованою 1600 року у Львові, віддав храм під опіку домініканів Руської провінції цього ордену[6]. Після поділу спадку Язловецьких почалися значні конфлікти за парохію Марії Магдалини в місті[7].

22 квітня 1630 кам'янецький єпископ Павел Пясецький після наради з домініканами у Кам'янці на Поділлі постановив, що язловецький парох має відправляти Богослужіння в дерев'яному костелі Марії Магдалини, який домінікани мають власним коштом відновити та забезпечити необхідними для відправ предметами. 9 травня 1633 Ватикан остаточно вирішив, що костел має бути включений до монастиря, з чим не погодився єпископ Павел Пясецький. Костел та місто почали підупадати, тому 22 червня 1638 король Польщі Владислав IV Ваза на прохання державців Язловця видав відозву до райців Львова, зокрема щодо того, щоб вони повідомляли усіх купців не оминати язловецький ярмарок[8]. Виконуючи наказ Апостольської столиці, о. Шимон Окольський провів 19 травня 1639 успішні перемовини з єпископом Пясецьким, на основі яких монастир отримав право патронату над костелом і парафією, площу з цвинтарем віддали для потреб мурованого костелу, щоби тільки костел Марії Магдалини перенесли з узгір'я до міста[9].

Через поганий стан дерев'яного храму на початку XVIII ст. купили вірменську кам'яницю в місті, яку переробили на нове приміщення костелу Марії Магдалини. Наразі невідомо про подальшу долю цієї культової споруди.

1838 року колишній монастирський костел освятили як костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, він став парафіяльним храмом у Язловці[10][11].

Примітки

  1. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 50.
  2. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 26.
  3. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 41.
  4. Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 57.
  5. Там само. — S. 60.
  6. Там само. — S. 62.
  7. Там само. — S. 77.
  8. Там само. — S. 88—90.
  9. Там само. — S. 91—92.
  10. Catalogus Universi Venerabilis Cleri Saecularis et Regularis Archidioeceseos Leopolitanae, rit. lat. pro Anno Domini MCMVIII. — Leopoli, 1908. — S 102. (лат.)
  11. Schematismus Archidioecesis Leopoliensis Ritus Latini MCMXXVIII. — Leopoli, 1928. — S. 97. (лат.)

Джерела, література

  • Barącz, S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia Zakładu narodwego im. Ossolińskych, 1862. — 230 s. (пол.)
  • Kowalski, S. J. Zabytki kościelne w Jazłowcu // Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg : Wołanie z Wołynia, 2005. — 248 s. — S. 140—156. — ISBN 83-88863-16-9. (пол.)

Зауваги