Корнило Крушельницький

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Громадський діяч, підприємець
Корнило Крушельницький
Инші імена: Kornel Kruszelnicki
Народження: 26 вересня 1882
м. Бучач, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Смерть: не раніше 1941
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР → СССР
Родина: батько — Андрій, дружина — Олена, діти — Корнило, Володимира-Ольга
Освіта: Бучацька цісарсько-королівська гімназія, гімназія у Львові, Львівський університет
Робота: перекладач, секретар-діловод
Військова служба: військо Австро-Угорщини
Громадська діяльність: голова Українського Міщанського Братства в Бучачі

Корнило Крушельницький (26 вересня 1882, м. Бучач, нині Україна — не раніше 1941) — український громадський діяч, перекладач, секретар-діловод, репресований радянсько-більшовицькою владою. Голова «Українського Міщанського Братства» («Міщанське Брацтво»[1]) в Бучачі. Брат Михайла Крушельницького. Гімназійний однокласник Осипа Назарука та Івана Джиджори.

Життєпис

Корнило Крушельницький народився 26 вересня 1882 в м. Бучачі[2] Бучацького повіту коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії[3] (нині районний центр на Тернопільщині, Україна) в родині уродженця с. Курдибанівки Андрія Крушельницького і його дружини Марії (померла як удова 30 липня 1915)[4].

Навчався в Бучацькій цісарсько-королівській (державній) гімназії. Зокрема, 1900 року закінчив VI клас, серед його однокласників, зокрема, майбутні відомі українські письменник і політичний діяч Осип Назарук, учений Іван Джиджора, польський освітянин і військовик Зенон Кеффермюллер[5]. Завдяки допомозі, в т. ч. матеріальній, старшого брата Максима, учителя в Турці, закінчив у Львові гімназію та філософський відділ університету імені Франца І (нині національний університет імені Івана Франка).

Брав участь у Першій світовій війні у лавах війська Австро-Угорщини, мав ранг старши́ни (четар[4]), потрапив в італійський полон[2]. Правдоподібно, 24 грудня 1923 колишній четар як відпоручник Головної Команди українських частин у Чехо-Словацькій Республіці брав участь у відкритті пам'ятника українським воякам на цвинтарі в м. Брно (давніше Берно) 1 листопада 1923[6].

Володів польською, латиною, німецькою, їдишем, італійською, чеською, болгарською, російською, тому часто його запрошували бути перекладачем[4].

Підприємець Іван Гафткович організував у Відні представництво фірми «Поділля» (Podole, торгувала безрогами, великою рогатою худобою і збіжжям[4]), на чолі якого були К. Крушельницький, Роман Коцик, Б. Зонтаґ[7].

1933 року брав участь в акції зі збирання продуктів і грошей для голодуючих в окупованій московськими більшовиками Україні[8]. Був діяльним в українських патріотичних товариствах «Просвіта», «Рідна школа», «Сокіл»[8], обраний головою громадської організації «Українське Міщанське Братство» в Бучачі (його попередником на посаді був Михайло Береза[9]), членом[2] та заступником (зокрема, обраний 14 березня 1934 під час Загальних зборів повітової філії товариства «Просвіта»[1][10]) Виділів інших[2], часто виступав з доповідями[11]. 28 січня 1934 голова Виділу «Українського Міщанського Братства» К. Крушельницький вів загальні збори товариства, під час яких знову був переобраний на цій посаді[12].

13 лютого[4][13] 1940 арештований більшовиками[2], як і Степан Шипилявий (колишній член УНДО, в 1933-му — секретар Бучацького повітового Комітету порятунку України) 1940 року обвинувачий за «антирадянську діяльність та агітацію» і засуджений до восьми років виправно-трудових таборів[8], які відбував в Івдельлагу. Під час допитів приховував свої справжні ім'я, прізвище. На його совіцькій особовій справі була позначка КР, що означає контрреволюціонер. Внаслідок тортур енкаведистів позбувся кількох передніх зубів, що було своєрідним сигналом для наступних слідчих, які розглядали його справу, що перед ними «особливо небезпечний контрреволюціонер». За свідченнями сина, Корнила Крушельницького, після відбуття покарання отримав право поселитися, де хоче, крім прикордонних територій СССР тому обрав Кара-Тюбе в Казахстані. Однак поки невідомо, чи мешкав там, хоча, може, одружився вдруге, там помер та похований. Його знайомий бучацький єврей, адвокат Файнштайн (засуджений з Теодором Данилівим, покарання відбував в Івдельлагу) як колишній польський громадянин після звільнення отримав право виїхати до Ірану, чим скористався[4].

Сім'я

Дружина — Олена (з Грегоровичів, народилася в Гусятині, сестра Омеляна, сина Романа, діяча КПЗУ[4], члена виділу Товариства «Українське Міщанське Братство» у 1934 р.[14] репресованого та розстріляного в Умані 20 липня 1941 року[15]) з сином Корнилом і дочкою (померла і похована в Казахстані) були виселені з власного помешкання[16] до Казахстану, де 6 років мешкали в однокімнатній хаті-ліплянці з дружиною адвоката Файнштайна, також адвокаткою, її синами Ярославом і Юреком[17]. 22 серпня 1946 повернулися до Бучача. Не знайшовши роботи та помешкання в рідному місті, дружина погодилася працювати у школі в Бучацьких Гаях (1946—1951), де їй також надали кімнату для мешкання. Від повторного виселення дружину з сином врятували повстанці, які напали на енкаведистів, а ті під час утечі загубили сумку з документами. Від 1951 по 1962 рік, до виходу на пенсію, учителювала в Жизномирі[4].

Примітки

  1. 1,0 1,1 Дописи. Бучач // Діло. — 1934. — Ч. 94 (14 квітня). — С. 7.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 Бучач і Бучаччина… — С. 400.
  3. Buczacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. — S. 433. (пол.)
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 4,6 4,7 Спогади сина, Корнила Крушельницького.
  5. I. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1900. — Stanisławów : Nakładem Funduszu Naukowego, z Drukarni i litografii Stanisława Chowańca, 1900. — S. 53—54. (пол.); у звіті фігурує як '.
  6. Борцям за Волю і Державність України // Діло. — 1924. — Ч. 5 (5 січня). — С. 1.
  7. Бучач і Бучаччина… — С. 389.
  8. 8,0 8,1 8,2 Тінь Голодомору над західними українцями
  9. Бучач і Бучаччина… — С. 450.
  10. Дописи. Бучач. Загальні збори Т-ва «Просвіта» у Бучачі // Діло. — 1934. — Ч. 94 (14 квітня). — С. 7.
  11. Бучач і Бучаччина… — С. 449.
  12. Дописи. Загальні збори Т-ва «Українське Міщанське Братство» // Діло. — 1934. — Ч. 34 (8 лютого). — С. 7—8.
  13. У книзі «Бучач і Бучаччина» подано, що в січні; див. Бучач і Бучаччина… — С. 400.
  14. Дописи. Загальні збори Т-ва «Українське Міщанське Братство» // Діло. — 1934. — Ч. 34 (8 лютого). — С. 8.
  15. Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 4 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал, Л. Кіт (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 585. — ISBN 978-966-528-297-6.
  16. Нині не існує, зруйноване під час німецько-радянської війни, розташовувалося неподалік теперішньої автодороги Т-20-01 (Бучач — ЧортківСкала-Подільська), орієнтовно неподалік сучасного головного корпусу Бучацького агроколеджу.
  17. Ця єврейська родина розмовляла вдома польською, мешкали у власному будинку, де нині діє дитяча художня школа.

Джерела

  • Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — 944 с. — іл. — (Український архів, т. XXVII).
  • Спогади сина, Корнила Крушельницького, лікаря за фахом.

Зауваги