Каєтан Потоцький

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священник РКЦ,
дідич
о. Каєтан Потоцький
Инші імена: ks. Kajetan Potocki
Народження: 31.03.1751
с. Семенівка, нині Пустомитівський район, Львівська область, Україна
Смерть: 24.04.1814
м. Бучач, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Поховання: міський цвинтар у Бучачі
Громадянство: size Республіка Обидвох Націй
Родина: батько — Юзеф Потоцький, мати — Пелагея з Потоцьких, брати — Іґнацій, Юзеф Макарій, Домінік, Францішек Пьотр, Павел (близнюк), Ян Потоцькі
Освіта: колегіуми єзуїтів у Львові і Римі (Collegium Romanum, нині Папський григоріянський університет)
Робота: релігійний діяч, дідич
Громадська діяльність: благодійник РКЦ та ГКЦ
Примітки: граф (Потоцький гербу Золота Пилява), дідич Бучача та инших

о. Каєтан Потоцький (пол. Kajetan Potocki; 31 березня 1751, с. Семенівка, нині Україна — 24 квітня 1814, м. Бучач, нині Україна) — польський римо-католицький священник, релігійний діяч, благодійник РКЦ та ГКЦ, з походження шляхтич гербу Золота Пилява, австрійський граф. Брат-близнюк Павела Потоцького. Дідич маєтностей на Тернопільщині.

Життєпис

Варіант гербу Золота Пилява
Каплиця-усипальниця Павела та Каєтана Потоцьких, цвинтар на пагорбі Федір, Бучач, 2014
Надгробні плити каноніків Потоцьких, 2018

Каєтан Потоцький народився 31 березня 1751 року[1] в улюбленій маєтності батька[2], с. Семенівці[1] Львівської землі Руського воєводства Королівства Польського, однієї з частин федеративної Республіки Обидвох Націй (Речі Посполитої), нині село Пустомитівського району Львівської області, Україна, разом зі своїм братом-близнюком о. Павелом[3]. Їх батьком був майбутній львівський каштелян Юзеф Потоцький гербу Золота Пилява (пом. 21.12.1764), дідич, зокрема, Монастириськ, матір'ю — друга дружина батька Пелагея з Потоцьких (пом. після 1794), дочка тлумацького старости Єжи Потоцького[2] гербу Срібна Пилява[4], внучка співдідича Підгайців, великого коронного гетьмана Фелікса Казімєжа Потоцького[5]. Молодшим за близнюків був тільки Ян Потоцький[2] (після 1751 — після 1799[6]), з 1779 р. дідич Бучача[7] за заповітом Миколи Василя Потоцького[8], який 5 вересня 1784 написав дарчу грамоту для місцевої церкви Покрови Пресвятої Богородиці[9], канівський староста з 1773 року[10] (уряд відступив йому брат Іґнацій).[11] Після смерті батька виховувати синів матері допомагала Катажина Коссаковська з Потоцьких[2]. Певний час опікуном неповнолітніх синів померлого Юзефа Потоцького був його брат Антоній Міхал, дідич Устя-Зеленого, Гусятина.

1764 року, після смерти батька, разом з братами Павелом та Яном навчався у Львівському колегіумі єзуїтів, а їх гувернером став єзуїт кс. Григоріс Пірамович Т. І.[12]. Разом з братом-близнюком навчався під керівництвом кс. Г. Пірамовіча[13], потім з ним як опікуном виїхали (Ельжбета Александровська вказує, що також разом з братом Яном[12]) в «освітню подорож» до Франції, Італії восени 1767. Прибули до Риму, де навчалися в колегіумі єзуїтів Риму (Collegium Romanum, тепер Папський григоріанський університет). Від вересня 1770 з Павелом навчалися в м. Понт-а-Муссоні. Брати закінчили навчання в Collegium Romanum[12], 1774 року отримали священичі (капланські) свячення. Потім служив на парафії(-ях), став каноніком Ґнезненської і Краківської (1778[14]) катедральних капітул, кавалером ордену святого Станіслава, парохом Станиславова (був ним близько до 1810 року). Після цього як дідич переїхав до Бучача[13].

Рохманівський ключ був маєтністю Миколи Василя Потоцького, який в останні роки життя заповів його «на вічні часи» краківському каноніку К. Потоцькому[15]. 7 червня 1786 через виїзд до Литви дідичка графиня Йоанна Потоцька, дружина брата Яна Потоцького[7], права розпоряджатися маєтністю Бучачем передала рідному брату чоловіка о. К. Потоцькому (оригінал грамоти перебував у родовому архіві графів Потоцьких у Бучачі)[16]. Княжна Анна Вишневецька, дочка овруцького старости князя Михайла і його дружини Раїни Могилівни[15], перша дружина люблинського старости Збіґнєва Фірлея (пом. 1649)[17], внесла в дім Фірлеїв певні маєтності, зокрема, ключі Руденецький (rudzieniecki), Городиський, Рошівський (roszowski), Милянівський у тодішніх Люблинському та Підляському воєводствах[15]. У XVIII ст. Милянів (Milanów) був однією з маєностей Потоцьких[18]. Канівський староста Микола Василь Потоцький записав цю маєтність своєму синівцеві о. К. Потоцькому, краківському катедральному каноніку[15]. Також Каєтан Потоцький був дідичем сіл Підзамочка у Заліщицькому окрузі (крайсі)[13], Сороків[19], Нагірянки[13], Порохови, Пужників[20], бучацьких передмість Ґавронця[13], Королівки[19] та інших[13]. 1800 року коштом його дарчої почали будувати мурований[21] парафіяльний костел Святої Трійці в Бариші (нині церква Вознесіння Господнього, УГКЦ)[22].

Каноніки Каєтан та Павел Потоцькі в Бучачі продали місцевий замок євреям, які почали розбирати його на матеріал для будівництва[23]. Також 1812 року наказали розібрати останню зі спостережних башт Бучача на пагорбі Федір та спорудити з каменю гробницю-каплицю в стилі класицизму на міському цвинтарі[24]. За даними о. Садока Баронча, Каєтан Потоцький 16 серпня 1816 записав на вічні часи для потреб монастиря Василіян у Бучачі 22 морґи і 1358 сажнів орного поля, лугів два морґи і 121 сажень, віддав частину землі на пагорбі Федір для саду, записав 125 золотих щорічно з бучацьких оренд[25]. Не виключено, що цю дарчу написав він, однак це мало бути раніше.

14 квітня 1814 в Бучачі підписав заповіт, в якому, зокрема, записав Бучач та всі передмістя брату о. Павелу[13]; одним зі свідків у заповіті записаний Пйотр з Рупнева Уєйський[26]. К. Потоцький помер 24 квітня 1814[27][8][28], правдоподібно, в Бучачі. Був урочисто похований 29 квітня в родовій каплиці-гробниці на міському цвинтарі на пагорбі Федір у Бучачі. Похорон організував брат-близнюк о. Павел (прощатися з покійним прибув, зокрема, митрополит УГКЦ Михайло Левицький[29]).

Примітки

  1. 1,0 1,1 Kajetan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15033). (пол.)
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Dymnicka-Wołoszyńska, H. Potocki Józef h. Pilawa (ok. 1695—1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 72—73. (пол.)
  3. Paweł Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15032). (пол.)
  4. Jerzy Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.365.214). (пол.)
  5. Przyboś, A. Potocki Feliks (Felicjan, Szczęsny) Kazimierz h. Pilawa (zm. 1702) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII. — S. 812. (пол.)
  6. Jan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15034). (пол.)
  7. 7,0 7,1 Barącz, s. 70.
  8. 8,0 8,1 Czyż, A. S., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia Franczak (Bydgoszcz), 2009. — zeszyt 3. — 118 il. — S. 19. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)
  9. Barącz, s. 143—144.
  10. Іноді, вочевидь, помилково подають, що близько 1782 року; див.: Potoccy (07) (пол.)
  11. Szczygielski, W. Potocki Ignacy h. Pilawa (1738—1794?) // Polski Słownik Biograficzny. — 1983. — T. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 830—831. (пол.)
  12. 12,0 12,1 12,2 Aleksandrowska, E. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1981. — T. XXVI. — S. 530. (пол.)
  13. 13,0 13,1 13,2 13,3 13,4 13,5 13,6 Barącz, s. 76—77.
  14. Żychliński, T. Potoccy herbu Pilawa // Złota ksiega szlachty polskiej. — Poznań, 1892. — Rocz. XIV. — S. 94. (пол.)
  15. 15,0 15,1 15,2 15,3 Barącz, s. 68—69.
  16. Barącz, s. 35—36.
  17. Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów, 1902. — Cz. 1. — T. V. — S. 292. (пол.)
  18. Milanów 2.) M., wś, pow. radzyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — T. VI : Malczyce — Netreba. — S. 416. (пол.)
  19. 19,0 19,1 Barącz, s. 80.
  20. Puźniki / opr. Bartłomiej Gutowski // Cmentarze dawnego powiatu buczackiego / pod. red. Anny Sylwii Czyż, Bartłomieja Gutowskiego. — Warszawa, 2017. — S. 579, 649. — ISBN 978-83-62622-57-3. (пол.)
  21. Puchała, S. Kresowy Barysz i okolice. — Sobótka, 2017. — S. 184. — ISBN 978-83-94854-00-3. (пол.)
  22. Quirini-Popławski, R. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Baryszu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — S. 16. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  23. Orłowicz, M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi. — Lwów : Drukarnia Grafii, 1919; Репринт. Krosno : Ruthenus, 2008. — S. 143. — ISBN 978-83-7530-028-4. (пол.)
  24. Станкевич, М. Бучач та околиці. Маленькі образки. — Львів : СКІМ (Спілка критиків та істориків мистецтва), 2010. — іл. — С. 18. — ISBN 966-95709-0-4.
  25. Barącz, s. 123.
  26. Barącz, s. 78.
  27. Czyż, Gutowski, s. 42.
  28. Теодор Жихліньський писав, що помер 2 квітня 1793 в Кракові (див.: Żychliński, T. Potoccy herbu Pilawa… — S. 94.); також ця дата вказана на сайті Марека Мінаковського (Kajetan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15033). (пол.)), вочевидь, вона є помилковою.
  29. Barącz, s. 79.

Джерела

Посилання

Зауваги