Казімеж Дзєржановський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Військовик
Казімеж Антоній Дзєржановський
Kazimierz Dzierżanowski.png
Инші імена: Казімєж Антоні Дзєржановський, Казимир-Антоній Дзєржановський, Kazimierz Antoni Dzierżanowski
Народження: 24.10.1872
с. Галущинці, нині Підволочиський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 1940
правдоподібно, м. Київ, нині Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize Польща
Родина: батько — Зиґмунт, мати — Марія з Федоровичів, дружина — Яніна, дві дочки, син
Освіта: цісарсько-королівська Тернопільська вища гімназія, відділ артилерії Віденської технічної академії
Військо: генерал дивізії
Відзнаки: кілька орденів (зокрема, «Virtuti Militari») та медалей
Примітки: репресований більшовиками

Казімеж Антоні Дзєржановський, іноді Казимир-Антоній Дзєржановський (пол. Kazimierz Antoni Dzierżanowski; 24 жовтня 1872, с. Галущинці, нині Україна — правдоподібно, 1940, м. Київ) — польський військовик, генерал дивізії Війська Польського (1924). Представник роду Дзєржановських гербу Гримала. Репресований московсько-більшовицьким режимом.

Життєпис

Варіянт гербу Гримала

Народився 24 жовтня 1872 року в селі Галущинцях[1] (Скалатського повіту коронного краю Королівство Галичини і Володимирії Австро-Угорської монархії[2]), нині — Підволочиського району Тернопільської области, Україна). Мати Марія походила з українського роду Федоровичів[1]. Її батько — Антон (Антоній) Федорович (1806—1881) — дідич Галущинців. Кузинами мами були Володислав Федорович — землевласник, публіцист, культурно-просвітницький, громадсько-політичний діяч, благодійник, дійсний член НТШ, та Володимир Федорович — підполковник УГА. Батько Казімежа — Зиґмунт Дзєржановський, дідич (за иншими даними, державець[3]) маєтку в с. Чагарах в околиці Гусятина[4], учасник повстання 1863 року[3][5].

Казімеж Дзєржановський навчався у гімназії в Тернополі[1] (очевидно, в цісарсько-королівській Вищій). У 1893 закінчив відділ артилерії Віденської технічної академії. Служив в артилерійському підрозділі у Львові, мав ранг поручника, 1914 став капітаном. Воював на фронтах Першої світової війни, яку закінчив підполковником. Від 2 листопада 1918 командував підрозділом на теренах Моравії, який невдовзі привів до Польщі. Брав участь у війні проти російських більшовиків. Після Першої світової війни командував військовими округами у Варшаві, Познані (Польща), Городні (біл. Гродна, нині — Білорусь). 31 грудня 1932 переведений у стан спочинку, осів у Львові[3].

Нагороджений кількома орденами, зокрема, «Virtuti Militari», та медалями.

4 жовтня 1939 заарештований органами НКВС у Львові. Відомо, що у квітні 1940 він перебував у Києві, де помер в ув'язненні (за даними Здзіслава Ніцмана — внаслідок фізичного виснаження). Похований у Биківні на Польському військовому цвинтарі[3].

Родина

Дружина — Яніна, дві дорослі дочки, 17-річний син 13 квітня 1940 вивезені більшовиками до Казахстану; син назад не повернувся.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Ткачов, с. 491.
  2. Hałuszczyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. — S. 21. (пол.)
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 Generał dywizji Kazimierz Dzierżanowski. (пол.)
  4. Boniecki, A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. — Cz. 1. — T. 5. — S. 269. (пол.)
  5. У 1885 власник реальности Зиґмунт Дзєржановський був членом Збаразької повітової ради як представник групи великої земельної власности, також — членом її виділу (див.: Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1885. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1885. — S. 270—271. (пол.)); ймовірно, це — батько Казімежа Антонія.

Джерела

Посилання

Зауваги