Кадуби

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Колишнє село
Кадуби
Инші назви: Кадовби, Кодуби
Поля на місці колишнього села
Поля на місці колишнього села
Розташування: Золотопотіцький район,
size Тернопільська область,
нині size Україна
Статус: не існує
Заснування: XVI—XVII ст.
Перша згадка: XIX ст.
Зникло: 1952
Катойконіми: кадубівці
Сільська рада: Кадубівська сільська рада
Координати: 48°55′32.9″ пн. ш., 25°29′41.6″ сх. д.
Відстань до обласного центру: 96 км
Відстань до райцентру: 21 км
Залізниця: Пишківці

Кадуби́ (Кадовби, Кодуби) — колишнє село в колишньому Золотопотіцькому районі Тернопільської области УРСР.

Розташування

Було розташоване за 5 км від с. Новосілки та 1 км від села Пожежі (нині обидва села Бучацького району) обабіч теперішнього автошляху Т-20-16 «Бучач — Товсте».

На багатьох старих мапах Кадуби позначені там, де нині с. Пожежа. Ймовірно, це те саме село з різними назвами[1].

Історія

Фрагмент мапи 1880 року
Фрагмент мапи 1923 року

Село відоме з XIX ст. як присілок с. Новосілки Язловецької.

За переказами, поселення виникло ще у XVI—XVII століттях і назву отримало від заняття мешканців, які виготовляли кадуби (великі та середні діжки для борошна, капусти, буряків, меду) і продавали їх на знаменитих ярмарках у місті Язловці (нині село Бучацького району); за иншими переказами — від лісу, звідки брали дерева для виготовлення діжок.

На австрійській мапі 1880 року Кадуби вказані на місці, де нині с. Пожежа, а урочище біля гостинця від Новосілки до Кошилівців означене як Кадубиська.

11 липня 1919 тут відбувся бій відділів Української Галицької армії з польськими уланами майора Плісовського[2][3]. Українські відділи відступали з Язловця гостинцем на Кошилівці[2]. Польські вояки, отримавши наказ, рушили від Попової могили біля Берем’ян напереріз, перекриваючи шлях, унаслідок чого в полоні опинилося близько 1000 вояків УГА, 6 гармат, десяток кулеметів[2]. Деяким відділам УГА з панцерником вдалося відступити[2].

Спогади про село і копію мапи Кадубів залишив Людвік Домський.

Від 1920-х була початкова школа з польською мовою навчання[4].

У 1930-х роках у Кадубах були церква, діяли українські товариства, кооператива; господарства були заможними (мали по 3 морґи поля). До початку німецько-радянської війни в селі нараховувалося близько 70 господарств.

У липні 1944 через село пролягала лінія фронту. Внаслідок військових дій майже всі господарства були спалені. Мешканці переховувалися спочатку в кадубецькому лісі, згодом частина перейшла у с. Білу (нині Чортківського району). Село чи не найбільше із сіл Золотопотіцького району було зруйноване під час бойових дій.

Після завершення війни компартійці вирішили відбудувати село і в другій половині 1940-х — на початку 1950-х тут була сільська рада, до якої належали хутори Пожежа і Хатки. 1946 від Новосілки до Кадубів проклали дорогу. Працювали колгосп, школа.

У другій половині 1940-х місцевих поляків виселили, у 1952 прийняте рішення про переселення хутора Хатки (в 11 будинках проживало 70 осіб) у східні области України. Нині на хуторі один будинок, у якому проживає одна особа. Мешканців Кадубів протягом 1950-х переселили в Новосілку та Коломийський і Снятинський райони Івано-Франківщини.

Сьогодення

Нині на місці села — поля, на яких під час сільськогосподарських робіт можна побачити виорані залишки фундаментів, збереглися залишки цвинтаря, на якому є 8 могил кадубівців (кілька з них — доглянуті нащадками)[5].

Населення

У 1880 у Новосілці разом із присілками Кадовби (Кодуби) та проживало 712 українців, 434 поляки, 9 євреїв; у 1939 — 1440 українців, 600 поляків, 40 євреїв[4].

Джерела

Основні

Примітки

  1. Власне дослідження Миколи Василечка.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Tym, J. [1] / Juliusz S. Tym // Bój pod Jazłowcem, 11–13 lipca 1919 roku. (пол.)
  3. Koreś, D. Bój pod Jazłowcem / Daniel Koreś. — S. 52—69. (пол.)
  4. 4,0 4,1 50. Новосілка Язловецька з присілками Кадовби і Пожеже // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 595—599. — (Український архів, т. XXVII).
  5. Власне дослідження Миколи Василечка.

Зауваги


* * * ••• Бучацький район •••
Адміністрація Бучацька районна державна адміністрація
Громади БучацькаЗолотопотіцькаТрибухівська
Ради
(існуючі та колишні)
Бучацька районна радаЗолотопотіцька селищна рада
Сільські ради:
БариськаБерем'янськаБобулинськаВозилівськаДобропільськаДулібівськаЖизномирськаЖниборідськаЗаривинецькаЗеленськаЗубрецькаКиданівськаКосмиринськаКостільницькаЛіщанецькаМедведівськаМиколаївськаНагірянськаНовопетликівськаОзерянськаОсовецькаПереволоцькаПередмістянськаПилявськаПишківськаПідзамочківськаПорохівськаРіпинецькаРусилівськаСкомороськаСновидівськаСоколівськаСороківськаСтаропетликівськаСтінківськаТрибухівськаЦвітівськаЯзловецька
Міста й містечка БучачЗолотий Потік
Села БаришБерем'яниБілявинціБобулинціБроваріВерб'ятинВозилівГубинДоброполеДулібиЖизномирЖнибородиЗаліщикиЗаривинціЗвенигородЗеленаЗубрецьКиданівКосмиринКостільникиКурдибанівкаЛіщанціМартинівкаМатеушівкаМедведівціМиколаївкаМлинкиНабережнеНові ПетликівціНовосілкаНовоставціОзеряниОсівціПереволокаПередмістяПиляваПишківціПідзамочокПідліссяПожежаПомірціПороховаПушкаріРіпинціРублинРукомишРусилівСкоморохиСновидівСокілецьСоколівСорокиСтарі ПетликівціСтінкаТрибухівціЦвітоваЯзловець

Колишні:
КадубиНагірянка

Хутори
(існуючі та колишні)
БаришівкаБудилівВапницяВерховинаВеселаВільховецьГайдайкаГаї (Рукомиш)Гаї БариськіГаї БучацькіГаї НагірянськіГлибокаГлуховаГовдаГончаркаГораГорофлискаГутишинДовгий ЛанДовговинаЖванецьЗа ШляхомЗаглибокаЗагребелькиЗадиЗаливадиЗаліссяЗанивоЗападняЗіркаІванівкаКолоніяКольоніяКоролівкаКорчівкаКутЛивчеЛісЛуги (Бариш)Луги (Жизномир)МамутівкаМедведівкаМихайполеМлинки (Берем'яни)Млинки (Жнибороди)Млинки (Космирин)МогилкиОзероПапірняПідвільхиПідгорбиПогорілаПолеПоперечкиПрискиРудкаСелище (Золотий Потік)Селище (Млинки)СемінчеСтадницяТисівХаткиХоминціЧеремшинаЯрви
Див. також ГеографіяПриродно-заповідний фондДепутати Бучача та околиці
Окремо див.: БучачЗолотопотіцький район