Йосиф Застирець

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священик, письменник, філософ, освітянин, громадський діяч
о.-д-р Йосиф Застирець
о. Йосиф Застирець
о. Йосиф Застирець
Инші імена: Йосиф Застирец, Йосип Застирець, Josef (Józef) Zastyrzec
Псевдо: Партицький, Романецький
Народження: 15.08.1873
х. Романця поблизу с. Конюшкова, нині Бродівського району на Львівщині, Україна
Смерть: 15.01.1943
м. Львів, нині Україна
Поховання: Личаківський цвинтар
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — Яків, дружина — Омеляна з Глібовицьких, син — Роман, дочка — Ірина
Освіта: народна школа у Львові, Бродівська гімназія, греко-католицька духовна семінарія у Львові, Львівський університет, докторат — Віденський університет
Робота: священик, письменник, філософ, освітянин, громадський діяч
Творчість: автор збірок прози
Наукова діяльність: автор статей, спогадів
Громадська діяльність: діяч товариств «Просвіта» та «Рідна школа»

отець-доктор Йосиф Засти́рець (у сучасних джерелах Йосип Засти́рець; псевдоніми: Партицький, Романецький та ін.; 15 серпня 1873, х. Романця поблизу с. Конюшкова, нині Україна — 15 січня 1943, м. Львів, нині Україна) — священик УГКЦ, письменник, філософ, історик, редактор, громадський та освітній діяч на теренах Галичини. Доктор філософії.

Життєпис

Йосип Застирець народився 15 серпня 1873 на хуторі Романці[1] — присілку с. Конюшкова Бродівського повіту[2] коронного краю Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська монархія[3] (нині Бродівського району Львівської області, Україна)[1] в родині Якова Застирця, який походив з литовсько-руської родини Партицьких[4]. Дід — Василь Застирець — закінчив богословські студії, але не висвятився, проживав на своєму хуторі Романця, де мав, зокрема, млин, пасіку, 115 морґів лісу. 7-літнім Йосиф був свідком збройного нападу двірської служби дідича-сусіда, які отримали від пана наказ захопити або знищити млин[4].

Спочатку навчався в народній школі у Львові[2]. 1886 року Йосиф закінчив Ib кляс німецькомовної ц.-к. Бродівської гімназії[5], 1893 — VIII[6], завершивши навчання з відзнакою[2]. За даними Шематизмів, 1894 року закінчив перший курс навчання у Львівській генеральній греко-католицькій духовній семінарії (нині Львівська духовна семінарія Святого Духа; серед однокурсників — Іван Брикович, Тадей Рогошевський[7], 1895 — ІІ[8], 1896 — ІІІ[9], 1897 — IV[10]. За даними д-ра Мар'яни Комариці, вивчав богослов’я (1893—1895), історію та німецьку мову (1895—1897) на філософському відділі Львівського університету. Рукопокладений[11] на священика 1898-го[12][13][11] (за Шематизмами, того року очікував на висвячення[14]).

Як приватний сотрудник служив, зокрема, 1899 року в с. Берлині[12] поблизу Бродів[15], як сотрудник — у Бережанах (1899–1901)[13]. 1 вересня 1900 розпочав працювати як учитель[16]. У Бережанах викладав катехизм у місцевих народній (вселюдній[17]) школі та історію, німецьку та українську мови — у гімназії (1900–1902). Ц.-к. Крайова шкільна рада (КШР) розпорядженням № 22953 від 17 вересня 1902 перевела заступника вчителя Бережанської гімназії о. Й. Застирця на аналогічну посаду в ц.-к. Львівській академічній гімназії[18], де він працював у 1902—1904 та 1917—1933 роках. 1 жовтня 1904 зарахований на державну службу[16]. За рескриптом КШР № 39201 від 7 жовтня 1904 як учитель-кандидат був переведений на посаду заступника вчителя з Львівської академічної гімназії до IV польськомовної у Львові[19], де навчального року 1904/1905 викладав катехизм[20]. 9 лютого 1906 склав учительський іспит[16].

Рескриптом КШР № 43234 від 24 вересня 1906 переведений до Бучацької цісарсько-королівської гімназії[21], де він протягом навчального року 1906/1907[4][22] викладав німецьку та руську (українську) мови, історію, географію, був господарем Іb кляси. Від 20 листопада 1906 до 5 лютого 1907 важко хворів[23] на тиф[24].

Рескриптом ц.-к. КШР ч. 16541 від 30 липня 1907 іменований учителем[25]. Декретом ц.-к. КШР ч. 1995 від 20 лютого 1909 затверджений у вчительському званні й отримав титул професора[26]. У 1907—1914 — катехит Тернопільської української гімназії[11]. Часопис «Dziennik Urzędowy C. K. Rady Szkolnej Krajowej w Galicyi» у вересні 1915 повідомив, що розпорядженням міністра освіти та віросповідань професор Тернопільської гімназії ім. Франці Йосифа о. Й. Застирець отримав VIII кляс рангу держслужбовця[27].

На початку першої світової заарештований російською окупаційною владою та ув'язнений у Бродах[15]. Після звільнення у 1915—1917 — організатор та керівник української учительської семінарії для галичан і буковинців у Відні. Після повернення до Львова у листопаді 1917 поновив викладання у Львівській академічній гімназії[4], де працював до виходу на пенсію в листопаді 1929[2].

1915[15][28] здобув ступінь доктора філософії у Віденському університетї[11] (праця «Beiträge zur Geschichte des Krimkriegs»).[4]. У листопаді 1915 віденський професор, доктор філософії о. Й. Застирець представив кандидатуру Івана Франка на здобуття Нобелівської премії[29], 1916 — надіслав до Шведської АН меморіал з пропозицією нагородити І. Франка[30].

У Тернополі заснував Жіноче товариство ім. княгині Ярославни, яке перевидало до 100-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича збірник «Русалка Дністрова» (1910). Ініціював встановлення пам'ятної дошки на будинку у Відні, де мешкали і перекладали Біблію українською мовою Пантелеймон Куліш та Іван Пулюй. Заснував і видавав (спільно з Антіном Лотоцьким) щоденну газету «Нова рада» (Львів, 1919–1920). Був головою читальні товариства «Просвіта» та гуртка — «Рідна школа» у Львові (нині терени Стрийського району міста).[11] Співзасновник першої дівочої гімназії сестер-василіянок та школи ім. Тараса Шевченка у Львові[31] (ініціятор її будівництва, 1898)[11]. 1933 року пожертвував кошти для Товариства св. Івана Милостивого при катедральна церкві св. Юра у Львові[32]. Започаткував та завершив будівництво парафіяльної церкви у с. Тетильківцях біля Підкаменя-Брідського, пам'ятника Володимира Великого[4] на г. Могилі у Накваші[33].

Останні роки життя хворів (паралізований)[17]. Помер 15 січня 1943 у м. Львові[31]. Священичі похорони о. Застирця відбулися 17 січня в катедрі святого Юра під проводом Преосвященного Йосифа Сліпого, який виголосив проповідь. 18 квітня в церкві святих Петра і Павла духовенство під проводом владики Никити Будки відправили панахиду та «останнє цілування»[17]. Похований на Личаківському цвинтарі[31].

Доробок

Автор:

  • популярних просвітніх видань[31], наукових, науково-популярних статей на історичну, релігійну (зокрема, «Петро Біляньский епископ Львівский, Галицкий і Кам'янця Подільского 1781 — 1798 р.»[34], богословську тематики у пресі Галичини та Буковини («Богословський вісник», «Душпастир», «Буковина», «Руслан», «Нова зоря», «Українське слово», «Діло»)
  • спогадів про події у Львові часів Західноукраїнської Народної Республіки
  • прозової збірки «З нашої бувальщини» (Коломия, 1902), «Оповідання, новели, гуморески» (Л., 1918), драми «Млин»
  • записав кілька тисяч народних пісень, також легенди й перекази, описав звичаї та обряди циган, склав «Словник циганської мови»[31]
  • підготував друге видання «Русалки Дністрової», надруковане 1910 в Тернополі. Це було перше видання цієї збірки, здійснене на території Україні. Друге видання «Русалки Дністрової» з дарчим автографом о. Й. Застирця з датою 10 березня 1910 зберігається нині у Львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника АН України
  • 1920-го видав у Львові «Історію української національної літератури» — перероблений варіант підручника «Істория рускої літератури: Від найдавніших часів по нинішній день» (1902), який свого часу розкритикували Василь Щурат та Іван Франко.

Сім'я

Дружина — Омеляна з Глібовицьких[17], дочка пароха Накваші[35] о. Олександра Глібовицького (1835—13.11.1907, с. Накваша).[36]. Шлюб взяли 2 лютого 1898 у Львові. Залишив удову, дочку Ірину, сина Романа[17].

Примітки

  1. 1,0 1,1 Мельничук, Б., Уніят, В. Іван Франко і Тернопільщина. — Т. : Тернограф, 2012. — С. 15. — ISBN 978-966-457-087-6.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Малик, Я. Просвітницька діяльність Йосипа Застирця // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — 2010. — Ч. 19. — С. 423—426.
  3. Koniuszków (po rus. Koniuszkiw) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. — S. 345. (пол.)
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 о. Лукань, с. 3.
  5. У списку учнів фігурує як Zastyrzec Josef; див.: Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody für das Schuljahr 1886. — Brody : Druck von J. Rosenheim, 1886. — S. 57. (нім.)
  6. Fünfzehnter Jahresbericht des K. K. Real und Ober-Gymnasiums in Brody für das Schuljahr 1893. — Brody : Druck von Feliks West, 1893. — S. 26. (нім.)
  7. Шематизмъ Всечестного Клира гр.-кат. Митрополитальнои Архидіецезіи Львôвской на рôк 1894. — Львовъ, 1894. — С. 186.
  8. Шематизмъ… гр.-кат.… Архидіецезіи Львôвской… 1895… — С. 185.
  9. Шематизмъ… гр.-кат.… Архидіецезіи Львôвской… 1896… — С. 193.
  10. Шематизмъ… гр.-кат.… Архидіецезіи Львôвской… 1897… — С. 189.
  11. 11,0 11,1 11,2 11,3 11,4 11,5 Комариця, с. 353.
  12. 12,0 12,1 Шематизмъ… гр.-кат.… Архидіецезіи Львôвской… 1899… — С. 23.
  13. 13,0 13,1 Zastyrec' Josyf // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 499. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  14. Шематизмъ… гр.-кат.… Архидіецезіи Львôвской… 1898… — С. 210.
  15. 15,0 15,1 15,2 Швець, с. 105.
  16. 16,0 16,1 16,2 Spis nauczycieli szkół średnich w Galicyi oraz polskiego gimnazyum w Cieszynie: na podstawie nadesłanych tabel konskrypcyjnych / ułożył Henryk Kopia. — Lwów : Towarzystwo Nauczycieli Szkół Wyższych, 1909. — S. 67. (пол.)
  17. 17,0 17,1 17,2 17,3 17,4 † Йосиф Застирець… — С. 7.
  18. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Brzeżanach za rok szkolny 1903. — S. 6 [45]. (пол.)
  19. У списку вчителів фігурує як Zastyrzyc Józef; див.: Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. IV. Gimnazyum we Lwowie za rok szkolny 1905. — S. 25. (пол.)
  20. У списку вчителів фігурує як Zastyrzyc Józef; див.: Там само. — S. 21.
  21. VIII. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1907. — Buczacz, 1907. — S. 46—47. (пол.)
  22. У ТЕС (Т. 1) подано, що від 1904 року працював у Бучачі; див.: Мазурак, Пиндус, с. 626; в ЕІУ теж є звістка про його працю в цьому місті.
  23. VIII. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Buczaczu… — S. 44. (пол.)
  24. Listy z kraju. Buczacz // Kurjer Lwowski. — 1906. — № 319 (22 list). — S. 2. (пол.)
  25. ІІ. Часть адмінїстрацийна // Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1907/8. — С. 3.
  26. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1908/9. — С. 10
  27. Dziennik Urzędowy c.-k. Rady szkolnej krajowej w Galicyi. — 1915. — R. XIX. — № 1 (20 września). — S. 18 [44]. (пол.)
  28. В ЕСУ — 1914 (див.: Комариця, с. 353.), що, певне, є одруком.
  29. Нобелівська премія тікає від України.
  30. Під поданням на премію А. Нобеля підписався як гімназійний професор, доктор філософії, керівник учительського закладу; див.: Абліцов, В. Премія Нобеля — виноград, якого так хотілося лисиці. Секрети «українського списку» лауреатів найпрестижнішої нагороди у світі // День. — 2006. — № 191 (4 лист).
  31. 31,0 31,1 31,2 31,3 31,4 Малик, с. 285.
  32. Допомога бідним і голодним // Діло. — 1933. — Ч. 75 (26 березня). — С. 4.
  33. Видатні постаті Бродівщини… — 2:55—3:00.
  34. Надрукована у: Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за… 1907/8. — С. 3—40; продовження мало бути надруковане у виданні «Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1909/9».
  35. Видатні постаті Бродівщини… — 1:45—1:47.
  36. Hlibovyc'kyj Oleksander // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 134. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)

Джерела, література

  • † Йосиф Застирець // Тернопільський голос. — 1943. — Ч. 4 (24 січня). — С. 7.
  • Комариця, М. М. Застирець Йосип Якович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ин.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2010. — Т. 10 : З — Зор.— С. 353. — ISBN 978-966-02-5721-4.
  • о. Лукань, Р. † Йосиф Застирець // Львівські вісті. — 1943. — Ч. 9 (17— 18 січ.). — С. 3.
  • Мазурак, Я., Пиндус, Б. Застирець Йосип // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 626. — ISBN 966-528-197-6.
  • Малик, Я Застирець Йосип Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 285. — ISBN 966-00-0610-1.
  • Швець, А. Йосиф Застирець — духовний порадник та популяризатор Івана Франка у світі (до 100-річчя від часу висунення Івана Франка на Нобелівську премію) // Українське літературознавство. — 2015. — Вип. 79. — С. 104—118.

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Видатні постаті Бродівщини: Йосип Застирець // ТРК Броди. — 2018. — 15 серп.

Зауваги