Замок (Золотий Потік)

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятка
Золотопотіцький замок
вигляд на замок зі сходу
вигляд на замок зі сходу
Місцева назва: Замок Потоцьких
Тип і статус: архітектури національного значення
Стиль: Відродження
Автор(-и): невідомий
Будівництво: бл. 1601 — ймовірно, 1610—1620-ті
У віданні: Національного заповідника Замки Тернопілля
Розташування: смт Золотий Потік, Бучацький район, Тернопільська область, size Україна
Стан: частково руїни, втрачено західну вежу, частину мурів

Золотопотіцький замок[1] — фортифікаційний комплекс XVI—XVII століть у смт Золотому Потоці поблизу міста Бучача на Тернопільщині, пам'ятка архітектури національного значення, один з об’єктів Національного заповідника «Замки Тернопілля». Споруджений коштом Марії з Могил Потоцької, дочки господаря Молдавського князівства Єремії Могили та кузини Київського митрополита Петра Могили, і її чоловіка, дідича містечка Стефана Потоцького.

Історія

Замок збудовано коштом Марії Могилівни-Потоцької, дочки господаря Молдавського князівства Єремії Могили, який у своїй зовнішній політиці орієнтувався на Республіку Обидвох Націй (Річ Посполиту), а не на Османську імперію, та її чоловіка, дідича Золотого Потоку, фелінського старости, брацлавського воєводи Стефана Потоцького[2] (за наказом правителя Речі Посполитої Сиґізмунда III Вази за так званою «форталіційною системою»[3]).

Часові рамки будівництва наразі невідомі. Правдоподібно, це не могло розпочатися раніше 1599 р., коли брати Потоцькі — Ян, Анджей, Якуб та Стефан, сини Миколая — провели поділ спадку батька, у висліді якого дідичем Потоку став наймолодший з братів[4]. За одними даними, спорудження розпочалося наприкінці XVI століття, за даними Олега Наливайка та Віктора Уніята, збудований на початку XVII с.,[5] М. Вельгій — у 1601—1609[6]. Історія з приданим Марії Могили (відома також як скарб Потоцьких[7]), яке 1612 р. перевезли до підгаєцького замку (тодішній власник Станіслав Ґольський), свідчить, що принаймні до часу повернення С. Потоцького з неволі 1615 р. замок не був достатньо безпечним місцем для зберігання цінностей.

На думку проф. Анни Сильвії Чиж і д-ра Бартломея Ґутовського, не можна виключити той факт, що твердиню будувала одна й та сама група майстрів, що й замок у Бучачі, підтвердженням чого є їх подібність, особливо архітектурних деталей мешкальних частин[8].

Був головною резиденцією С. Потоцького[3], який полюбляв тут перебувати, його сина Яна (пом. 1675), родина якого постійно проживала в замку до турецько-татарської навали та зруйнування у вересні 1676[9] (назагал у замку мешкали до кінця XVIII ст.).

1672 року замок захопили турецько-татарські війська під проводом султана Мехмеда IV; оборона тривала два дні, захисники здали твердиню[10]. Близько 45 вересня 1676 замок захопили (шляхом руйнування мурів вибухівкою[11]) і зруйнували турецько-татарське військо під проводом бейлербея Дамаску Ібраґіма-паші «Шейтана». Залога замку під командуванням поручника Фридерика (або Йоахіма) фон Мелляйна (пол. Fryderyk lub Joachim von Mellein[12]) чинила спротив, за що вся, разом з людьми, які перебували в замку, була страчена (покарана на горло[13]). Замок спалили, найбільших руйнувань зазнали наріжні та в'їзна вежі.

Частково був відбудований після відходу турків опікунами неповнолітнього тоді дідича Золотого Потоку Стефана Александра Потоцького[13], відновлений на початку XVIII ст.

За часів Австро-Угорщини, ЗУНР та її анексії Польщею тут розміщуються повітовий суд, в’язниця та податковий уряд. У 1920-­х замкові мури почали розбирати на будівельний матеріал для спорудження парового млина.

У 1930-х власники забезпечили проведення консерваційних робіт в замку. За «совітів» у 1960—1980-х замок використовували місцева швейна фабрика «Берізка», столярна майстерня, тут діяли заготівельний пункт, склад металобрухту[14].

Протягом 1989—1994 р. авторський колектив архітекторів Львівського філіалу Українського спеціального науково-­реставраційного проектного інституту (УСНРПІ) «Укрпроектреставрація» Держбуду УРСР (М. Гайда, Я. Скрентович, Ю. Дубик, О. Бойко) провоів повномасштабне дослідження замку. 1994 р. на замовлення Управління архітектури та містобудування Тернопільського облвиконкому авторський колектив Українського СПРІ «Укрзахідпроектреставрація» у складі архітекторів Михайла Бендина та Наталії Муращенко провів додаткові натурні наукові дослідження твердині. 2008 р. замок став одним із об’єктів Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Опис

Головні ворота замку з вулиці
Замок узимку
Схема Золотопотіцького замку. «Замки Тернопілля», осінь 2014

Пам'ятка розташована поблизу центру містечка, на пагорбі над пологою долиною невеличкого потоку, неподалік його впадіння в невелику річку Золоту. Хоча замок перебуває в стані запустіння та часткової руйнації, його можна вважати одним із найкраще збережених на Тернопільщині. Майже під стінами твердині розташовані садиби мешканців.

Замок збудований з місцевого пісковику (переважно темно­червонуватого, гранітного відтінку) та вапняку, є квадратною в плані фортифікацією з чотирма триярусними чотирикутними п'ятигранними вежами по кутах, що фланкують оборонні мури значно винесеними назовні гострокутними виступами, і надбрамною вежею. З південно­західного боку розташовується рів з ескарпом і вал. Надбрамна вежа — триярусна, квадратна в плані, прикрашена гербом Потоцьких — Пилявою. Палац — 2-поверховий (другий поверх пізнішої забудови), прямокутний у плані, утворює північно-західну частину замку. Товщина стін між вежами досягає 2-х метрів, палацу до 1,8 метра. Наличники вікон прикрашені різбленням рослинного орнаменту, іконниками і масками в стилі відродження (ренесансу).

Дотепер збереглися в непоганому стані три кутових вежі (крім західної), надбрамна вежа і, майже повністю, стіни. Мешкальна чатина (палац) перебуває в напівзруйнованому стані (станом на 2016 р. — без даху).

Власники

Світлина Ім'я, прізвище Роки Коротка довідка
Potocki Stefan (starszy).jpg Стефан Потоцький дружина Марія Амалія Могилівна-Потоцька
Ян Потоцький удова — Урсула з Даниловичів
Стефан Александер Потоцький
Mikołaj Bazyli Potocki.PNG Микола Василь Потоцький
Іґнацій Потоцький пом. 1765, глинянський староста[15], син Стефана, дідича Чорткова
Вінцентій Потоцький
Александер Потоцький 1756—1812[16]
Людвік Скварчинський
Іґнацій Скварчинський голова шляхетського суду в Станиславові, таємний цісарський радник[14]
Тибурц'юш Ольшевський
Ян Стойовський
Антоній Масловський
Ізраель Фрідман хасидський цадик з Садгори, тепер район м. Чернівців
Нухім та інші представники Фрідманів
Wlodzimierz Gniewosz 1898.jpg Влодзімєж Ґнєвош його удова Марія Стефанія з Кшечуновичів
Александер Ґнєвош
Александер (молодший) та Антоній Ґнєвоші
[17]

Світлини

Див. також

Примітки

  1. Іноді — Золотопотоцький замок; див.: Скочиляс.
  2. Іноді — Фелікс Стефан Потоцький; див.: Potok 16.) P.-Złoty, mko, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1887. — T. VIII : Perepiatycha — Pożajście. — S. 871. (пол.)
  3. 3,0 3,1 Kunzek, s. 47.
  4. Skrzypecki, s. 16.
  5. Наливайко, О., Уніят, В. Золотий Потік // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 658—659. — ISBN 966-528-197-6.
  6. Вельгій, с. 26.
  7. Колодницький, С. Потоцьких скарб // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 481. — ISBN 978-966-528-318-8.
  8. Czyż, A., Gutowski, B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — S. 16 (przyp.). — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju; Seria C, zeszyt 3).
  9. Skrzypecki, s. 201.
  10. Skrzypecki, s. 202.
  11. Skrzypecki, s. 64—65.
  12. Skrzypecki, s. 64.
  13. 13,0 13,1 Skrzypecki, s. 202.
  14. 14,0 14,1 Вельгій, с. 27.
  15. Skrzypecki, s. 79.
  16. Potoccy (03) (пол.)
  17. Skrzypecki, s. 240—242.

Джерела і література

  • Вельгій, М. Золотопотіцький замок: дослідження, відбудова, пристосування // Наукові записки Національного заповідника «Замки Тернопілля». — 2017. — № 7. — С. 26—35.
  • Скоропляс, Н. Золотопотоцький замок в контексті історичного розвитку і пристосування // Стародавній Меджибіж в історико­культурній спадщині України: науковий вісник з проблем регіональної історії та пам’яткознавства (Науковий вісник «Межибіж») / Упр. культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької ОДА, Держ. історико­культ. заповідник «Межибіж», Хмельницька обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України. — Хмельницький : ПП Мельник А. А., 2016. — № 1. — С. 169—175.
  • Kunzek, T. Przewodnik po województwie tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — 140 s. — S. 47. (пол.)
  • Skrzypecki, Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4-х томах. / гл. редкол.: Н. Л. Жариков. — К. : Будівельник, 1983—1986. — Т. 4. — С. 57. (рос.)

Посилання

Зауваги