Гілярій Войтина

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Різьбяр
Гілярій Войтина
Гілярій Войтина
Гілярій Войтина
Народження: 27.12.1903,
с. Денисів, нині Купчинецька громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 26.06.1977,
м. Тернопіль, нині Тернопільська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Поховання: правдоподібно, там само
Громадянство: українець,
size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща → size УРСР
Родина: батько — Степан
Освіта: невідомо
Робота: невідомо
Творчість: різьбленя скульптури, оздоблення церков

Гіля́рій Войти́на (27 грудня 1903, с. Денисів, околиця Козови — 26 червня 1977, м. Тернопіль) — український майстер різьби по дереву.

Життєпис

Гілярій Войтина, син Степана, народився 27 грудня[1] 1903 року в селі Денисів[2] в околиці Козови.

1950-1958 репресований, перебував на засланні в Сибіру.

Автор кількох десятків творів, серед них — «Денисівська церква з дзвіницею», «Моя садиба», «Пам’ятник князю Володимирові Святославичу», «Приходь з бочівкою», «Шевченківська хата» та инші.

Брав участь в оздобленні ряду церков на Тернопільщині.

Помер 26 червня 1977 року в місті Тернополі, похований, правдоподібно[3], в Тернополі або Денисові.

Родина

На даний час ця інформація для редакторів статті є невідомою або ще не опрацьовано відповідні джерела.

Джерела

Основне

  • Хома В. Войтина Гілярій Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 294. — ISBN 966-528-197-6.

Примітки

  1. У ТЕС подані дві дати (старий і новий стиль) — 15.12(27.12). Але різницю в 13 років почали рахувати від 1901 року, тож тут неточність у дні народження: або 14 за юліянським календарем, або має бути 28 за новоюліянським календарем.
  2. На час народження — село Тернопільського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини, нині — у складі Купчинецької громади Тернопільського району Тернопільської области України.
  3. Власне дослідження Миколи Василечка.

Зауваги