Віктор Пунда

Електрик, Військовик
Віктор Пунда
Віктор Пунда
Народження:	16.01.1965, с. Іванівка, нині Підволочиська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Смерть:	06.10.2014, поблизу м. Дебальцевого, нині Дебальцівська громада, Горлівський район, Луганська область, Україна
Поховання:	на сільськомму цвинтарі с. Іванівка
Громадянство:	українець,  УРСР →  Україна
Родина:	батьки — Василь і Ганна, дружина (був розлучений), дітей не було
Освіта:	невідомо
Робота:	працював у колгоспі, в Тернополі
Військо:	Радянська армія, служив у Чехословаччині у бронетанкових військах; Збройні сили України, 128-ма окрема гірсько-піхотна Закарпатська бригада, інструктор механіків-водіїв, солдат
Громадська діяльність:	учасник Революції гідности
Відзнаки:	орден «За мужність» III ступеня

Ві́ктор Пу́нда (16 січня 1965, с. Іванівка. околиця Підволочиська — 6 жовтня 2014, поблизу м. Дебальцевого, Луганська область) — український електрик, військовик.

Життєпис

Віктор Пунда народився 16 січня 1965 року в селі Іванівка в околиці Підволочиська в сім’ї Василя та Ганни Пунд.

Навчався Іванівській школі, згодом у ПТУ, за освітою — електрик. Працював у місцевому колгоспі, в Тернополі, жив у гуртожитку, на вихідні навідувався додому. Час од часу їздив на заробітки.

Під час служби в Радянській армії служив у Чехословаччині у бронетанкових військах, спеціяльність — механік-водій танків, звання — солдат.

Був активним учасником Революції гідности.

2014 призваний до лав Збройних сил України за мобілізацією. Служив у 128-ій окремій гірсько-піхотній Закарпатській бригаді інструктором механіків-водіїв. Добровольцем пішов на передову.

Загинув 6 жовтня 2014 зі своїм товаришем Віктором Бойком з Київщини поблизу міста Дебальцевого в Перевальському районі Луганської области під час обстрілу російськими збройними формуваннями.

Похований на сільському цвинтарі в рідній Іванівці 11 жовтня 2014.

Родина

Особисте життя не склалося, з дружиною розлучився, дітей не було. Залишилась мати та сестра.

Відзнаки та пошанування

• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (2015; посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісности України;
• звання «Почесний громадянин Тернопільської области (2022; посмертно).

10 жовтня 2014 в Тернопільській области оголошено Днем жалоби у зв'язку із загибеллю Віктора Пунди та Андрія Рави.

13 вересня 2015 на фасаді Іванівської школи встановлено пам’ятну таблицю.

Джерела

Основні

• Смільська О. Матері не дочекалися ще двох синів / Оксана Смільська // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 39 (15-21 жовт.). — С. ?.
• Якушко О. А міг же не їхати… / О. Якушко // Вільне життя плюс. — 2014. — № 84 (17 жовт.). — С. 3. — (Нові втрати).
• Пунда Віктор Васильович // Книга пам'яти полеглих за Україну.

Додаткові

• Сірова О. Війна забрала ще двох героїв з Тернопільщини  / О. Сірова // Номер один. — 2014. — № 42 (15 жовт.). — С. 3.
• Сиривко Я. Як важко стаємо народом  / Я. Сиривко // Гомін волі. — 2014. — № 42 (17 жовт.). — С. 8.
• Томчишин Ю. На коліна перед героями  / Юлія Томчишин // Експрес. — 2014. — № 112 (16-23 жовт.). — С. 12.
• автор стаття  / авторвдруге // видання. — рік. — № № (дата.). — С. сторінка. — рубрика.

Покликання

Зовнішні відеофайли
На Тернопільщині вшанували пам’ять військовослужбовця Віктора Пунди // Суспільне Тернопіль. — 2021. — 8 жовт.
назвавідео // назваканалу. — рік. — дата.

• Віктор Пунда // База знань Ґуґля.
• Пунда Віктор Васильович // Підволочиська селищна рада. — 2023. — 26 квіт. — 17:06.
• Тернопільщина втратила в АТО Віктора Пунду // 20 хвилин. — 2014. — 10 жовт.
• Як Тернопільщина зустріла загиблого в АТО танкіста / Ігор Крочак // Про все. — 2014. — 10 жовт.
• Боденчук Б. На Тернопільщині вшанували пам’ять військовослужбовця Віктора Пунди / Богдан Боденчук // Суспільне. Тернопіль. — 2021. — 6 жовт. — 19:09.