Володислав Носковський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священик, громадський діяч, просвітянин
о. Володислав Носковський
о. Володислав Носковський
о. Володислав Носковський
Инші імена: Владислав Носковський
Народження: 10.02.1864
с. Мишків, нині Заліщицький район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 11.02.1928
м. Львів
Поховання: Личаківський цвинтар у Львові
Громадянство: українець
size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — о. Михайло Носковський, мати — Антоніна з Долголуських, дружина — Ольга зі Свистунів, діти — Роман, Евген, Зенон, Марія, Галина
Освіта: Бережанська гімназія, Львівська генеральна духовна семінарія
Військова служба: польовий духівник (капелян) УГА
Духовне служіння: сотрудник у Борщеві, Сухоставі, парох у Сороках
Громадська діяльність: діяльний в українських товариствах «Просвіта», «Січ», «Сокіл»

о. Володислав Носковський[1] (10 лютого 1864, с. Мишків, Австрійська імперія — 11 лютого 1928, м. Львів, окупована ЗУНР) — український греко-католицький священик, релігійний та громадський діяч у Галичині, учасник національно-визвольних змагань, польовий духівник (капелян) УГА, благодійник.

Життєпис

Володислав Носковський народився 10 лютого 1864 року в Мишкові Чортківського округу[2] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австрійської імперії (нині село Заліщицького району Тернопільської области, Україна). Походив зі старовинного шляхетного (пізніше частково священичого) роду Носковських гербу Лада (герб — з 1401). Польське відгалуження роду маловідомих представників — діячів Римської церкви, світських діячів.

Правдоподібно[3], 1876 року закінчив IIb клас Бережанської гімназії (в паралельному класі навчався Адольф Біґеляйзен)[4]. У 1886—1888 роках закінчив ІІ[5], III[6], IV[7] роки богослов'я у Львівській генеральній греко-католицькій духовній семінарії (два роки разом з ним училися майбутні священики Михайло Литвинович, В'ячеслав Збудовський, Іван Ульванський).

Рукоположений 1888 року[8][9][10].

За словами парафіян: 1888 р. був завідателем парафії в Мушкатівці[11] (це не підтверджує шематизм[7], хоча церква в селі була філіяльною від борщівської[12]), потім 38 років — парох Сороків та Ліщинців Бучацького повіту[11].

За шематизмами, 1890 р. служив як приватний сотрудник у м. Борщеві[12], 1891[13]—1892 — приватний сотрудник[8], 1891 — завідатель парафії в Сухоставі[14].

1893 р. отримав Інституцію канонічну — призначення парохом у с. Сороках[15]. Тут організував «Братство тверезости»[16]. За його сприяння в Сороках та Ліщанцях[17] утворено філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл». Придбав у дідича Андлєра його резиденцію в Сороках, яку передав під «Народний Дім»[18]. 1908 року, зокрема: був головою читалень «Просвіти» в цих селах[19]. У суботу 8 лютого 1908 року в Коропці брав участь у похороні вбитого польськими жандармами 6 лютого українського господаря та громадського діяча Марка Каганця[20], виголосив прощальне слово над могилою[21].

Під російською окупацією Галичини арештований (як багато чільних галицьких діячів), висланий до Сибіру (в Симбірськ).[22] У Симбірську служив священиком при місцевому костелі разом з отцем-митратом Гордієвським зі Станиславова та парохом м-ка Войнилова[23] (очевидно, о. Евгеном Мандзієм[24][25]). Восени 1916 в Симбірську зустрівся з вивезеним до Сибіру сином Зеноном (разом із Сенем Горуком[23]). Додому повернувся заходами Червоного Хреста через Стокгольм[22].

Належав до діяльних патріотів, які брали активну участь у встановленні влади ЗУНРу на теренах Бучацького повіту восени 1918[26]. 7 листопада[27] за участи 209 делегатів із 70 громад повіту відбулися збори (голова о. Денис Нестайко), на яких обирали бучацького повітового комісара та членів повітового комітету. На пропозицію новообраного комісара д-ра Іляріона Боцюрківа територію повіту поділили на 5 округів (Бучацький, Язловецький, Золото-Потіцький, Монастириський, Устя-Зеленський), кожен з яких представляли троє осіб як члени Повітового комітету. Отець Носковський разом з Андрієм Луцівим і Н. Кухтиним (господар із Переволоки) увійшли до його складу від округу Бучач[28].

Від 1918 р. — польовий духівник (капелян) УГА[29], зокрема, під Чудновом на Житомирщині[30].

Наприкінці грудня о. Володислав Носковський 1921 провідав Михайла Островерху, який служив в УСС з його сином Евгеном[31], та після повернення до Бучача був обмежений у праві вільного пересування і зобов'язаний тричі на тиждень (потім двічі) відмічатися в місцевому поліційному відділку[32]. Священик запропонував пожити якийсь час у нього[31].

Після польської анексії Галичини за рішенням держав Антанти його переслідувала влада.

Помер під час операції 11 лютого 1928[33]. Похований на Личаківському цвинтарі Львова, могила збереглася.

Родина

Батько — о. Михайло Носковський (18291884, Мишків[34], син Йосифа) — парох Мишкова.

Мати — Антоніна з Долголуських (1834—?).

Бабуся (по-татові) — Марія з Кобузівських.

Дружина — Ольга Носковська зі Свистунів (27.03.18701935, похована в Сороках). Її батько — о. Павло Свистун (1842—1919[35]), парох Козови. його мати — Катерина з Малиновських. Її мати — Марія з Мелешкевичів (1850—?), дочка пароха Сухоставу о. Николая Мелешкевича (1818—18.11.1890[36]) та його дружини — дочки священика Антоніни з Крайковських[37].

Діти:

  • д-р Зенон — український військовик, громадський діяч, командир сотні Леґіону УСС та полку ЧУГА;
  • Роман — старшина армії Австро-Угорщини, загинув на італійському фронті[22];
  • Евген — український військовик, громадський діяч, хорунжий Леґіону УСС та УГА;
  • д-р Галина Носковська-Гірняк — українська вчена (медик), громадська діячка, дружина Володимира Гірняка (брат отамана УГА Никифора Гірняка)[38];
  • Марія — вчителька[39], у заміжжі Милевич[40].
Родовідне дерево
о. Михайло
Носковський
 
Антоніна
з Долголуських
о. Павло
Свистун
 
Марія
з Мелешкевичів
 
 
 
 
 
 
 
 
о. Володислав
Носковський
 
 
 
 
 
Ольга
Носковська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ЗенонРоманЕвгенГалинаМарія

Примітки

  1. У польськомовних джерелах — Władysław Noskowski.
  2. Stupnicki, H. Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą. — Lwów : Madfes i Bodek, 1869. — S. 89—91. (пол.)
  3. Sprawozdanie Dyrektora C. K. Wyższego Gimnazyum w Brzeżanach za rok szkolny 1876. — Brzeżany, 1876. — S. 31. (пол.)
  4. Шематизмъ всечестного клира Митропол. Архідіецезіи греко-католической Львôвской на рôк 1886. — Львовъ, 1886. — С. 211.
  5. Шематизмъ всего клира греко-католической Епархіи Станиславôвскои на рôк Божій 1887. — Станиславовъ, 1887. — Станиславовъ, 1887. — Р. II. — С. 263; щоправда, у списку осіб він згаданий як Владимиръ; див.: Там само. — С. 229.
  6. 7,0 7,1 Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои… 1888. — Станиславовъ, 1888. — Р. III. — С. 321—322.
  7. 8,0 8,1 Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои… 1892. — С. 40.
  8. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои… 1898. — С. 17.
  9. Іноді — 1889; див.: Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои… 1890. — С. 148.
  10. 11,0 11,1 Гриневич, с. 374.
  11. 12,0 12,1 Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои… 1890. — С. 148.
  12. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои… 1891. — С. 66.
  13. Там само. — С. 304.
  14. Шематизмъ… Епархіи Станиславôвскои… 1894. — С. 163.
  15. Сороки // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 655. — (Український архів, т. XXVII).
  16. За даними Ярослава Гриневича, у 18891914; див.: Гриневич, с. 375.
  17. Гриневич, с. 375—376.
  18. Колцьо, В. Праця і розвиток читалень Т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 257—258. — (Український архів, т. XXVII).
  19. Коропець // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 565. — (Український архів, т. XXVII).
  20. Сороки // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 657. — (Український архів, т. XXVII).
  21. 22,0 22,1 22,2 Гриневич, с. 377.
  22. 23,0 23,1 Навроцький, О. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 380–381. — (Український архів, т. XXVII).
  23. Шематизмъ… Митрополичои Архіепархіи Львôвской… 1914… — Р. 70. — С. 96.
  24. Mandzij Jevhen // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 294. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  25. Гузар, М. Жмут спогадів про Бучач // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 187—188. — (Український архів, т. XXVII).
  26. У ТЕСі — 6 листопада.
  27. Західно-Українська народна республіка 1918—1923. Документи і матеріали. У 5 т. — Т. 1: Листопадова 1918 р. національно-демократична революція. Проголошення ЗУНР / Уклад.: О. Карпенко, К. Мицан. Івано-Франківська обласна державна адміністрація; Прикарпатський університет ім. В. Стефаника; Державний архів Івано-Франківської області. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001. — С. 353—354 (джерело надав д-р Петро Гуцал).
  28. Мельничук, с. 646.
  29. Українська Галицька Армія: Матеріяли до історії. — Вінніпеґ : Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1960. — Т. 2. — С. 70.
  30. 31,0 31,1 Островерха, М. Обніжками на битий шлях. — Ню Йорк : Dnipro, 1957. — С. 36—38.
  31. Островерха, М. Обніжками на битий шлях… — С. 12.
  32. За переказами, могла бути злочинна недбалість польських хірургів.
  33. Noskovs'kyj Myxajlo // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 323. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  34. Svystun Pavlo // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 303. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  35. Meleškevyč Mykola // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 303. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  36. Гриневич, с. 373–374.
  37. Гриневич, с. 379.
  38. Там само. — С. 374.
  39. Сороки // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 651. — (Український архів, т. XXVII).

Джерела

Зауваги