Володимир Масляк

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук


Освітянин, поет
Володимир Масляк
Володимир Масляк
Володимир Масляк
Инші імена: Włodzimierz Maślak
Псевдо: В. Залуквич, Бережанець, Вуйко Влодзьо, Овсій, Паленичка, Ратай, Судислав, Яромир Шило, В.І.М.
Народження: 14.09.1858,
с. Сарники Середні, нині с. Діброва Рогатинського району Івано-Франківської области, Україна
Смерть: 15.07.1924,
м. Львів, нині Україна
Поховання: Личаківський цвинтар; могилу знищили більшовики
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНРsize Польща
Родина: батько — Іван, сини — Омелян-Ярослав, Степан-Юрій
Освіта: Бережанська народна школа, цісарсько-королівські гімназії в Бережанах і Перемишлі, Львівський і Ягайлонський університети
Робота: гімназійний професор, шкільний інспектор, журналіст, редактор
Творчість: письменник, поет, перекладач, критик
Громадська діяльність: місце-голова Бучацької повітової філії товариства «Просвіта»

Володимир Масляк [1] (псевдоніми В. Залуквич, Бережанець, Вуйко Влодзьо, Овсій, Паленичка, Ратай, Судислав, Яромир Шило, криптонім В.І.М.; 14 вересня 1859, с. Сарники Середні, нині с. Діброва, Україна — 15 липня 1924[2], Львів, нині Україна) — український освітянин, письменник, поет, перекладач, редактор, критик, журналіст. Місце-голова Бучацької повітової філії товариства «Просвіта», професор Бучацької цісарсько-королівської гімназії. Батько поета, перекладача Степана-Юрія та художника, бібліотекознавця Омеляна-Ярослава Масляків.

Життєпис

Володимир Масляк народився 14 вересня 1859 року в селі Сарниках Середніх[3][4] Бережанського округу[5] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австрійської імперії (нині с. Діброва Рогатинського району Івано-Франківської области, Україна) в сім'ї Івана Масляка (уродженець м. Галича[6], пом. 1865, с. Свистільники, нині Світанок в околиці Рогатина), управителя панських маєтностей[7], який часто змінював місце праці[8], деякий час мешкав із сім'єю у селі Залукві поблизу Галича, ймовірно, що там він одружився. Мати-вдова звідти переїхала до с. Горішної Липиці (нині с. Верхня Липиця в околиці Рогатина), де мала невелике господарство. Сина віддала на науку народному учителю в селі Підгороддю Данилові Хомі, одруженому з сестрою чоловіка Марією. У 1867 мати продала господарство, переїхала до Бережан[7].

У цьому місті Володимир закінчив народну школу[7] та 5 клясів місцевої цісарсько-королівської (ц.-к.) гімназії (1876[9]). Після цього навчався у ц.-к. польськомовній Перемиській гімназії, де, зокрема, 1876 закінчив VI кляс[10], 1878 — VII[11], 1879 — VIII[12], закінчивши заклад[9] та отримавши свідоцтво зрілости[13]. Того ж року вступив до Львівського університету, де вивчав клясичну філологію, історію руського письменства (викладач — професор Омелян Огоновський), філософію (викладач — д-р Улян[7] (Юліян) Охорович, польський позитивіст[14]). Як Іван Франко та инші, спочатку належав до москвофільського студентського товариства, однак під упливом викладачів Омеляна Партицького, Омеляна Огоновського став народовцем[3]. Також навчався у Ягайлонському університеті (Краків)[9]. Політичний арешт унеможливив його роботу вчителем, тому певний час працював на залізниці[8]. Також — журналістом у газетах «Зоря», «Діло», журналі «Зеркало» (від червня 1885 був фактичним редактором), який змінив назву на «Нове зеркало» (Львів). 1886 переїхав до Кракова, де працював у газеті «Нова реформа» (пол. Nowa Reforma)[8]. Підписував твори «Вуйко Влодзьо»[3].

Коли «змінилися відносини в шкільній справі», 1888 став заступником ґімназійного учителя Тарнівської[8] ц.-к. гімназії. Розпорядженням Крайової шкільної ради (КШР) від 10 вересня 1889 ч. 15221 переведений на посаду заступника вчителя до Гімназії новодворської, або святої Анни, у Кракові[15], де навчального року 1889/1890 був господарем Іс клясу[16]. Розпорядженням КШР від 13 вересня 1890 ч. 15766 переведений на посаду заступника вчителя до гімназії в Яслі[17][18]. Розпорядженням КШР від 18 січня 1895 ч. 1942 отримав відпустку на друге півріччя 1895-го[19]. Після семи років роботи «на Мазурах» почав працювати у ц.-к. ґімназії у Станиславові[8], очевидно, з нвчального року 1895/1896[20], зокрема, 1897[21]. 1898 був заступником учителя[22]. Рескриптом КШР від 29 липня 1898 ч. 17451 переведений на посаду заступника учителя польськомовної цісарсько-королівської Першої гімназії в Перемишлі[23], де, зокрема, навчального року 1899/1900 викладав латину і польську, був господарем IIb клясу[24].

Володимир Масляк,
світлина з листівки серії «Історія України-Руси», Коломия, 1902.

Потім викладав у ц.-к. гімназії в Золочеві[8]; рескриптом КШР від 20 липня 1901 ч. 428 заступник учителя цього навчального закладу Володимир Масляк був переведений на посаду вчителя[25] в Коломийській українській ґімназії, Навчального року 1901/1902 був завідувачем польської бібліотеки для учнів[26]. Навчального року 1902/1903 з ним разом працював, зокрема, Антін Крушельницький на посаді заступника вчителя[27]. Рескриптом міністра віросповідань та освіти ч. 653 від 23 червня 1903 (також КШР від 22 липня 1903 ч. 21420) був скерований до Бучацької ц.-к. гімназії[28], де працював протягом тривалого часу[3] (у звітах її директора Францішека Зиха уперше згаданий у 1905). На підставі рескрипту КШР ч. 36.933 від 18 жовтня 1904 отримав перший п'ятирічний додаток[29]. 1905 брав участь і виступав під час святкування 100-річчя гімназії в Бережанах[9]. Другий п'ятирічний додаток (500 корон) отримав на основі рішення КШР від 13 травня 1910, отримувати його мав, починаючи з 1 вересня 1909[30]. 1913 був професором VIII ранґу, завідувачем польської бібліотеки, господарем Va клясу[31]. Ц.-к. КШР своїм рескриптом № 9388 від 21 липня 1913 приділила його до служби у філії ц.-к. академічної гімназії у Львові на протязі навчального року 1913/1914[32]. За даними В. Дорошенка, Володимир Масляк до смерти працював у Львівській академічній гімназії[8].

Був членом виділу Бучацької повітової філії «Просвіти» (зокрема, в 1910), в якій був бібліотекарем[33]. У політичних поглядах (цитата):
«щирий і горячий национал, не жалкує… ніколи свого труду, де ходить о добро народне, а комітет. що займаєся в Коломиї популярно-науковими відчитами, зискав в авторі „Кістяків Гольбайна“ визначного і дуже ревного співробітника».[34] Дуже болісно переживав невдачі українців у Визвольних змаганнях 1917—1920-х; тоді припинив свою творчу діяльність, почав часто хворіти.

Був мисливцем; у червні 1923 приїхав у гості до свого приятеля, пароха с. Сороків о. Володислава Носковського, де Володимира Масляка зустрів також його колишній учень Михайло Островерха[35].

Помер уночі на 15 липня 1924[8] року у Львові (окупована поляками ЗУНР). Був похований на Личаківському цвинтарі у цьому місті; його могилу більшовицькі окупанти знищили, посмертно звинувачуючи поета в націоналізмі[6].

Родина

Сини:

  • д-р Степан-Юрій (1895—1960) — освітянин, поет, перекладач, доктор музикології[36];
  • Омелян-Ярослав (1893—1972) — художник-графік, бібліотекознавець, директор Львівської центральної міської бібліотеки, репресований радянсько-більшовицькою владою[37].

Доробок

Здебільшого вживав псевдоніму «Залуквич»[3]. Одна з поезій Володимира Масляка була в шкільних підручниках[38]. 1879 у «Ластівці» був опублікований перший його вірш[3] «Рідна мати»[8]. 1886 у Кракові видав перший том своїх поезій («Поезії», народнопісенного складу).[3] Літературний збірник «Левада», що вийшов 1892 у Львові, відкривався віршем Володимира Масляка «До рідного краю» («Що ж тобі хибує, земле моя рідна…»), автор вірша позначений псевдонімом Яромир[39]. 1896: вийшла у світ сатирична повість «Кістяк Гольбайна»[3] (первісна назва — «Кандидат», 1891)[40]; «Буковина» надрукувала його відому статтю «Галицко-руский дилєтантизм а руско-україньска агрессивність». 1897: редакція «Зорі» своїм коштом видала другий том його поезій, взяв участь у виданні руської читанки для жіночих виділових шкіл. 1898: своїм коштом видав «Одноднівку» (до 100-річчя відродження руського письменства)[7], упорядкував збірник «На великі роковини», присвячений Іванові Котляревському[6], «Руслан» своїм коштом видав розвідку Володимира Масляка[7] «Значення Івана Котляревського в руській літературі»[14]. 1902 у Коломиї вийшла збірка поезій «Поетова побіда»[40]. Є автором вірша «Учися, дитино», який передавався і передається з покоління в покоління[6]. Писав також політичні та літературно-історичні статті[7], зокрема, присвячені творчости Івана Франка, Тараса Шевченка[40]. Залишив спогади про своє навчання у Бережанах[9]. Сергій Єфремів у своєму ІІ-у томі «Історії української літератури» назвав Володимира Масляка «поетом не без іскри таланту, але вона не розгорілася». Іван Франко спочатку бачив у В. Масляку велику літературну силу[3], однак пізніше у своїй рецензії, зокрема, писав: «…все народолюбство, увесь патріотизм пана Масляка є не чим іншим, як туманною фразою, без будь-якої реальної основи, без думки про її практичні наслідки»[14]. Д-р Евген Олесницький уважав поезії В. Масляка «слабонькими»[41].

Українською мовою Володимир Масляк переклав ряд творів Віктора Гюґо, Марії Конопніцької, хорвата Петара Прерадовича, серба Любомира Ненадовича, Фьодора Міллера (автора вірша «Раз, два, три, чотири…»), польською — Юрія Федьковича, Левка Сапогівського. Багато писав польською мовою в газетах «Кур'єр Львовскі» (пол. Kurjer Lwowski), «Нова реформа» (Краків), «Дзєннік Познаньскі» (пол. Dziennik Poznański), «Пшеґльонд повшехни» (пол. Przegląd Powszechny, Краків) про полько-українські стосунки, літературу. Академік Агатангел Кримський називав його переклади «…найкращими» і додавав, що «…він один із великих патріотів України, який бачив зорю свободи, як сходяче сонце правди, яка засіяла у 1848 р.»[6]

Кілька його віршів (зокрема, «В гаю зеленім», «Де Дніпро наш хвилі котить») поклали на музику о. М. Вербицький, о. Остап Нижанківський, Василь Барвінський, Т. Ярославенко[6][42], о. Йосиф Кишакевич, Наталь Вахнянин. Павло Грабовський переклав російською вірш «Нехай буде, як бувало!»[40]

У Звітах дирекції Бучацької цісарсько-королівської гімназії опубліковано його розвідку «Żmija: Poemat J. Słowackiego; rozbior i ocena» (1909)[43], також — каталог польських книг бібліотеки учнів закладу («Katalog książek polskich w bibliotece uczniów», 1910)[44].

Вшанування

З нагоди 40-річчя поетичної творчости Володимира Масляка о. д-р Йосиф Застирець 31 серпня 1919 опублікував статтю в часописі «Нова Рада»[45].

Примітки

  1. У польськомовних джерелах — Włodzimierz Maślak.
  2. Іноді можна зустріти одруки в пресі; див.: Український культурно-історичний календар // Кремянецький вісник. — 1942. — Ч. 31 (69) (12 квіт.). — С. 4.
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 3,5 3,6 3,7 3,8 Боднарук, І. Бучацький Парнас // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 101. — (Український архів, т. XXVII).
  4. У нарисах про нього у збірнику «Бучач і Бучаччина» вказано, що «в Сернках середних» → див.: Бучач і Бучаччина… — С. 101, 122.
  5. Galicja pod względem topograficzno-geograficzno-historycznym / skreslona przez Hipolita Stupnickiego. — Lwów : nakładem autora, Drukarnia Zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1849. — S. 78—80. (пол.)
  6. 6,0 6,1 6,2 6,3 6,4 6,5 Драбчук, І. Масляки: батько і сини // Івано-Франківська обласна організація Національної спілки краєзнавців України. — 2012. — Груд.
  7. 7,0 7,1 7,2 7,3 7,4 7,5 7,6 Володимир І. Масляк // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 122—123. — (Український архів, т. XXVII).
  8. 8,0 8,1 8,2 8,3 8,4 8,5 8,6 8,7 8,8 Дорошенко, с. 2—3.
  9. 9,0 9,1 9,2 9,3 9,4 Пиндус, с. 471—472.
  10. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Przemyślu za rok szkolny 1876. — Przemyśl : drukarnia gr. kat. kapituły, 1876. — S. 60. (пол.)
  11. Sprawozdanie… Gimnazyum w Przemyślu… 1878. — Przemyśl : drukarnia Żupnika i Knollera, 1878. — S. 61. (пол.)
  12. Sprawozdanie… Gimnazyum w Przemyślu… 1879. — Przemyśl : drukarnia Żupnika i Knollera, 1879. — S. 80. (пол.)
  13. Sprawozdanie… Gymnazyum w Przemyślu… 1879… — S. 75. (пол.)
  14. 14,0 14,1 14,2 Микитюк, В. Франкові конкретизації образу інтелектуала // Zbruč. — 2018. — 22 серп.
  15. Sprawozdanie Dyrektora C. K. Gimnazyum Nowodworskiego czyli Św. Anny w Krakowie za rok szkolny 1890. — Kraków, 1890. — S. 72. (пол.)
  16. Там само. — S. 45.
  17. Sprawozdanie Dyrektora C. K. Gimnazyum Nowodworskiego czyli Św. Anny w Krakowie za rok szkolny 1891. — Kraków, 1891. — S. 144. (пол.)
  18. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Jaśle za rok szkolny 1891. — Jasło, 1891. — S. 4 [34]. (пол.)
  19. Sprawozdanie… Gimnazyum w Jaśle… 1895. — Jasło, 1895. — S. 28. (пол.)
  20. Того року в Станиславові народився його молодший син Степан-Юрій.
  21. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Stanisławowie za rok szkolny 1896/7. — Stanisławów : Nakładem Funduszu Naukowego, z Drukarni i litografii St. Chowańca, 1897. — S. 36. (пол.)
  22. Sprawozdanie Gimnazyum w Stanisławowie 1897/8. — Stanisławów, 1898. — S. 30. (пол.)
  23. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum I. w Przemyślu za rok szkolny 1899. — Przemyśl, 1899. (пол.)
  24. Sprawozdanie szkolne I Gimnazjum w Przemyślu. — Przemyśl, 1900. — S. 2 [23]. (пол.)
  25. У збірнику «Бучач і Бучаччина» стверджено, що 1901 став професором польської мови (див.: Володимир І. Масляк… — С. 123.), що не підтверджене Звітами гімназії.
  26. Звіт дирекциї ц.к. II ґімназиї в Коломиї за рік шкільний 1901/1902. — Коломия : друкарня Михайла Білоуса, 1902. — С. 30—31.
  27. Звіт дирекциї ц.к. II ґімназиї в Коломиї за рік шкільний 1902/1903. — Коломия : друкарня Михайла Білоуса, 1903. — С. 42.
  28. Звіт дирекциї ц.к. II ґімназиї в Коломиї за рік шкільний 1903/1904. — Коломия : друкарня Михайла Білоуса, 1904. — С. 44—45.
  29. VI. Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1905. — Buczacz : drukarnia ludowa W. Dratlera w Buczaczu, 1905. — S. 40. (пол.)
  30. XI. Sprawozdanie… Gimnazyum w Buczaczu… 1910. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, drukarnia St. Kuźniarskiego w Jaśle, 1910. — S. 54. (пол.)
  31. XIV. Sprawozdanie… Gimnazyum w Buczaczu… 1913. — Buczacz : Nakładem Funduszu Naukowego, Czcionkami Drukarni J. Müllera w Buczaczu, 1913. — S. 33. (пол.)
  32. XV. Sprawozdanie… Gimnazyum w Buczaczu… 1914. — Buczacz : drukarnia J. Müllera, 1914. — S. 25, 29. (пол.)
  33. Колцьо, В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 255.
  34. Вступ до збірки поезій В. І. Масляка «Поетова побіда», Коломия, 1902 // Бучач і Бучаччина… — С. 123.
  35. Островерха, с. 55.
  36. Пиндус Б. Масляк Степан-Юрій Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 472. — ISBN 966-528-199-2.
  37. Колодій, М. Масляк Омелян Володимирович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ин.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2018. — Т. 19 : Мал — Мед.— С. 389. — ISBN 978-966-02-8345-9.
  38. Островерха, с. 54.
  39. Бойко, І. Українські літературні альманахи і збірники XIX — початку XX ст. — К. : Наукова думка, 1967. — С. 90.
  40. 40,0 40,1 40,2 40,3 Морозюк, с. 389.
  41. Олесницький, Е. Сторінки з мого життя / Упор.: М. М. Мудрий, Б. О. Савчик; авт. вступ. ст. О. Г. Аркуша; авт. прим. та комент. М. М. Мудрий. — Львів : — Вид-во ЛОБФ «Медицина і право», 2011. — С. 243. — ISBN 978-966-2019-08-7.
  42. Ярослав Ярославенко.
  43. X. Sprawozdanie… Gimnazyum w Buczaczu …1909. — Buczacz : drukarnia ludowa W. Dratlera, 1909. — S. 3—25. (пол.)
  44. XI. Sprawozdanie… Gimnazyum w Buczaczu… 1910… — S. 3—45. (пол.)
  45. о. д-р Застирець, Й. Володимир І. Масляк. (З нагоди 40-літньої поетичньої творчости) // Нова Рада. — 2019. — 31 серп.

Джерела

Зауваги