Володимир Громницький

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священик, громадський діяч
о. Володимир Громницький
о. Володимир Громницький
о. Володимир Громницький
Народження: 11 серпня 1862
с. Красна, нині Красне, Рожнятівського району, Івано-Франківщина, size Україна
Смерть: 26 листопада 1938
м. Тернопіль, нині size Україна
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — о. Петро, дружина — Емілія з Гошовських, сини — Сидір (Ісидор), Олександр-Петро Громницький, брати — Сидір та Евген
Освіта: Львівська академічна гімназі, духовна семінарія, богословські студії у Відні
Робота: священик
Духовне служіння: парох та декан Тернополя
Громадська діяльність: член-засновник товариства Міщанське братство в Тернополі
Примітки: вулиця Володимира Громницького (мікрорайон «Дружба», Тернопіль)

о. Володи́мир Громни́цький (11 серпня 1862, с. Красна, нині Красне, Україна — 26 листопада 1938, м. Тернопіль, нині Україна) — український греко-католицький священик, реліґійний та громадсько-просвітній діяч. Член-засновник Міщанського братства. Почесний крилошанин Митрополичої капітули. Батько сотника УГА, команданта залізничної станції в Тернополі періоду ЗУНР Ісидора Громницького. Брат освітянина Сидора (Ізидора) Громницького, першого директора філії Академічної гімназії у Львові.

Життєпис

Гробівець, де похований о. В. Громницький

Володимир Громницький народився в селі Красній[1] Калуського повіту в коронному краї Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині село Красне Рожнятівського району Івано-Франківської області, Україна). За даними метричної книги Тернополя, це було 11 серпня 1862 року. На гробівці, де похований о. В. Громницький, вказана дата 1861 рік. Також ця дата фігурує у статті про нього в часописі «Діло». Батько, о. Петро Громницький, був греко-католицьким священиком[2]. Братом о. Громницького був відомий освітянин Сидір (Ізидор) Громницький, директор філії Академічної гімназії у Львові[3].

За даними д-ра Петра Гуцала, у Львові 1881 року закінчив академічну гімназію, а 1885 — духовну семінарію. Також є інформація в часописі «Діло», що відбув теологічні студії у Відні. Рукоположений 1885 чи 1886 року. Після висвячення служив як сотрудник на парафіях у селах Лисятичах (1885—1888)[4], Володимирцях[2] і містечку Журавному (1888—1889, усі населені пункти нині у складі Львівської области), рік служив як адміністратор парафії у Журавному.

1890 року став сотрудником на Тернопільській парафії УГКЦ при церкві Різдва Христового (Середній) . Від 1893 року, після смерти отця-декана Василя Фортуни був її адміністратором[5], а з 1895 року — парохом, де прослужив протягом багатьох років. У місцевій парафії запровадив Богослужіння до Серця Ісусового, реколекції, акафисти, Служби Божі для міщан, учнів шкіл, ґімназії. Придбав ділянку (на сучасному бульвар Тараса Шевченка) для будівництва парафіяльної церкви, однак не встиг здійснити свого задуму.

15 жовтня 1898 року після урочистого відкриття нового першого класу Тернопільської української гімназії, завершивши навчання о 10-й, гімназисти під проводом учителів пішли на святкове богослужіння в парафіяльній церкві, яке відправили тернопільський декан о. Северин Навроцький, парох Тернополя о. Володимир Громницький та гімназійний катехит о. Евген Громницький[6].

Брав діяльну участь в організації та роботі українських товариств. Як голова філії товариства «Рідна школа» сприяв діяльності освітніх установ: дівочої ґімназії, учнівської бурси, філії товариства «Просвіта», Руського та Педагогічного товариств, «Української бурси», Міщанського братства (став членом-засновником товариства 1890 року[7], був його головою у 1895—1921 роках, за підтримки о. Громницького збудували кам'яницю товариства (теперішнє приміщення обласної філармонії), що дозволило вирішити проблему власного приміщення для різних зібрань, концертів, бібліотеки), Марійської дружини тощо. О. Володимир запросив черниць сестер-служебниць із села Жужеля (нині Жужеляни на Львівщині) для праці при шпиталі для старців і вбогих — «Заведенії» (нині приміщення розташоване на вул. Князя Острозького). Наприкінці 1897 — на початку 1898 року разом з римо-католицьким парохом ксьондзом Владиславом Ченчем в залі тернопільського магістрату організували збори віруючих робітників — поляків і русинів — та запропонували створити об'єднання робітників «Przyjaźń» (Дружба). Через протести присутніх у залі соціалістів ледве не дійшло до бійки. Був одним з ініціяторів створення першого на Поділлі «Повітового товариства кредитового» в Тернополі, яке 15 квітня 1899 року було зареєстроване окружним судом[8].

У березні 1915 року був заарештований російськими окупантами, відбув заслання в Росії[9] (за деякими даними, вивезений до м. Пермі). У подяку за щасливе повернення із полону прикрасив срібними ризами Тернопільську чудотворну ікону Матері Божої, яку нині можна побачити у церкві Різдва Христового[8].

18 листопада 1918 року у Середній церкві приймав присягу на вірність Українській державі — ЗУНР — співробітників окружної військової команди Тернополя та командирів підпорядкованих їй частин[8].

1926 року став членом Українського крайового товариства опіки над інвалідами, що вже 10 червня 1929 перейменували на Українське товариство допомоги інвалідам.

1930 року польськомовна газета «Lwowski Kurjer Poranny» звинуватила о. Громницького, за твердженням кореспондента газети «Діло», загально шанованого в Тернополі та відомого своєю лояльністю щодо польської влади, у співпраці з невідомими особами, які мали намір вчинити підпал. У відповідь за допомогою адвоката Степана Барана парох подав позов до Окружного карного суду у Львові на редактора Казімєжа Тужанського (Kazimierz Turzański)[3].

Обіймав посаду віце-декана (1898—1901), адміністратора (1901—1902) і декана Тернопільського деканату УГКЦ (1901—1927). Мав титул почесного крилошанина[4] Митрополичої капітули[10] (1903—1938), був членом Львівської митрополичої консисторії УГКЦ (1927—1938)[4].

Помер о. Володимир Громницький 26 листопада[11][12] 1938 року в м. Тернополі, анексованому Польською Республікою. 27 листопада тіло покійного перенесли до Середньої церкви для прощання[2]. Похований у родинному гробівці на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі неподалік від могили керівник генерального штабу Армії УНР Евгена Мишковського[13]. Гробівець зберігся.

Сім'я

8 лютого 1885 року в Журавному на Львівщині одружився з Емілією з Гошовських (1865—12.07.1915, Тернопіль), дочкою Ілярія Гошовського на Ясиньковатій. Діти:

Вшанування

  • 20 жовтня 1935 року тернопільські міщани влаштували величаве свято з нагоди 50-ліття його священицтва. В урочистій Службі Божій і святочній академії виступив хор «Боян».
  • У мікрорайоні «Дружба» в Тернополі є вулиця Володимира Громницького.

Примітки

  1. Такий варіант назви села подано в часописі «Діло» → див.: Памяті заслуженого священника і громадянина. О. Крил. Володимир Громницький // Діло. — 1938. — Ч. 268 (2 грудня). — С. 7.; польськомовне видання «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» вказало основною назвою села Красна, іншою — Красне → див.: Krasna 1.) Krasne zwana, wś, pow. kałuski. — T. IV. — S. 620. (пол.)
  2. 2,0 2,1 2,2 Памяті заслуженого священника і громадянина. О. Крил. Володимир Громницький // Діло. — 1938. — Ч. 268 (2 грудня). — С. 7.
  3. 3,0 3,1 «Львовскі Кур'єр Поранни» перед судом // Діло. — 1930. — Ч. 208 (19 вересня). — С. 5.
  4. 4,0 4,1 4,2 Blazejowskyj, D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — P. ІI: Clergy and Religious Congregations. — P. 152. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. Blazejowskyj, D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — P. I : Administration and Parishes. — P. 760. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  6. І. Звіт дирекциї ц.к. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за рік шкільний 1905/6. — Тернопіль : з друкарнї Йосифа Степка, 1906. – С. 3–4.
  7. Міщанське братство, частина 1 (бл. 10:29).
  8. 8,0 8,1 8,2 Священик, який піднімав Тернопіль
  9. Гуцал, П. Тернопільський енциклопедичний словник: уточнення, доповнення та зауваження.
  10. ‡ О. Крил. Володимир Громницький // Діло. — 1938. — Ч. 265 (29 листопада). — С. 7.
  11. Ця дата — 26 листопада — фігурує у часописі «Діло» → див.: ‡ О. Крил. Володимир Громницький // Діло. — 1938. — Ч. 265 (29 листопада). — С. 7.; також — на гробівці, в якому похований о. В. Громницький
  12. Вказана в ТЕС Л. Кузьмович дата 23 листопада не співпадає з іншою і, вочевидь, є хибною.
  13. Поруч розташована могила родини Чумаків
  14. Гуцал, П. Тернопільський енциклопедичний словник: уточнення, доповнення та зауваження до першого тому.
  15. Волинський, Б. Громницький Ісидор // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 421. — ISBN 966-528-197-6.

Джерела

  • Гуцал, П. Матеріали та джерела про о. Володимира Громницького, зокрема, публікації в часописі «Діло».
  • Гуцал, П. Тернопільський енциклопедичний словник: уточнення, доповнення та зауваження до першого тому.
  • Кузьмович, Л. Громницький Володимир // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 421. — ISBN 966-528-197-6.

Посилання

Зауваги