Володимир Ганкевич

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Правник, громадський діяч
д-р Володимир Ганкевич
Инші імена: Włodzimierz Hankiewicz
Псевдо: псевдонім — Непогода, криптоніми — В. Г., Др. В. Г.
Народження: 10.04.1848
с. Вікно, нині Гусятинський район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 27.01.1880
м. Бучач, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Громадянство: size Австрійська імперіяsize Австро-Угорщина
Родина: батько — о. Іван
Освіта: Тернопільська вища гімназія, Львівський та Віденський університети
Робота: крайовий адвокат, власник адвокатської канцелярії, завідувач редакцією
Творчість: оповідання «Федір Смик», переклади з німецької літератури, автор статей у газетах «Діло», «Батьківщина»
Громадська діяльність: співзасновник, член Головного виділу товариства «Просвіта»

д-р[1] Володимир Ганкевич (псевдонім Непогода, криптоніми В. Г., Др. В. Г.; 10 квітня 1848, с. Вікно поблизу Гримайлова, нині Україна — 27 січня 1880, м. Бучач[2]) — український адвокат, громадський діяч, народовець, літератор, редактор. Співзасновник товариства «Просвіта». Доктор права.

Життєпис

Володимир Ганкевич народився 10 квітня 1848 року в селі Вікні[2] Тернопільського округу[3] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австрійської імперії (нині Гусятинського району на Тернопільщині, Україна). Був сином греко-католицького священника[4], пароха[5] в с. Вікні поблизу містечка Гримайлова[4] о. Івана Ганкевича (1804—1876)[5].

Володимир закінчив Вищу тернопільську клясичну гімназію[2] (цісарсько-королівську, німецькомовну). Під час навчання став одним з перших членів гуртка «Громада», заснованого учнем 6 клясу Іваном Пулюєм у січні 1863[6]. Під час навчання приятелями Володимира були Андрій Січинський, троє братів Барвінських[7]. Також Ганкевич був організатором молоді в Тернополі, засновував читальні, гуртував селян[4]. Пізніше вивчав право у Львівському та Віденському університетах[2]. Під час навчання у Львівському університеті В. Ганкевич став головою студентського товариства «Дружній лихвар»; на думку докторів Івана Франка[7], Костя Левицького[8] і Степана Ріпецького, був одним з найбільш діяльних його членів[4].

Надгробок д-ра В. Ганкевича
Таблиця на надгробку

Володимир Ганкевич — один з найвизначніших діячів народовецького руху в Галичині. Його однодумцями і товаришами були, зокрема, уродженці Тернопільщини Володимир Навроцький, Володимир Барвінський[4]. Будучи студентом права Львівського університету, Ганкевич став співзасновником товариства «Просвіта», 8 грудня 1868 брав участь в установчих зборах цієї організації[9]. Під час цього заходу на пропозицію львівського міщанина Василя Товарницького, який провадив наради, став одним із двох секретарів разом із доктором Корнилом Сушкевичем[1]. Після закінчення правничих студій був незмінним членом головного[2] (центрального) виділу «Просвіти», часто — його делегатом під час проведення заходів на місцях[4]. Також був незмінним членом Головного виділу товариства «Руська бесіда»[2]. 29 травня 1875 від імени головного виділу товариства «Просвіта» разом з його головою Володиславом Федоровичем підписав заяву до Галицького сейму про відмову від крайової допомоги розміром 2000 золотих ринських[4]. Був учасником установчих зборів філії товариства «Просвіта» в Тернополі, які відбулися 29 вересня 1875.

У списку діячів товариства «Просвіта» за 1874 згаданий як доктор права та адвокатський конціпієнт у Львові[10]. Після першого арешту Михайла Павлика в 1877 до В. Ганкевича листовно звернувся Михайло Драгоманів з проханням зайнятися цією справою. У листі-відповіді від 28 січня 1877 адвокат ствердив, що «до розправи чи суду зовсім не прийде а слідство застановлять»[7]. У 1877 відкрив адвокатську канцелярію в Бучачі[2] (за відомостями газети «Діло», відкрив канцелярію наприкінці 1870-х[9], д-р Кость Левицький стверджував, що в Бучачі Ганкевич працював кілька років[8], Мирослава Дерев'яна — що в останні роки життя[7], у виданні «Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem» за 1880[11] та 1881 згаданий як доктор права й цісарсько-королівський адвокат у Бучачі[12]).

Певний час завідував редакцією журналу «Правда», в якому було надруковано його оповідання «Федір Смик» (за даними Івана Франка, під псевдонімом Непогода[7]), переклади з німецької літератури. Був автором статей у газетах «Діло», «Батьківщина»[2].

За спогадами Михайло Драгоманіва, зокрема, «був великим безповоротним радикалом як для тодішнього галичанина у жіночій справі, з ентузіазмом говорив про російських жінок, про їх освіченість, рівність з чоловіками, що ніколи не ожениться з русинкою чи полькою, бо то ляльки, а не люди, що освічена жінка нічим не різниться від образованого чоловіка»[13]

На табличці надгробка Володимира Ганкевича на Нагірянському цвинтарі в Бучачі вказано, що він помер 27 січня 1880 року, проживши 31 рік. У літературі[2] та інтернет-ресурсах — що помер у 1881[14] в Бучачі[8][4]. Похований поблизу церкви святого Архистратига Михаїла неподалік бучацького пароха та декана о. Дениса Нестайка (позаду), поряд з иншим парохом, москвофілом, послом Галицького крайового сейму о. Михаїлом Куриловичем.

Примітки

  1. 1,0 1,1 Левицький, К. Історія політичної думки галицьких українців 1848—1914. — Львів — Жовква : друкарня оо. Василіян, 1926. — С. 110.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 2,6 2,7 2,8 Гуцал, с. 133.
  3. Stupnicki, H. Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą. — Lwów : Madfes i Bodek, 1869. — S. 87—89. (пол.)
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 4,6 4,7 Ріпецький, с. 396.
  5. 5,0 5,1 Hankevyč Ivan // Блажейовський, Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — Львів — Київ : КМ Академія, 2004. — С. 122. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  6. Окаринський, В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 78. — ISBN 978-966-457-228-3.
  7. 7,0 7,1 7,2 7,3 7,4 Дерев'яна, с. 325.
  8. 8,0 8,1 8,2 Левицький, К. Історія політичної думки галицьких українців 1848—1914… — С. 134.
  9. 9,0 9,1 Про минуле і майбутнє діяльности Т-ва «Просвіта» // Діло. — 1938. — Ч. 160 (24 лип.). — С. 5.
  10. Раніше у виданні «Тернопільський енциклопедичний словник» стверджувалося, що доктором Ганкевич став 1877 → Гуцал, П. Ганкевич Володимир Іванович… — С. 133.
  11. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1880. — Lwów : drukarnia Dziennika Polskiego, 1880. — S. 72. (пол.)
  12. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1881. — Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1880. — S. 72. (пол.)
  13. Драгоманов, М. Австро-руські спомини 1867—1877. — 1891.
  14. Енциклопедія Львова. Ганкевич Володимир.

Джерела

  • Гуцал, П. Ганкевич Володимир Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ин. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 133. — ISBN 978-966-528-318-8.
  • Дерев'яна, М. Ганкевич Володимир Іванович // Франківська енциклопедія: у 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 325—326. — (Іван Франко і нова сучасна література. Попередники та сучасники). — ISBN 978-966-914-033-3, ISBN 978-966-914-034-0 (Т. 1).
  • Ріпецький, С. Д-р Володимир Ганкевич // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 396. — (Український архів, т. XXVII).
  • Цаль, А. Діяльність таємної молодіжної організації «Громада» в Тернополі у 1864—1877 рр. — С. 122—127.

Зауваги