Владислав Зих

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Громадський діяч, науковець, військовик, урядник
д-р Владислав Зих
Владислав Зих.jpg
Инші імена: Władysław Zych
Псевдо: Szary, Dr Falko, Marian Czerkawski
Народження: 5.06.1899
м. Бучач, нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна
Смерть: 22.05.1981
м-ко Чепстов, графство Монмутшир, Вельс
Поховання: цвинтар м. Герефорд, Герефордшир, Вест Мідленд, Англія
Громадянство: поляк
size Австро-Угорщинаsize Польща → size Велика Британія
Родина: батько — Францішек Зих, мати — Марія Зофія з Шуттів, дружина — Феліція, дочка — Анна (Соколовська), брат — Юзеф, дід — Еміль Шутт
Освіта: Бучацька цісарсько-королівська гімназія, Львівські політехніка та університет
Робота: доцент, професор Львівського університету, викладач
Військова служба: Військо Польське, Армія Крайова
Наукова діяльність: доктор габілітований, геолог, палеонтолог, палеозоолог
Громадська діяльність: харцер, скавт, член польського «Сокола», Польської військової організації
Відзнаки: Золотий рицарський хрест І класу Ордену Вази, Повстанський хрест, Золотий хрест заслуги
Примітки: воював проти УГА під час війни 1918—1919 років

Владислав Зих (пол. Władysław Zych, псевдо — Szary, Dr Falko, Marian Czerkawski; 5 червня 1899, м. Бучач, нині Україна — 22 травня 1981, м-ко Чепстов, Вельс, Велика Британія) — польський учений (геолог, палеонтолог), вояк Війська Польського та Армії Крайової, громадський діяч (харцер, скавт). Професор Львівського університету, доктор габілітований. Син директора Бучацької цісарсько-королівської гімназії Францішека Зиха, онук бучацького повітового старости Еміля Шутта.

Арештований владою ЗУНР, воював проти УГА під час польсько-української війни 1918—1919 років. Секретар і член управи Союзу офіцерів резерву у Львові, створював бойові загони для боротьби з українським рухом на Закарпатті.

Життєпис

Школа «на бараках»
Бучацька гімназія
Надгробок Йозя Зиха

Владислав Зих народився 5 червня 1899 року в м. Бучачу[1], центрі однойменного повіту[2] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині центрі Бучацького району на Тернопільщині, Україна). Батько — Францішек Зих (пом. 1934[3]), директор Бучацької цісарсько-королівської гімназії, якому Роман Коцик закидав спольщення цього навчального закладу[4], а гімназист-українець Михайло Гузар — шовінізм та низький рівень викладання[5]. Мати Владислава — Марія Зофія[1], або просто Зофія з Шуттів[6][7] (Maria Zofia z d. Schutt, 1868—1952). Батьки мали троє дітей[1], очевидно, братом Владислава був Юзеф (Йозьо) Зих (1898—1906), похований на бучацькому міському цвинтарі на пагорбі Федір. Правдоподібдно, що його дідом був Еміль Шутт (1845–1922),[8] бучацький повітовий староста[9], почесний громадянин Бучача.

В автобіографії стверджував, що в 1905—1909 роках навчався в початковій (народній) школі[6] (очевидно, школа «на бараках»[8]), у 1909—1915 — у середній школі в рідному місті[6], очевидно, цісарсько-королівській гімназії[8]. Під час навчання в останній у 1912[10]—1915 роках[6] був членом польських товариств: гімнастичного — «Сокіл» (Sokół), харцерів та скавтів[10]. У 1915—1917 роках навчався в Закопаному, де 15 червня 1917 здобув свідоцтво зрілости. Потім хворів, у жовтні 1918 вступив до Львівської політехніки, де з перевами навчався в 1920—1923 роках[6].

З 10 листопада 1918 — доброволець Легії академічної у Львові. Від листопаду 1918 до лютого 1919 був членом Польської військової організації в м. Перемишлянах. 15 лютого 1919 року заарештований українською владою, потрапив до в'язниці в Бережанах, потім до табору полонених у Рогатині, звідки втік 18 травня 1919 та повернувся до Львова. Потім воював у складі 40-го полку Війська Польського проти УГА, під час польсько-української війни 1918—1919 років, зокрема, поблизу Збаража. У січні 1920 отримав відпустку для того, щоб розпочати навчання у виші. 2 травня знову мобілізований до війська, скерований до школи підхорунжих піхоти у Варшаві, від 12 серпня воював у лавах 36-го полку, демобілізований 28 грудня. Від травня 1921 року брав участь у Сілезькому повстанні, 6 червня 1921 — поранений, утратив око. 1 вересня 1922 став поручником резерву.

Після лікування у шпиталі восени 1921 року відновив навчання у Львівській політехніці, однак весною 1924-го перевівся до Львівського університету імені Яна Казімєжа (нині національний університет імені Івана Франка), де вивчав геологію та палеонтологію. 1926 року почав працювати на посаді асистента катедрі геології та палеонтології Львівського університету. 1927 року захистив докторську працю «Old Red Podolski». Потім працював на катедрі геології та палеонтології Львівського університету, у 1934—1935 роках стажувався в Лондоні та Стокгольмі, брав участь у дослідженні Шпіцбергену. 1937 року габілітувався з палеозоології[10], 9 лютого 1938 року отримав посаду доцента Львівського університету[6].

Секретар і член управи Союзу офіцерів резерву у Львові. У жовтні 1938-го на доручення ІІ відділу Головного штабу створював бойові загони для боротьби з українським рухом на Закарпатті (деякі польські джерела називають їх «диверсією»).

У 1940—1941 роках виконував функції очільника Делегатури на окупованих СССР землях від еміграційного уряду Владислава Сікорського[11] Під час совіцької окупації — комендант «Союзу збройної боротьби» у Львові (пол. Związku Walki Zbrojnej we Lwowie). Під час другої світової арештований гітлерівцями 13 травня 1943 року разом з дружиною та дочкою, потрапили до тюрми Бригідки, звідки жінок випустили, а він невдовзі став в'язнем тюрми на Лонцького, потім — концтабору Авшвіц II-Біркенау, звідки в листопада 1944 року до табору Леонберґ (поблизу Штутґарту), Дахау. Звільнений 12 травня 1945 року. Потім працював, зокрема, на посаді референта вищої освіти ІІ Польського корпусу.

На початку грудня 1946 року приїхав до Великої Британії. Від 8 лютого 1947 року очолював польський осередок у Садбери (графство Саффолк). Протягом 20-ти років працював як вихователь у школі отців маріянів у Герефорді[10]. Його коштом збудували каплицю Ісуса Милосердного станиці харцерського гуфця «Щецін» поблизу Сент Бревелз (St Briavels)[12].

Помер 22 травня 1981 року в м-ку Чепстові (графство Монмутшир, Вельс, Велика Британія). Похований на цвинтарі в м. Герефорді (графство Герефордшир, регіон Вест Мідленд, Англія).

Доробок

Досліджував геологію девонського періоду вздовж долини Дністра. Автор близько 100 наукових праць, зокрема:

  • «Fauna ryb dewonu i downtonu Podola. Pteraspidomorphii: Heterostraci» (1931)
  • «Cephalaspis kozlowskii» (1937).

Вшанування, нагороди

  • Золотий рицарський хрест І класу Ордену Вази (Złoty Krzyż Rycerski I klasy Orderu Wazów)
  • Повстанський хрест (Krzyż Powstańczy)
  • Золотий хрест заслуги (Złoty Krzyż Zasługi)
  • Член Фізіографічної комісії Польської академії знань
  • Нагорода імені Кшемєнєцьких у Львові
  • Диплом «Riddare i Svenska Vasa-0rden första Klassen»
  • Уродженець м. Крем'янця д-р Генрик Маковський (Henryk Makowski) присвятив йому пам'ятну статтю «Władysław Zych (1899–1981)», опубліковаку в часописі «Przegląd Geologiczny».

Родина

Дружина — Феліція з Черкавських. Дочка — Анна, в заміжжі Соколовська (1928—2002, Варшава), членкиня «Союзу збройної боротьби» (псевда Hanka, Haneczka, Haska) у Львові, магістр фармації.

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Pałaszewska, s. 347.
  2. Buczacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. — S. 433. (пол.)
  3. Zych Franciszek // Tekstowa Kartoteka Osobowa Przemyślan. (пол.)
  4. Коцик, Р. Бучач при кінці XIX і з початком XX ст. // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 176—177. — (Український архів, т. XXVII).
  5. Гузар, М. Державна гімназія в Бучачі перед першою світовою війною // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та инші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, 1972. — С. 191. — (Український архів, т. XXVII).
  6. 6,0 6,1 6,2 6,3 6,4 6,5 Автобіографія Владислава Зиха.
  7. Puchała, S. Gimnazjum w Buczaczu // Cracovia Leopolis. (пол.)
  8. 8,0 8,1 8,2
  9. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1896. — Lwów, 1896. — S. 14. (пол.)
  10. 10,0 10,1 10,2 10,3 Zych, Władysław // Polska podziemna. (пол.)
  11. Поліщук, П. Осередки виникнення «Польської підпільної держави» // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. — 2008. — Вип. 94—95. — С. 122.
  12. Chudy, J. Grota, kaplica, obelisk i dzwonnica // Złoty Jubileusz ośrodka harcerskiego hufca «Szczecin». (пол.)

Джерела

Посилання

Зауваги