Василь Опарівський

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Священик, громадський діяч,
польовий духівник УГА
о. Василь Опарівський
о. Василь Опарівський
о. Василь Опарівський
Инші імена: Василь Опаровський, Bazyli Oparowski
Народження: 1890
с. Бонарівка, нині у складі Стрижівського повіту Підкарпатського воєводства, Польща
Смерть: 22.06.1919
с. Слов'ятин, нині Бережанський район, або м. Підгайці, нині Тернопільська область, Україна
Поховання: військовий цвинтар у Підгайцях
Громадянство: size Австро-Угорщинаsize ЗУНР
Родина: батько — селянин, дружина — Юлія з Ганківських, діти — Лев, Ярослава, зять — Степан Бандера
Освіта: Краснянська народня школа, Сяніцька цісарсько-королівська гімназія, Львівська генеральна або Перемиська духовні семінарії УГКЦ
Робота: священик УГКЦ
Військова служба: польовий духівник (капелян) Легіону УСС, УГА
Громадська діяльність: діяч «Просвіти»
Примітки: помер від поранень

о. Василь Опарівський, або Василь Опаровський (1890, с. Бонарівка, нині Польща — 22 червня 1919, с. Слов'ятин або м. Підгайці, нині Україна) — український греко-католицький священик, громадський діяч, польовий духівник (капелян) УГА, тесть провідника ОУН Степана Бандери.

Життєпис

Церква в Бонарівці (нині костел)
Будинок колишньої ц.-к. гімназії в Сянку
Церква Пресвятої Трійці в Нижанковичах

Василь Опарівський народився 1890 року в с. Бонарівці[1] (одне з 9 сіл т. зв. «Короснянського острова», оточеного широким поясом польських поселень, осередком української «Просвіти» між Ряшевим і Коросном : тут були читальня, в якій проводили культурні заходи, самодіяльний театр, бібліотека, кооператива, кредитова спілка[2]) Коросненського повіту коронного краю Королівство Галичини і Володимирії[3] Австро-Угорської монархії (нині у складі ґміни і повіту Стрижів Підкарпатського воєводства, Польща) у селянській родині. За згадками вихідців із Бонарівки Миколи Голея і Адама Голодинського, Василь мав братів Миколу, Михайла, Івана, Романа, серед яких був найстаршим.

Закінчив народну (початкову) школу в с. Красній[4][5]. Від 1904 року[6] успішно навчався[7] у цісарсько-королівській гімназії в Сяноку. Навчального року 1911/1912 склав іспити зрілости (матуру) [8]. Володимир Бучацький згадував, що в Сяноку діяли читальня «Просвіти» і бурса для селянських учнів, і він звернув увагу на 16-літного хлопця, який щиро й успішно працював як кооператор у Селянській Бурсі, а також заснував таємний гурток для студентів-українців, в якому виголошував цікаві й добрі реферати[7]. 1913 року Василь Опарівський як «питомець» Перемиської греко-католицької епархії закінчив І курс богослов'я у генеральній греко-католицькій духовній семінарії у Львові[9], очевидно[10], 1914 — ІІ[11]. 1916 року висвятився на священика після завершення богословських студій[6] (за даними ТЕС, закінчив Перемиську духовну семінарію УГКЦ).

Опісля душпастирював; за даними ТЕС — у с. Терепчі поблизу Сянока, за иншими — як священик у Завадці, сусідньому селі з Бонарівкою[2] (за ще одними — у Нанаговичах[12][6]), протидіяв ополяченню[12]. У Шематизмі за 1918 рік стверджується, що за відсутности пароха о. Йоана Гриня був завідателем парафії Пресвятої Трійці Перемиської епархії в м-ку Нижанковичах[13] (нині смт на Львівщині).

Був капеляном Легіону Українських Січових Стрільців. 1 листопада 1918 негайно зголосився як польовий духівник (капелян) до Української Галицької Армії і був призначений спершу до «Групи Хирів»[7], потім — до ХІ-ї Стрийської бригади[7][14] (за даними ТЕС — 8-ї Самбірської, підрозділу ІІІ корпусу другої стрілецької дивізії УГА).

Під час Чортківської офензиви в селі Славятині Рогатинського повіту (нині Слов'ятин Бережанського району) о. Василь узяв у руки старий пальник з російської гранати, яка не вибухнула. На крик булавного Кульчицького кинув пальник на землю, але в тій хвилині пролунав вибух, який убив отця, поранив Кульчицького і кількох стрільців[7]. За даними ТЕС, помер 22 червня 1919 у м. Підгайцях[15]. Померлого поховали за присутности значної кількости людей та війська на військовому цвинтарі в Підгайцях[16] о. д-р Василь Лаба та о. Йосафат Жан ЧСВВ 22 червня 1919 (за даними Володимира Бучацького[7], за иншими — чин похорону звершив настоятель парафіяльної греко-католицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці о. Іван Токар. Радянська влада знищила цвинтар полеглих у Першій світовій війні, не залишилося жодного хреста, згодом на цьому місці стали ховати померлих. Невідомо, де точно була могила о. Василя Опарівського[16]. На початку 2009 року до Підгаєцької РДА звернулося місцеве відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів щодо належного впорядкування могил цього некрополя в Підгайцях[17].

Вшанування

о. Василь та Юлія Опарівські
  • За даними Голея та Голодинського, після війни в Бонарівці встановили пам’ятник Василеви Опарівському.
  • 8 червня 2019 за присутности Степана Бандери, правнука о. Опарівського, посвятили пам’ятник капеляну при вході на цвинтар, біля символічної могили усім героям, які поклали життя за Україну[16].

Родина

Дружина — Юлія з Ганківських (Ганковських[2], пом. 1945)[6], за даними Голея та Голодинського, випускниця Віденського університету, учителька, закатована польськими бойовиками, похована на цвинтарі в Бонарівці[18]. За одними відомостями, вона була дочкою шкільного інспектора[2], за иншими — Василя Ганківського, довголітнього вчителя в лемківських селах[7]. Діти:

  • Лев (пом. 1942, тюрма на Лонцького, Львів) — студент у Львові[7], заарештований у Жовкві за доносом поляків із кримінальної поліції, за однією версією, помер від побоїв, за иншою — розстріляний[2]
  • Ярослава (14.09.1917, м. Сянок — 17 серпня 1977, м. Торонто) — діячка ОУН, дружина Степана Бандери.

Примітки

  1. За даними ТЕС, у с. Красному Короснянського повіту.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 Овсяник, Ю. Слава Бандера, мужня жінка бонарівського роду.
  3. Bonarówka, 1.) wieś, pow. krośnieński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. — S. 305. (пол.)
  4. Лемківський календар. — 1965. — С. 147.
  5. Очевидно, нині село у складі ґміни Корчина Коросненського повіту Підкарпатського воєводства.
  6. 6,0 6,1 6,2 6,3 Василь Опарівський нар. 1890 пом. 22 червня 1919.
  7. 7,0 7,1 7,2 7,3 7,4 7,5 7,6 7,7 Спогади Володимира Бучацького.
  8. Wykaz abiturientów, które złożyli egzamin dojrzałości w latach szk. od 1887/8 do 1937/8 // Sprawozdanie Jubileuszowe z działalności Państwowego Gimnazjum w Sanoku w latach 1888–1938 wydane z okazji Wielkiego Zjazdu Wychowawców i Wychowanków Zakładu w 50 rocznicę pierwszego egzaminu dojrzałości. — Sanok — Lwów : Drukarnia Urzędnicza we Lwowie, nakładem Gimnazjum, 1938. — S. 49. (пол.); у цьому ювілейному звіті згаданий як Bazyli Oparowski.
  9. Шематизмъ всего Клира греко-католического епархій соєдиненыхъ Перемыскôи, Самбôрскои и Сянôцкои на рôк вôдъ рожд. Хр. 1913. — Перемышль, 1913. — С. 494.
  10. Власне дослідження автора — Дмитро Лоґуш.
  11. Шематизмъ всечестного клира Митрополичои Архідіецезіи греко-католической Львôвской на рôк 1914. — Львовъ, 1913. — С. 425.
  12. 12,0 12,1 Голей, М., Голодинський, А. Побут і культура // Втрачена земля.
  13. Шематизм всего греко-католицького клира злучених Епархій Перемискої, Самбірскої і Сяніцкої на рік 1918. — Перемишль, 1918. — С. 121.
  14. Забзалюк, Д. Служба капеланства в Галицькій Армії 1918—1919. — 2006. — С. 278.
  15. Деякі автори подають инші дату й місце смерти — 14 червня в Бережанах; див.: Шинкаренко, О. Метафізичний бій Андрія Бандери.
  16. 16,0 16,1 16,2 У Підгайцях освятили пам’ятник капелану УГА // Український погляд. — 2019. — 8 черв.
  17. На Тернопільщині збирають кошти на цвинтар, де похований тесть Бандери // Zahid.net. — 2009. — 5 лютого.
  18. Голей, М., Голодинський, А. VI. Загибель Юлії Опарівської, тещі Степана Бандери // Втрачена земля.

Джерела, література

Посилання

Зауваги