В'ячеслав Костюков

Матеріал з Тернопедії
Перейти до: навігація, пошук
Майстер світлопису
В'ячеслав Костюков
В'ячеслав Костюков
В'ячеслав Костюков
Народження: 5.06.1941,
м. Київ, Україна
Громадянство: українець
size УРСР → size Україна
Родина: батько — Петро, дружина — ?, доньки — Тетяна, Ірина
Освіта: невідомо
Робота: працював учителем фізкультури, фотокором районних газет; власник студії світлин
Творчість: світлопис, автор виставок
Відзнаки: нагороди СРСР; лавреат міжнародних, всесоюзних і всеукраїнських виставок

В'ячеслав Костюков (нар. 5 червня 1941, м. Київ, нині Україна) — український майстер світлопису. Член Національної спілки фотохудожників України, Міжнародного союзу літераторів і журналістів. Нагороди СРСР. Лавреат міжнародних, всесоюзних і всеукраїнських виставок.

Життєпис

В'ячеслав Костюков, син Петра, народився 5 червня 1941 року в місті Києві, тоді — УРСР, нині — Україна.

Працював учителем фізкультури, фотокором районних газет у містах Кременці (1962—1964) та Збаражі (1967—1971).

Нині — у Тернополі: директор ТзОВ «Жіночий портрет», при якому діє музей історії фотографії (будинок побуту «Роксолана»).

Родина

Був двічі одруженим, є дві доньки — Тетяна живе у Тернополі, инша — Ірина (Муха) — художниця[1], живе в Томську (Росія).

Творчість

Уперше з камерою зіткнувся 1953 і вона стала постіною супутницею життя.

Його називають «піонером радянської еротичної фотографії».

Перша власна виставка світлин була 1969 року у Збаражі; инші виставки:

  • «Моя любов — жінка» (міста Москва, 1989, Санкт-Петербург, Уфа, Томськ, Барнаул, Новосибірськ — РФ; Берестя, Вітебськ, Гомель — Білорусь; Харків, Тернопіль; у травні-червні 2008 — в Лондоні, Челсі Олд Таун Холл);
  • «...і Бог створив жінку» (Київ, 1990);
  • «Моя любов — жінка + фотомодель Олеся + її творчість + світ очима фотомоделі» (Запоріжжя, 2004);
  • «Фотомодель Олеся та її мистецтво» (Львів, Тернопіль, Київ — приміщення Верховної Ради України; 45 світлин та 17 малюнків фотомоделі Олесі Непийводи) та инших.

Перші еротичні світлини експонувалися 1971 в Тернополі.

Учасник численних колективних виставок світлин, зокрема:

  • «Характери-2» (1999; галерея обласної організації НСХУ)[2];

Член журі конкурсів світлин та конкурсів краси[3].

Пише книжки: перша книга «Моя любов — жінка» (російською мовою; уже готова до друку, проте через певні обставини досі не опублікована), друга - «Сильніше за любов».

Джерела

Основні

Література

  • Костюков В’ячеслав Петрович [Текст] // Мистці Тернопільщини. Ч. 1. Образотворче мистецтво : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. В. Миськів ; авт. вступ. ст. І. Дуда ; ред. Г. Жовтко ; керівник проекту та наук. ред. В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — С. 329—332. — (Мистецька Тернопільщина).

Посилання

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Назбиране - Годинники В. Костюкова // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 9 лист.

Примітки

  1. ↑ Художник Ирина Вячеславовна Муха // Igor Dyrda. — 2009. — 16 лист.
  2. ↑ Лісанкова, Л. Зупинися, мить, — прекрасна ти... / Ліля Лісанкова // Вільне життя. — 1999. — № 38 (10 квіт.). — С. ?.
  3. ↑ Бурма, В. У Тернополі дівчата найкращі / Василь Бурма // Вільне життя. — 1999. — № 51 (18 трав.). — С. ?. — (Фоторепортаж).

Зауваги